Екологи заявляють про саботаж державної програми, за якою площа природно-заповідного фонду має зрости з 5 до 10%

Після проведення адміністративної реформи перестали існувати кілька державних органів влади, у тому числі й Державна служба заповідної справи. Відповідно — опікуватися проблемами національних парків та заповідників в Україні більше нікому. А проблем у нас тут більше, ніж достатньо, про що «День» неодноразово писав. Упродовж тривалого часу екологи заявляли про незаконне створення приватних мисливських господарств на територіях заповідників, про їхню забудову дачами та котеджами. Надзвичайно ласими є ті землі природно-заповідного фонду, які розташовані у заплавах річок: такі місцини з красивою природою надзвичайно приваблюють забудовників.

Про збереження та збільшення заповідних територій ідеться у Державній програмі формування національної екологічної мережі України. У ній передбачається, що на кінець 2015 року природно-заповідний фонд має становити 10,4% від площі країни. Наразі ця територія складає трохи більше 5%. За каденції Віктора Ющенка у рамках цієї програми було видано укази про створення більш, ніж 30 нових парків та заповідників у різних областях України. Однак у Всеукраїнській екологічній лізі стверджують, що близько 20 національних природних парків більше року існують лише на папері, а на їхній території продовжують вирубувати дерева та полювати на тварин. Аби ситуація не погіршувалася, Всеукраїнська екологічна ліга, Національний екологічний центр України та Дружина охорони природи «Зелене майбутнє» написали відкритого листа Віктору Януковичу із проханням створити Державне агентство заповідної справи, яке взяло б під контроль ситуацію з національними парками та заповідниками. Детальніше про це — у розмові «Дня» з головою Національного екологічного центру України Ігорем СІРЕНКО.

— Пане Ігорю, що підштовхнуло екологічну громаду звернутися з відкритим листом до Президента?

— Підписання указів про створення нових парків та заповідників, що було протягом 2008—2010 років, було роботою дуже багатьох людей. Справжнім прецедентом стало те, що практично за один рік було створено кілька десятків природно-заповідних об’єктів, переважно національних парків. Але це були лише укази, якими декларувалися створення парків, а їх треба було ще запускати в дію, далі розвивати, виділяти кошти з бюджету і так далі. Але з початку минулого року був відвертий саботаж цих указів як з боку Кабміну, так і з боку лісничих господарств. У деяких регіонах бізнесмени та місцеві депутати також проводили роботу, щоб ці укази скасувати. У свій час був відмінений судом Сіверсько-Донецький національний парк, причому суттєві порушення були у процедурі виконання. За законодавством Президента у суді має представляти Міністерство юстиції. У даному випадку просто Адміністрація Президента погодилася з тим фактом, що суд відбувся, і все. А ініціювали це лісники і місцеві депутати, які хочуть і далі вирубувати дерева та будувати якісь котеджі. Іде сильний наступ на національний природний парк на Кінбурнській косі «Білобережжя Святослава». Там був регіонально-ландшафтний парк, який мав досить велику площу. Лісники погодилися виділити значно меншу площу під заповідання, а тепер вони вимагають, щоб цей парк був підпорядкований не Міністерству екології та природних ресурсів, а їм. Тобто вони знову там зможуть робити все, що завгодно. А проблема цього об’єкту в тому, що тут лісники висаджують ліс, якого там не повинно бути. Тут є природні лісові ділянки (дубові, березові, вільхові), а лісники переорюють піщані степові ділянки і засаджують сосною, яка погано тут приживається. А ці ділянки дуже цінні, адже на них росте багато ендемічних та червонокнижних рослин. Дуже проблемною є Київська область, яка пасе задніх за кількістю об’єктів природно-заповідного фонду. Попереднім президентом було визначено, що три державні резиденції на Київщині мають бути перетворені у природні національні парки. Ці об’єкти належать Державному управлінню справами, але воно відверто не хоче виконувати президентські укази. Проблема і в тому, що національні природні парки та заповідники у своїй більшості були підпорядковані Державній службі заповідної справи.

— Але ж її ліквідували…

— Так, ще є парки, підпорядковані Державному комітету лісового господарству, кілька —Міністерству освіти, науки, молоді та спорту. Державна служба крім того, що управляла своїми об’єктами, ще й слідкувала за тим, аби на об’єктах, які підпорядковані іншим відомствам, теж велася відповідна природоохоронна робота Але указом про адмінреформу ця служба була скасована. Одним із варіантів розглядається те, що її функції частково буде виконувати спеціальний департамент при Міністерстві екології та природних ресурсів. Але він не зможе виконувати всі функції держслужби, проблемною буде рекреаційна робота, еколого-освітні заходи тощо.

— Зараз ви наполягаєте на відновленні роботи Державної служби чи створенні нової агенції. Але якщо і при ній було розкрадання природно-заповідних земель, і після її закриття воно ще більше посилилося, то чи зможе нова установа повноцінно виконувати свої функції?

— У нас, як у громадської організації, до діяльності Держслужби заповідної справи найменше претензій. Вони робили те, що могли. Претензії до Держкомлісгоспу, до місцевих депутатів, які хочуть замість заповідників мати приватні мисливські господарства, до місцевих органів влади, які у принципі мали б виконувати укази Президента, а не оминати їх. Був випадок у Тернопільській області, де саботується місцевими органами влади створення національного природного парку «Дністровський каньйон». А згодом з’ясувалася причина: голову Борщівської райдержадміністрації піймали на хабарі. Він виділяв людям начебто під індивідуальне сільське господарство заповідні землі.

— Зважаючи на всі ці проблеми, чи зможемо ми виконати державну програму, яка передбачає збільшення заповідних території до 10%?

— Запитання складне. Якщо ще знімуть мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення і будуть розпродувати землі, включаючи землі запасу, які в деяких регіонах неприватизовані і саме на них треба створювати природно-заповідні об’єкти, то виконання цієї програми зводиться до нуля. Але якщо не буде структури, яка б цим займалася на державному рівні, то виконання цієї програми буде ще більш проблематичним.

— Що може зробити зараз громада та екологічні організації, аби уникнути знищення заповідних територій, зважаючи на те, що навіть у столичному регіоні, з якого всі мають брати приклад, не можна навести лад?

— Зараз наша організація готує клопотання з цього приводу, раніше ми подавали його у Державну службу, а зараз немає куди звертатися. Тому ми й виступили з таким листом до Президента. Згадуючи історію із прийняттям закону про містобудування, то після звернення громадськості, коли теж надійшло на адресу глави держави багато листів, були акції протесту під Адміністрацією, і Віктор Янукович відреагував та повернув закон до Верховної Ради на доопрацювання. Маємо надію, що Президент відреагує і на наше звернення. Тим паче, що в кулуарах все ж ходять розмови про відновлення колишньої Держслужби заповідної справи.

Інна ЛИХОВИД, «День»
http://www.day.kiev.ua/301759