Уже рік триває кампанія проти вирубування заказників Дзвінківський та Жуків Хутір, в яких зростають найстаріші соснові ліси Київщини. Обхват деяких сосон в заказниках сягає 3-х – 4-х метрів, а вік таких дерев сягає понад 250 років. А лісгоспи – Київський лісгосп та Боярська лісова дослідна станція -, які мають охороняти цей ліс в заказниках, планомірно вирубають його на дрова.
В червні науковцями і екологічною громадськістю було складено експертний висновок про цінність Дзвінківського заказника та неприпустимість проведення рубок в ньому, так як тут зростає одна з найбільших популяцій рослин Червоної книги України – лісової лілії та чорної берези. Це навіть не враховуючи величезної етичної, моральної та виховної цінності старих дерев.
Фото 1. Дерева в заказниках сягають вражаючого розміру.
На експертні висновки ні Боярська лісова дослідна станція, ні екоінспекція не звернула уваги і рубка продовжилась. Таким чином не було враховано Закони України «Про Червону книгу України», «Про охорону навколишнього природного середовища», та «Про природно-заповідний фонд України». Юридично рубки прикриваються Санітарними правилами в лісах України та Правилами якісного поліпшення складу лісів, затвердженими відповідно 1995 та 2007 рр, які не заперечують проведенню санітарно-оздоровчих заходів, за умови відсутності заперечень в охоронній грамоті заказника – документі, що регулює його режим. Так, в охоронних положеннях прямо не забороняються санітарні рубки, але в них чітко прописано, що забороняються «види господарської діяльності, що негативно впливають на природні комплекси заказника». Проте лісова галузь не вважає санітарні рубки за негативний вплив на природні комплекси заказника, попри руйнування місце проживання безлічі видів. І вкотре доводиться пояснювати працівникам лісгоспів, що мертві дерева грають надзвичайно важливу роль для природних лісів, що в заказниках потрібно припинити ліквідацію сухостою, що ліс і без рубок сам поновлюється, та інші очевидні речі. Але всі заклики до здорового глузду розбиваються об стіну непорозуміння, яку відбудували керманичі лісової галузі для задоволення власних комерційних інтересів.
І це попри прагнення України до Євроінтеграції, де вся Європа давно дослухається до рекомендацій Всесвітнього фонду охорони дикої природи по необхідності збереження мертвої деревини для біорозмаїття, які були розроблені ще 2004 року! Європейські науковці, приїжджаючи в Україну, ледь не мліють від вигляду таких старих лісів, як в Дзвінківському заказнику чи в заказнику Жуків хутір! Бо у них таких лісів вже або не лишилося, або вони перебувають під суворою охороною. Але керівництво нашої лісової галузі продовжує вирубати старі ліси в лісовій зоні і саджати соснові монокультури в цілинних степах, не даючи шансів на порятунок ні лісовим, ні степовим видам, і знижуючи те останнє, чим ми мали б пишатися.
Розуміючи небажання лісгоспів охороняти національне надбання, ми звернулися до міністерства екології і особисто до міністра М.В. Злочевського з проханням видати вказівку державному управлінню екології не погоджувати санітарні рубки в заказниках цього року, пояснивши всю важливість даної ситуації. Але отримана відповідь відверто нас розчарувала. Міністерство продовжило казку лісгоспів, що ліси «досягли природної цінності, деградували і заражені шкідниками». І підлягають вирубуванню – йдеться між рядків. Тобто оздоровленню, згідно логіки чиновників, бо інакше «… погіршиться санітарний стан заказника, що призведе до його деградації та знищення». Тобто Біловезьку Пущу 500 років вже не рубають і вона не самознищується, а Дзвінківський заказник візьме собі і здеградує та зникне! Абсурд.
Фото 2. Оздоровлення лісів на прикладі Дзвінківського заказника. Світлі прямокутники – це вирубки.
З відповіді, отриманої від Міністерства екології, виплило, що за розробленим «Укрдержліспроектом» в 2009 році проектом організації та розвитку лісового господарства Національного університета біоресурсів та природокористування (що має в підпорядкуванні Боярську лісову дослідну станцію), надавались рекомендації стосовно перегляду режиму заповідності території лісового заказника «Дзвінківський» з виключенням з його зі складу територій природно-заповідного фонду. Іншими словами, передбачалось скасувати заказник загальнодержавного значення з найстарішими лісами Київщини! Що остаточно розв’язало б руки лісівникам. Мінекології, на щастя, не підтримало таких рекомендацій (бо не така проста процедура скасування заказника, на яку треба окремий указ Президента), але своїм потаканням лісникам, що виявляється у погодженні рубок, воно прямо підтримує знищення одного з останніх шматків вікових лісів області.
Маємо патову ситуацію: екологи з одного боку, а лісники і Мінекології – з другого. Хто переможе – покаже час. Але чи збережеться до того часу сам ліс?
Фото 3. Чи довго ще стояти лісу?
Андрій Плига
Сповіщення: Відповідь Кіровоградської ОДА щодо вирубки Чорного лісу | Лісовий блог