…або: як ми шукали сміття, а знайшли – помідори!
Наша мандрівка урбаністичними ландшафтами в околицях м. Видубічі почалась з давно знайомого об’єкта: “сніготайка” біля гирла р. Либідь – пам’ятки природи місцевого значення (у березні на цій території знаходилась величезна кількість залишків згорівших покришок з вулиці Грушевського, сміття та сніг – http://pryroda.in.ua/dop-kyiv/komunalnyky-zvozyat-sazhu-z-maydanu-na-zapovidnu-terytoriyu/). Як бачимо, зараз слідів тих подій майже немає (історія їх зникнення – http://pryroda.in.ua/dop-kyiv/pokryshky-i-sazhu-prybraly-z-berehiv-lybidi/):
Тепер нове сміттєзвалище виникло з іншого боку транспортної розв’язки на м. Видубічі – біля залізничного та автомобільного мостів через Дніпро на лівобережну Русанівку. Тут сміття з будівельних майданчиків вивозиться зовсім недалеко від них і звалюється у купки між трасою і залізничними коліями. Гості міста, що потрапляють до нього цими магістральними шляхами, зустрічаються саме з таким зворотнім боком Києва, а вже потім десь у центрі бачать його парадне обличчя.
Промзона, що оточує мости ближче до узбережжя Дніпра, також не відрізняється приємністю краєвидів:
Серед цього металево-сміттєвого пекла ми знайшли, як не дивно… кущики помідорів з купою плодів 🙂 Їх походження залишається невідомим, а виглядають вони в такому місці трохи абсурдно:
Ще більш вражаючі нелегальні сміттєзвалища зустріли нас на іншому березі Дніпра (також розміщені вздовж залізничних колій і траси):
Крім того, при переходженні на лівий берег з правого вищезгадуваними мостами, обурення викликає штучно створений посеред Дніпра будівельний майданчик. Потреби в його наявності вже давно немає, проте він досі виглядає так, ніби будівництво щойно завершено. Хіба що сміття на ньому побільшало…
За фактами несанкціонованого розміщення сміття активістами ДОП “Зелене майбутнє” підготовлене звернення у органи районних адмінітрацій та Державної екологічної інспекціі. Сподіваємось на оперативну роботу цих органів.
Крім того, пропонуємо вам замислитись над питанням: коли людство все ж зрозуміє, що створюване ним сміття перевершує всі здатності нашої планети до саморегуляції та підтримання балансу – чи не буде вже занадто пізно? Чи не погрязнемо ми всі в тому смітті, яке через кожну дірку світа урбаністики лізе до природних екосистем, захоплюючи їх? Якщо замислитись у вас вийшло – не витрачайте даремно дорогоцінний час і приєднуйтесь до нас!
Текст і фото: Дарія Ширяєва