Сміттєспалювальний завод, ущільнена забудова та маленька оксамитова революція в окремо взятому районі

У вівторок 29 січня кияни отримали перемогу у боротьбі проти будівництва висоток та сміттєспалювального заводу в одному зі “спальних» районів столиці. Наступне місце зустрічі для двобою з владою – Київрада.

Земельні оборудки київської влади, розпочаті колишнім міським головою О. Омельченком (тепер депутат ВР від НУНС) та його колишнім спадкоємцем, а тепер діючим головою Л. Черновецьким стало в Києві притчею во язицех. Купка душеубогих можновладців жадібно метушиться навколо земельного пирога, пекельними темпами і абсолютно безкарно спотворюючи обличчя й сам дух священного київського простору.
Больові точки столиці наших днів – ущільнена до неможливості забудова, знищені зелені зони, численні автомобілі, що дихають у спини пішоходам на тротуарах, сморід від неприбраного сміття… Усі ці «принади» та при завищених цінах на комунальні послуги й продукти харчування роблять життя в Києві шкідливим та небезпечним за рядом екологічних показників.
Ще донедавна стомлені кияни з полегкістю поверталися з центру додому у благодатні «спальні райони», де легко дихати й пересуватися. Однак, жадібне око «хазяїв життя» вже націлилося й сюди. Куди не глянь – повсюди адміністративно-будівельна мафія приміряє під свої апетити міжбудинкові клаптики землі, нехтуючи громадською думкою та законами.
І що там говорити про історичний центр – в хід іде вже будь-який клапоть землі. То ж якщо на перепоні в будівельників стоїть сквер, дитячий чи спортивний майданчик – вони не вагаючись стирають його з лиця землі.
У лівобережних районах, що традиційно не були престижними у столиці, влада практично не дбала про благоустрій дворів та ремонт сходових клітин. Зокрема на Лісовому масиві переважна більшість панельних 9-поверхівок, збудованих ще у 60 – 70 роки, жодного разу не ремонтувалися. Увесь «краєвид» з вікон у цьому районі – неприбрані смітники та убогі стіни примітивних коробок сусідніх будинків. Хіба що радують око вирощені руками мешканців вишні, акації та клени, на які чигає сокира забудовника... А планування квартир у таких будинках – це ще один мовчазний доказ украй низької якості життя: тісні прихожі, де важко розминутися гостеві з господарем, крихітні кухні, низькі стелі…
Однак київська влада натомість замінити застарілі хрущоби на комфортабельне сучасне житло (пригадуєте пропозицію Юлії Тимошенко?), норовить ще й використати й без того не надмірні відстані між будинками і, порушуючи ряд законів, щедро наділяє будівельні фірми правом забудови приналежних киянам прибудинкових територій.
На Лісовому масиві лише в мікрорайоні № 1, окресленому вулицями Мілютенка, Братиславської, Шолом-Алейхема, та Кіото мало не кожен двір знаходиться під дамоклевим мечем забудови. Зокрема по вулиці Мілютенка 7, незважаючи на грубі порушення ряду законів, будівельна фірма проштовхує свої бізнес-інтереси під вивіскою соціального житла. З огляду на гіркий досвід проживання в нашій молодій державі, та з урахуванням космічних цін на житло важко повірити, що цинічні дядьки від будівельного бізнесу віддадуть за так ці сучасні просторі квартири. Але навіть якщо це правда, то чому соціальна турбота про одних громадян повинна реалізовуватися з утиском прав інших? Отже, люди чинять відчайдушний спротив забудовникам.
А на Троєщині верхом нахабства стали наміри розпочати будівництво сміттєпереробного заводу з термічним знешкодженням залишкової частини ТПВ біля ТЕЦ- 6. За таким заковиристим канцелярським евфемізмом приховується екологічно небезпечне спалювання сміття.
В результаті так званого термічного знешкодження (в перекладі на людську мову – спалювання) утворюється токсичний попіл, який є навіть шкідливішим за первинну сміттєву масу. У результаті дії високої температури виникає цілий ряд токсичних речовин, зокрема діоксиди та фурани, шкідливих для здоров’я людини. Спалювання сміття отруює довкілля, як результат – погіршення здоров’я та скорочення тривалості життя людей.
Товкачі будівництва цього антигуманного об’єкту – перший заступник голови КМДА А. Голубченко (член Соцпартії) та С. Зимін (займав таку ж посаду, перебіжчик з Соцпартії в Партію Регіонів). Проект нав’язують киянам без належної екологічної експертизи, навіть без проведення громадських слухань...
У відповідь на таке хамство ініціативні групи небайдужих були змушені об’єднати свої зусилля і оголосити справжню війну винуватцям цього безкраю. Їхньою зброєю стала своєчасна поінформованість, юридична підтримка і єднання з сумлінними депутатами та громадськими організаціями.
29 січня у день сесії Деснянської у м. Києві райради об’єднані борці проти ущільнення Лісового масиву та будівництва сміттєспалювального заводу на Троєщині з самого ранку вишикувалися перед будинком райдержадміністрації. Їх підтримали «Громадське об’єднання «ДУМАЙ!», Громадянська компанія «Форум порятунку Києва» та депутати районної фракції БЮТ.
Враховуючи численні звернення мешканців Лісового масиву БЮТівці звернулися до депутатів Деснянської райради з проханням підтримати позицію громадян щодо неприпустимості будівництва житлового будинку по Мілютенко, 7 та Братиславській, 14, а також щодо будівництва сміттєспалювального заводу на території Троєщини.
Голосування дало нечувані результати: депутати одноголосно підтримали мешканців та майже одноголосно проголосували за пропозицію депутатів фракції БЮТ звернутися до Київської міської ради з пропозицією про скасування її ж рішень щодо цих об’єктів. До того ж депутати підтримали ініціативу мешканців будинків 7, 7а, 10/1, 11, 11а про надання земельній ділянці по Мілютенка, 7 статусу зеленої зони.
Щасливі й вдячні мешканці Лісового планують весняну посадку дерев разом з політичними організаціями, які захищали їхні інтереси. Однак попереду ще одне випробування: Київрада.
А за кілька днів до цієї події столичне управління МВС порушило кримінальну справу по факту шахрайства Київміськдержадміністрації в земельній сфері: 1 жовтня минулого року лише на одній сесії Київради було роздано 2 тис. га столичної землі за фальшивими документами.
Так може час садити не лише дерева?