Промовка про вовка

(спроба розвінчання антивовчої міфології)

Якщо вірити нашому телебаченню (не кажу вже про спеціалізовану мисливську пресу), то найбільша загроза усьому живому в Україні – вовки. Половину населення вони з’їли, а другу – перекусали та ще й сказом заразили. Хвацькі мисливці настовбурчують перед телекамерами вуса та грізно стискають рушниці: треба винищити сірих до ноги!

А чи такий страшний вовк, як його малюють наші журналісти? Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко переконаний, що у розповідях про вовка більше вигадки, ніж правди: "Вовк ще за радянських часів міцно посів у мисливців почесне місце цапа-відбувайла. Одному Богу відомо, скільки на вовка списали козячих, вепрячих та оленячих шашликів, прикриваючи "вовком-ненажерою" недбалість та свідомі зловживання у мисливському господарстві."

"Вовк, – вважає харківський натураліст Валерій Ловчиновський, – змушує копитних тварин постійно рухатися, чим завдає чимало клопотів мисливцям, які звикли спокійнісінько розстрілювати свої живі мішені біля годівниць та солончаків. От вони його й не люблять".
Мисливці та журналісти призвичаїли нас до думки, що вовк – вселенське зло й дорога йому одна – на комір. Склалася ціла система міфів, які начебто підтверджують цю тезу.

Перше місце у "вовчій", точніше, антивовчій міфології посідає вже згадане нами "Вовки закусали всю країну". Дійсно, хворий на сказ вовк може напасти на людину і вкусити її. А от випадки заїдання вовками людей в Україні невідомі.

За рік вовки кусають в Україні близько 20 людей. Однак набагато більше людей кусають собаки, особливо бійцівських порід. Наприклад, у 2005 р. у Львові вони покусали 471 особу (у Москві щорічно від укусів собак страждає близько 30 тис. осіб). І чомусь ніхто бійцівських собак не пропонує відстрілювати. Не кажу вже про автівки, від яких щороку в Україні гине близько 7 тис. осіб та ще понад 50 тис. травмуються. "Так від собак і машин – користь", – скаже читач. Що ж, перейдемо до міфу №2 – "Від вовків немає жодної користі".

Санітари лісу

Насправді ж вовк – важливий елемент екологічної системи. У голодний зимовий час він є "годувальником" десятків видів дрібніших звірів і птахів, рештками його трапез харчуються орли, сови, дятли, сойки, синиці… Вовк робить величезну послугу сільському господарству, поїдаючи гризунів. У його раціоні вони займають до 10%.

Люди старші пам’ятають гасло: "Вовк – "санітар" лісу". Дійсно, він поїдає в основному хворих і старих тварин. Це підтвердили проведені ще радянськими вченими у 1970-80 рр. дослідження.

Приміром, у Хоперському заповіднику (Воронізька обл.) з 13 оленів, убитих вовками взимку 1976 р., усі мали фізичні дефекти. У Ленінградській області вовки задирали в основному тільки лосів-підранків, що залишилися після полювання. Передовсім знищуються вовками й копитні, зараженими гельмінтами (глистами). Тож коли мисливці заявляють, що вовки задерли стільки-то лосів, косуль і оленів, треба мати на увазі, що це були хворі тварини і вони, скоріше за все, самі загинули б від глистів, травм чи старості.

Стріляли у вовка – поцілили в оленя

Тож неправдивий і наступний міф: "Чим менше вовків, тим більше копитних". Команда вчених під керівництвом доктора біол.. наук. Д. Бібікова ще у 1985 році переконливо довела, що при знищенні вовків чисельність оленів і лосів лише на незначний час стрибає вгору, але потім – різко зменшується. Природа знову включає свої компенсаційні механізми, і замість смертності копитних від вовків (яких знищили), зростає смертність від глистів та інших хвороб. У науці це називається "компенсацією факторів смертності". Понад те, відомо чимало прикладів збільшення кількості диких копитних у періоди дуже високої чисельності вовків.

"Деру корів. Страховка обов’язкова"

Гадаю, найбільшу дискусію викличе обговорення четвертого міфу: "Вовки завдають величезних збитків тваринництву". Що ж, з нетерпінням чекаю листів, які б підтвердили цю тезу. А тим часом знову наведу думку Д. Бібікова та його колег, які у 1985 році писали: "Варто відзначити, що дані про шкоду, якої завдає вовк тваринництву, не завжди досить надійні через відсутність спеціального обліку (...). Особливо великі приписки щодо оленів і овець". Дійсно, як можна говорити про серйозну шкоду сільськогосподарським тваринам від вовків, якщо й дотепер не розроблені методики підрахунку цих збитків. Зоологам добре відома класична стаття російського вченого Желєзнова, який у 1978-му довів, що загибель оленів від вовків у Магаданській області сягала усього лише 8–12 %, а решта 88–92% – становили приписки. І вже зовсім анекдотичний приклад наводить український захисник вовка Юрій Васидлов, який нещодавно провів у Карпатах соціологічне дослідження. З’ясувалося, що місцеві вовки чомусь задирають тільки застрахованих корів.

Їх багато на кожному кілометрі

Мені довелося бути свідком виступу заступника начальника Управління мисливського господарства Держкомлісгоспу пана Мироненка, у якому він картав українських природоохоронців: ви тут вовків захищаєте, а у Європі їх давно позбулися. Насправді маємо справу ще з одним міфом ("Європа перебила всіх вовків").

Напевно, багатьом це здасться дивним, але в Європі є країни, менші ніж Україна, де вовків живе стільки ж, чи навіть більше ніж у нас. Це Іспанія, Білорусь, Румунія та Греція. А в 13 країнах кількість вовків на 10 км. кв. набагато вища, ніж в Україні. Якщо у нас це всього 0,03 вовка, то в Іспанії – 0,04, Латвії – 0,14, Білорусі – 0, 12, Румунії – 0,11, Греції – 0,5, Португалії – 0,03, Естонії – 0,1, Литві – 0,09 тощо. Причому в Іспанії, Румунії, Греції, Португалії, Словаччині та Польщі вовк під повною охороною (будь-яке полювання заборонено). В інших країнах Європи (крім Білорусі) вовка охороняють частково (дозволяється полювання, але з багатьма обмеженнями).

За ширмою із вовчої шкури

Розвіявши міфи, давайте тепер спробуємо знайти справжню причину того, навіщо мисливці знищують вовків. В. Борейко вважає, що мисливці здавна б'ють усіх своїх тварин-конкурентів, бо наївно вважають: якщо відстріляти всіх хижих птахів і звірів, то мисливських тварин стане більше. Насправді, як ми показали вище, це зовсім не так. (Може, спрацює інше правило: чим менше мисливців – тим більше дичини?)

Є й інша причина, через яку "мисливці" поставили вовка поза законом. Якщо на інших мисливських тварин полювання в Україні, Білорусі, Росії, інших країнах СНД відкрите лише у певний період (в основному серпень–грудень), то вовка можна відстрілювати цілий рік. Для "мисливців" це дуже важливо, тому що під личиною полювання на вовків вони організовують незаконні, позасезонні полювання на кабанів, оленів, іншу дичину (можна згадати трагічне полювання народного депутата України Є. Кушнарьова, який нібито полював на вовків).

Вовчик – братик?

Що ж робити з вовками? По-перше, пам’ятати, що й вовк – створіння Боже, яке має право на життя і волю. А щоб вовки не хворіли на сказ (і не нападали на людей), потрібно розробити і запровадити державну програму боротьби зі сказом у диких тварин. Подібні програми існують у Європі й базуються не на тотальному винищенні (це нічого не дає) вовків, лисиць тощо, а на щепленні диких тварин шляхом розкидання спеціальних приманок.

Там, де чисельність диких копитних низька, треба заборонити будь-яке полювання. А в інших місцях при визначенні квот на полювання залишати певну частину дичини для вовків. Адже вовки мають таке ж право на лосів і кабанів, як і мисливці.

Що ж до тих сіроманців, які "спеціалізуються" на домашніх тваринах (а таких одиниці), то таких треба відстрілювати під суворим наглядом державних інспекторів, вчених та громадських природоохоронних організацій після мисливствознавчої експертизи, яка доведе, що корівку загриз саме вовк (а не сусідський бульдог). А потерпілим від вовків селянам треба виплачувати компенсацію, як це робиться в Європі.

Від редакції. Чи доводилося вам зустрічатися з вовками? Чи відомі вам випадки нападів вовків на людей та домашню худобу? Як, на вашу думку, співіснувати людям і вовкам?

Олег Листопад
«Селянська правда», №22, 27 травня 2008