Врятуйте крилатого бомжа!

А як звуть білого лелеку у вашому селі? Буслом чи гайстрою, чорногузом чи боцяном? Та хоч би яке прізвисько не давали цьому птаху, скрізь до нього ставляться з любов’ю й повагою. Якби вибирали птаха – символ України, то білому лелеці напевно дісталося би перше місце. Такий конкурс поки що не відбувся, а от талісманом Національної збірної України на Олімпійських іграх у Пекіні цього року обрано саме пару лелек. Автор малюнка полтавець Вадим Яковенко працював із думкою, що лелеки здатні приносити не тільки дітей та щастя, а й олімпійські медалі.

Саме зараз дзьобаті сусіди українського землероба прилітають до нас щоб звити гніздо й виростити потомство. Але зробити це вдається далеко не всім чорногузам. У сучасних селах не побачиш уже солом'яних або очеретяних дахів, на яких так зручно було моститися – птахи втикали в солому кілька великих опорних гілок, які несли на собі весь тягар гнізда. А з шиферного чи черепичного даху гілляки зісковзують раз по раз, тільки дратуючи до нестями пернатого архітектора. Та й старих високих дерев стає дедалі менше.

Віддавна людина допомагала лелеці, рятувала його від бездомів’я. Прибите до високого стовпа чи закріплене на дереві колесо від воза згадується не в одному літературному творі. Та тільки де зараз знайдеш той віз, те колесо? Тому українські вчені-орнітологи запропонували цілу низку сучасних технологій допомоги білим лелекам (див. малюнки).

Як основу для гнізда можна використати велосипедне чи мотоциклетне колесо, протектор від легкового автомобіля, обруч від бочки. Чи зробити дощаний поміст завбільшки 1х1 метр. Пригодяться також стара віконна рама чи двері. Зверху на них накидають гілки, лозини, очерет, солому. На дахах сараїв та інших будівель можна прилаштувати дощані чи плетені гніздові основи на козлах, у яких довгі кінці по 100 см, короткі – по 50 і скріплені між собою. Зверху на них набивають щит, утиканий кілочками чи цвяхами (щоб утримати гілки і хмиз, які навалюють на щит шаром у 10-20 см). Ще варіант: дві в'язки хмизу чи очерету (120 см завдовжки і 50 завтовшки) міцно зв'язують і закріплюють на гребені даху, немов в'юки на спині коня. Це імітуватиме вже згаданий солом'яний дах.

Важливо знати, де саме розмістити штучну гніздівлю. Зазвичай у гніздах, віддалених від людського житла, бусли селяться рідко. Але і велелюдні місця, поруч із шумними дорогами, вуличними гучномовцями й іншими галасливими сусідами – невдале місце для виведення пташенят. Тому найкраще вибрати околицю населеного пункту. Бажано, щоб неподалік була вода – болото, плавні, ставок, ріка – лелеки полюбляють жаб, рибу, пуголовків. Утім, як зазначає один з провідних "лелекологів", кандидат біологічних наук Віталій Грищенко, зовсім не жаби становлять основу раціону чорногуза. Цей птах неперебірливий до їжі, він ловить усіляких дрібних тварин, що трапляються під ногами, – від черв’яків до дрібних гризунів. Та насамперед харчується бузько різноманітними комахами (серед яких чимало шкідників!)

Нині мало хто влаштовує гніздо на даху свого будинку чи сараю: птахи бруднять послідом двір і будівлі. Тому найкраще розмістити гніздові опори на спеціальних стовпах або високих деревах на межі садиби чи й за її межами, або на віддалених господарських будівлях. Як правило, штучне гніздо встановлюють на висоті від 4 до 10 метрів над землею. Воно має бути на відкритому місці, щоб підльоту птахів не заважали дерева, блискавковідводи, антени, дроти. У кожному селі можна встановити по декілька гніздових платформ – лелеки самі виберуть найзручнішу. Бажано ставити нові гнізда на місці старих, зруйнованих – більш за все, що саме сюди повернуться колишні хазяї. Тільки не слід розміщати кілька платформ зовсім поруч, відстань між ними має бути більше 200 метрів. Лелеки, навіть якщо їм не вистачає жител, рідко селяться по сусідству з іншими парами.

Електромонтери мимоволі

Якщо з будівництвом штучної гніздівлі запізнитися, то птах може поселитися на стовпі ліній електропередач. Його ізолятори добре тримають гніздо. От тільки тіло птаха погано "тримає" електричний струм. Нерідко сусідство із дротами закінчується загибеллю як дорослих лелек, так і пташенят. Траплялось, що гнізда навіть загорялися.

Такі випадки дошкуляють і енергетикам, які змушені витрачати додаткові кошти на відновлення живлення. Розумний вихід знайшли у Львівській області, де фахівці-енергетики ВАТ «Львівобленерго» спільно із природоохоронцями встановлюють штучні гніздівлі для лелек на опорах поруч із тими опорами ліній електропередач, на яких були старі гнізда. На нові гніздівлі переносять рештки попередньої домівки птаха. Такий метод, по-перше, гуманний, а по-друге, якщо просто зруйнувати старе гніздо, то немає жодної гарантії, що птах не зів’є нове точнісінько на тому ж місці.

І ще одна хитрість: усю споруду потрібно щедро покропити вапном, щоб вона стала схожою на обжите гніздо.

"Убити лелеку - накликати лихо"

Смішний дядько дзьобатий,
Він живе в нас на хаті.
Довгоногий, довгоносий,
Довгошиїй, безголосий.
На болото він літає
Жабеняток там ганяє.

Яка відповідь на цю загадку? Правильно, йдеться про нашого лелеку білого. Безголосий – бо, замість кричати, стукотить дзьобом, виводячи цілі рулади. Є й інші загадки про цього птаха. А також безліч повір'їв і легенд. Усім добре відоме народне повір'я, що лелеки приносять дітей. У швейцарських селах у день, коли в родині з'являється немовля, над будинком вивішують прапор із зображенням лелеки, що тримає дитину. За іншим повір’ям, якщо розорити гніздо лелеки чи вбити птаха, то в будинку, на якому він гніздиться, помре людина. Є і такі варіанти: "За кожного убитого лелеку Бог віднімає по дитині", чи "Убити лелеку – накликати лихо".

А ось яку легенду розповідають у деяких українських селах. Коли татаро-монголи захопили Київ, лелеки підпалили місто. Усі до одного згоріли завойовники, ніхто не зміг похвалитися, що був у Києві. Відтоді кінці крил у лелек чорні – обпалили вони їх тоді на пожежі.

У білорусів є інша легенда. Бог, начебто, доручив якомусь чоловікові нести мішок, але не зазирати в нього. Але той розв'язав мішок, і з нього вискочили, виповзли змії, жаби, ропухи, ящірки, тритони й інша болотна живність. Бог розсердився і перетворив чоловіка на лелеку. Відтоді він бродить луками і болотами, ловить тварин, які колись розбіглися.

Олег Листопад.
Фото: Сергій Гладкевич
«Селянська правда», № 4, 8 квітня 2008