Віковим соснам Дзвінківського заказника – статус ботанічної пам’ятки природи!

Так уж сталося, що статус об’єкта природно-заповідного фонду далеко не завжди рятує дерева від пили та сокири. Зокрема, це відноситься до лісових заказників. В силу «прогалин» в діючому законодавстві, із досягненням лісом певного віку і, як правило, товарного вигляду, його починають поступово зводити вибірковими або суцільними, санітарними або лісовідновними рубками. Причинами є всихання окремих дерев, що може відбуватися з різних причин. Проте при проведенні санітарних рубок повністю ігнорується той факт, що мертва деревина – тобто всихаючі, всохлі та опалі дерева – вкрай важливі для здорового функціонування лісової екосистеми. Нині є доконаним фактом те, що по-справжньому живим лісом є ліс зі значною кількістю мертвої деревини, оскільки вона надає домівку величезній кількості видів як грибів, так і різноманітних безхребетних тварин, надає прихисток птахам, кажанам, гризунам тощо. «Мертва деревина – живі ліси» – має назву збірник рекомендацій Всесвітнього фонду охорони дикої природи, присвячений цій проблемі. Він яскраво свідчить про невідповідність нашого лісового господарства природоохоронним потребам. Так, згідно наших «Санітарних правил в лісах України», допускається не більше 2 – 3 кубометрів сухостою на гектар. У пралісах же, на зразок всім відомої Біловезької пущі, ця цифра доходить до 160 кубометрів і більше. Зрозуміло, що такої цифри можна досягти лише в заповідних лісах; втім, по рекомендаціям для лісових господарств рекомендується збільшення норми сухостою до 25 кубометрів на гектар. І ми маємо приклад Латвії, де цей показник наближається до вказаної норми ( і ліси якої не надто відрізняються від наших), і це абсолютно реально без шкоди для самого господарства. Втім, для наших лісів, в т.ч. і лісових заказників, актуальною лишається цифра в 2-3 кубометра. Що породжує конфлікти з екологічною громадськістю.

Але не лише в забезпеченні біорозмаїття заключається роль мертвої деревини. Подивіться будь-ласка на фото нижче.


На них зображені одні з найстаріших сосон Київської області, які зростають в лісовому заказнику загальнодержавного значення Дзвінківський. Обхват найбільшої сосни тут сягає 390 см. Ці величні дерева нікого не залишають байдужими. Вони дають змогу відчути, як має виглядати справжній ліс, без втручання людини. Адже колись сосни такого розміру не були рідкістю, і віковічні соснові та дубові праліси вкривали ледь не всю Європу, а зараз майже зникли. І лише окремі лісові масиви, як-то славнозвісна Біловезька пуща, або наш Дзвінківський заказник, дають змогу перенестись в часі на багато років назад і доторкнутися до лісової історії…

Сосни, на відміну від дубів, мають значно коротший вік, і мало хто з них доживає до віку, зображеного на фото. Тож чи варто дивуватися, що сосни в Дзвінківському заказнику починають всихати? Особливо враховуючи, що Дзвінківський – це крайня південна межа Полісся, і останніми роками, із потеплішанням клімату, ця межа поступово може посуватися на північ. А всихаючи, сосни потрапляють під «санітарно-оздоровчі» заходи – тобто вирубаються в ході санітарних рубок. Таким чином знищуються останні віковічні сосни на Київщині. Але, панове – подивімось ще раз на фото цих сосон. Чи має для вас значення, чи жива, чи всихаюча чи суха сосна на цьому фото? У будь-якому разі їх розміри вражають і викликають незабутні враження. Всі дерева такого розміру мають бути збережені, незалежно від того, чи живі вони, чи ні, оскільки їх естетичне та виховне значення значно вище за цінність купи дров, на яку вони перетворються при проведенні санітарних рубок. Практика збереження навіть сухих величних дерев давно поширена в Західній Європі, час втілювати її і у нас.

Але, на жаль, як вже було зазначено, охоронний режим лісового заказника не дозволяє зберегти всихаючі сосни. Тому активістами на разі підготовлено обгрунтування створення на базі вікових сосон заказника ботанічної пам’ятки природи «Дзвінкові сосни», що має на меті збереження більшості дерев-ветеранів заказника, незважаючи на всихаючий стан деяких. Збереження окремих таких дерев не призведе до масового розмноження шкідників, і відповідатиме рекомендаціям Всесвітнього фонду охорони дикої природи. Активістами було знайдено 153 дерева сосни, що мають похилий вік та обхват стовбура від 2,6 м і вище.

Вікові дерева на мапі заказника

Ці сосни є «золотим фондом» заказника і мають бути збережені для нащадків, як німі свідки величі рідних лісів. Ми сподіваємось, що наша ідея по збереженню найбільших дерев заказника знайде підтримку у керівництва Боярської лісової дослідної станції, у чиєму віданні перебуває заказник. Оголошення цих дерев ботанічною пам’яткою природи стане новим етапом в розвиткові справи охорони рідної природи, і буде символічно, якщо цей крок буде зроблений Боярською лісовою дослідною станцією як підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування –освітньої установи із великим ім’ям і традиціями!

Андрій Плига

Опубліковано у Ліси | Теґи: , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.