На Другій україно-польській Заповідній школі Борейко-Войцеховського (1-2 грудня 2012 р., м. Київ) було прийнято рішення про необхідність подальшої розробки і популяризації у природоохоронній спільноті ідеї абсолютної заповідності як базової ідеології вітчизняної заповідної справи.
Ідея (концепція) абсолютної (повної) заповідності (принцип «нічого не робити», принцип абсолютної консервації) була розроблена відомими російськими і американськими вченими-екологами і екологічними філософами Г.А. Кожевніковим, Н.Ф. Реймерсом, А.М. Краснитським, Ф.Р. Штільмарком і С.А. Диренковим (Росія), Г. Снайдером, Дж. Тернером, Д. Форменом, Х. Ролстоном III (США) в 1900-1990-х р. Вона припускає не лише повну заборону господарського використання природної території, що охороняється, перш за все, заповідника, але в ідеалі і прямого втручання людини у природні процеси. Це необхідно для проведення там довготривалих наукових досліджень і для захисту права дикої природи на свободу і існування.
Абсолютна заповідність – це ідеальний режим повної недоторканості, спрямований на підтримку природних спонтанних природних процесів і явищ у дикій природі заповіднику, прояв її вільної волі.
Останнім часом концепція абсолютної заповідності стає популярною і набуває все більше прибічників, у тому числі, в Європі.
Ідея абсолютної заповідності виступає проти:
– втручання у природу заповідників господарників, браконьєрів і екологів-регуляторів;
– розвитку будь-якого туризму, у том числі, екологічного туризму, у природних заповідниках;
– проведення наукових досліджень, що впливають на природу заповіднику;
– проведення будь-яких регуляційних заходів, у тому числі, гасіння пожеж, підгодовування тварин, облаштування штучних гніздувань, сінокосіння, у природних заповідниках, особливо з метою господарського використання природних ресурсів заповіднику;
– запровадження ринкової економіки до заповідної справи;
– ліквідації природних заповідників або трансформації їх у біосферні заповідники і національні парки;
– використання природних заповідників у так званому ;
– підміни поняття заповідності (використання терміну у відношенні інших ОПТ);
– зменшення площі заповідника за рахунок збільшення її в іншому місці.
Завдання кампанії:
– Запровадження ідеї абсолютної заповідності в українське законодавство і закони інших країн СНД.
– Популяризація ідеї абсолютної заповідності в Україні і інших країнах СНД.
– Контроль режиму заповідників.
– Просування ідеї абсолютної заповідності на Захід.
– Організація екологічних і філософських досліджень, у тому числі, курсових, дипломних робіт, дисертацій, що розвивають концепцію абсолютної заповідності.
Концепція припускає роботу з наступних напрямків:
1. Розробка і лобіювання нових законів і підзаконних актів, що втілять у життя ідею абсолютної заповідності.
2. Популяризація ідеї абсолютної заповідності на екологічних семінарах і конференціях, у наукових і популярних ЗМІ, на сайтах, в електронних словниках і енциклопедіях ( тощо), публікація статей про абсолютну заповідність у газетах і працях наукових конференцій і семінарів, у .
3. Проведення рейдів з перевірки режиму природних заповідників і інших ОПТ; аналіз Положень про природні заповідники на предмет дотримання у них вимог природоохоронного законодавства.
4. Розповсюдження новин кампанії КЕКЦ .
5. Видання книг і буклетів про абсолютну заповідність, у тому числі, іноземними мовами і розповсюдження їх у країнах СНД, Європі, у першу чергу, у Польщі, Америці, Азії, Африці.
6. Проведення екологічних і філософських досліджень, що розвивають концепцію абсолютної заповідності.
7. Внесення до категорії природних територій МСОП, що охороняються, категорії , організація заповідників у країнах Європи, Америки, Азії, Африки, а також в Антарктиді.
Бібліотека кампанії:
– Гуманитарный экологический журнал;
– Борейко В.Е. Философы зоозащиты и природоохраны;
– Борейко В.Е. Троянский конь экотуризма: смерть для заповедной природы;
– Штильмарк Ф.Р. Идея абсолютной заповедности;
– Борейко В.Е. Заповедники, заповедность и живородящий хаос;
– Борейко В.Е. Этика и менеджмент заповедного дела;
– Тернер Дж. Дикость и дикая природа;
– Материалы первых международных научно-практических чтений по заповедному делу памяти Ф.Р. Штильмарка;
– Борейко В.Е. Современная идея дикой природы;
– Этико-эстетический подход в охране дикой природы и заповедного дела.