Минуло вже дев”ять місяців від підписання президентського Указу про створення Національного природного парку „Дністровський каньйон” – та жодних реальних дій на його виконання поки що не видно. Доля бюджетного фінансування не з’ясована, адміністрацію парку не створено, велика кількість унікальних природних пам”яток долини Дністра – одного з семи чудес України! – й надалі залишаються безгосподарними…

„Зелений Світ” вкотре намагається привернути увагу влади до необхідності виконання узятих на себе зобов”язань. Адже кожний рік зволікання із створенням національного парку обертається для краю втратами його природної та історико-культурної спадщини.

Цього разу ми виступили ініціаторами проведення робочої зустрічі з питань створення парку „Дністровський каньйон” та формування екологічної мережі. Зустріч відбулася 22 – 23 жовтня в історичому Язлівці. Проведення цього заходу підтримано Відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

Зустріч видалася доволі представницькою. У ній взяли участь представники обласної ради, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області, Держекоінспекції, обласних управлінь: лісового та мисливського господарства, меліорації та водного господарства, Бучацького та Чортківського лісгоспів, Інституту екології Карпат НАНУ, Національного лісотехнічного університету України, громадських організацій, преси.

Чомусь не було лише представників облдержадміністрації та районних адміністрацій чотирьох придністровських районів, які зрештою безпосередньо відповідальні за виконання президентського Указу… І мали б бути зацікавлені, щоб адміністрацію національного парку було створено на території котрогось з цих чотирьох районів. Адже це робочі місця, інфраструктура, матеріальні ресурси, що фінансуватимуться з державного бюджету… Це пряма державна інвестиція у сталий розвиток того чи іншого району! А тому прикро, що ніхто з цих посадовців не приїхав на язловецьку зустріч, аби обстоювати варіанти створення адміністрації парку у своїх районах, продемонструвати можливості надання робочих приміщень, а можливо й обґрунтувати конкретні кадрові пропозиції. Мабуть участь у виборах для них важливіша…

Але попри це схоже, що ми нарешті впритул наблизилися до практичних рішень по створенню національного парку. З інформації, яка щойно поступила з Мінприроди та Кабміну, відомо, що готується урядова постанова про створення адміністрації НПП та її підпорядкування. Скоріш за все, обидва наших національних парки – „Дністровський каньйон” та „Кременецькі гори” – будуть підпорядковані Держкомітету лісового господарства…

На зустрічі активно обговорювалися сильні та слабкі сторони такого рішення. Якщо буде обрано саме такий варіант підпорядкування, фахівцям лісового господарства доведеться освоювати чимало нових напрямків діяльності. Адже поряд з природними об”єктами на території парку повинна охоронятися історико-культурна спадщина краю: пам”ятки археології, історії, архітектури, меморіальні місця, музеї, зразки художньої творчості. Одним з чільних напрямків роботи НПП повинен стати розвиток організованого активного туризму (зокрема – пішохідного, кінного, водного, спелеологічного, пізнавально-історичного, релігійного). Парк мав би сприяти розвитку „зеленого сільського туризму”, санаторно-курортній справі, органічному землеробству, іншим екологічно дружнім видам діяльності. Чи будуть лісівники зацікавлені у цьому? Вочевидь, їм доведеться вивчати досвід діяльності національних парків у сусідніх областях, відповідально обрати наукового куратора парку – авторитетну наукову установу, створювати нові підрозділи, шукати освічених та мотивованих до природоохоронної діяльності фахівців…

На зустрічі активно обговорювалися й питання паралельного становлення заповідного об”єкту місцевого рівня – регіонального ландшафтного парку (РЛП) “Дністровський каньйон”. Ландшафтний парк формально існує у нашій області вже надто довго – рівно 20 років. Його охоронний режим поширюється на досить велику територію – близько 42 тисяч гектарів. Оскільки через відсутність коштів у обласному бюджеті впродовж десятиліть створити адміністрацію РЛП хочби з кількох осіб та розпочати практичну роботу не вдавалося, власне і виникла ідея створення національного природного парку з тією ж назвою. Гроші на його діяльність – охоронну, наукову, просвітницьку, господарську, туристичну – вже мали б надходити з держбюджету.

У лютому цього року національний парк формально створено. Йому передається в постійне користування лише 7189 гектарів земель державної власності. І вже хочби після того, як держава взяла на себе зобов”язання фінансувати природоохоронну діяльність у нашій області, і наша обласна влада мала б взяти відповідальність за заповідну територію місцевого значення – РЛП. А це біля 35 тисяч гектарів…

Наразі до спільної резолюції язловецької робочої зустрічі внесено пункт про необхідність направити звернення до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України – з пропозицією прискорити прийняття рішень про фінансове, матеріальне, інформаційне, організаційне, кадрове забезпечення діяльності НПП „Дністровський каньйон” та створення його адміністрації.

Учасники зустрічі вирішили звернутися й до Тернопільської обласної ради та ОДА з пропозицією нарешті затвердити нове положення про регіональний ландшафтний парк (РЛП) “Дністровський каньйон” та створити його адміністрацію.

Було також підтверджено готовність й надалі сприяти об”єднанню зусиль органів влади, наукових та освітніх установ, організацій громадянського суспільства, ЗМІ, підприємницьких кіл – з тим, аби дієво допомагати розвиткові на Тернопільщині природно-заповідної справи та формуванню екологічної мережі, вимагати від правоохоронних органів припинення порушень природоохоронного законодавства на заповідних територіях.

З повним текстом резолюції зустрічі можна ознайомитися за цим посиланням.

Наступною темою дискусії була розробка локальних схем екологічної мережі – своєрідного каркасу екологічної стабільності території. Формування таких схем важливе і з точки зору наступного розроблення землевпорядної та містобудівної документації – саме при пріоритетному урахуванні природних, екологічних чинників.

Інтерес до Тернопілля у професора Інституту екології Карпат НАНУ Олександра Кагала не випадковий – саме він був керівником робочої групи, яка спільно з тернопільськими науковцями впродовж 2005 – 2006 років розробляла проект Схеми екологічної мережі області. Минуло чотири роки з моменту прийняття тієї схеми – давно на часі конкретні справи, деталізація та відновлення елементів екомережі. Тому учасники зустрічі пропонують владі при формуванні обласного бюджету на 2011-й рік розглянути питання про фінансування робіт із розроблення локальних схем екомережі південних районів Тернопільській області: Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Монастириського та Чортківського.

Неабиякий інтерес іншого львівського науковця, викладача Національного лісотехнічного університету Любомира Пархуця, викликав історичний парк у Язлівці, закладений при монастирі Сестер Непорочного Зачаття його засновницею Марцеліною Даровською. Парк, що вінчає унікальні історичні споруди: замок та монастир, розміщений на неповторному за красою природному ландшафті. На думку пана Пархуця, він неодмінно повинен отримати заповідний статус пам”ятки садово-паркового мистецтва, охоронятися та облаштовуватися саме як історичний парк XIX століття.

До речі, відповідне клопотання про його заповідання з робочою назвою „Історичний парк Мацеліни Даровської” ще два роки тому подано нами до Держуправління.

У другий день зустрічі її учасники оглянули унікальні природні об”єкти Русилова: каскад водоспадів та джерело „За Довгим Ланом”, яке також на їхню думку заслуговує на заповідання. Справді, як багато у нашому краї унікальних пам”яток, про які ми майже не знаємо та які не можемо захистити від руйнування. Нарешті ця справа повинна стати пріоритетом у роботі органів влади, активності громадськості, у публікаціях преси…

Учасники зустрічі неодноразово наголошували, що становлення національного парку відповідає довгостроковим інтересам мешканців краю. Його діяльність дозволить ефективно зберігати та відтворювати унікальну природну та історико-культурну спадщину та сприятиме переходу економіки до засад екологічно збалансованого розвитку.

Ця справа не терпить зволікань попри усі труднощі. Відтак вирішальну кому у питанні, що винесено у заголовок цієї статті, поза сумнівом, варто поставити після першого слова…

Олександр Степаненко