На Кінбурнській косі зібралися обладнати дороги, проводити спортивні змагання і будувати «саманні будинки»

14 квітня в приміщенні Миколаївської облдержадміністрації пройшла прес-конференція, головною темою якої стала практична реалізація Указу Президента про створення Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (більше відомий миколаївцям під назвою «Кінбурнська коса»).

На прес-конференції з'ясувалося, що в Миколаївській області створено оргкомітет, який займається питанням створення Національного парку на Кінбурнській косі і навіть встиг розробити проект його створення. Як водиться, до складу оргкомітету увійшли вчені, представники влади та громадськості. Громадськість, правда, представлена ​​якоюсь загадковою організацією з не менш загадковою назвою - «Експертна громадська рада «Захист людей працi» (ЗаЛП). На прес-конференції були присутні аж шість членів цього самого «експертної громадської ради», всі - з гордим званням «глава комітету».

Крім них були присутні начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області Сергій Литвак і його заступник Іван Кубрак, начальник управління лісового та мисливського господарства Петро Паламарюк, перший заступник голови обласної ради Володимир Пащенко, голова постійної депутатської комісії обласної ради з екології Сергій Рижков. Проект створення Національного парку вони охарактеризували як проект дуже потрібний і в цілому позитивний.

Про ідеї, що знайшли своє відображення у проекті створення на Кінбурнській косі національного парку, розповів один з експертів «ЗаЛП» - доктор сільськогосподарських наук, академік якоїсь «Європейської академії природничих наук» Едуард Дегодюк. За словами академіка, він прибув на Кінбурнську косу в 2008 році для проведення екологічної експертизи. Такої рослинності, як на Кінбурні, він ніде більше не бачив - багато видів рослин занесені в Червону Книгу і взагалі рідко де зустрічаються. А надання парку статусу національного - це той крок, який згодом дозволить зберегти і примножити біорізноманіття Кінбурну.

Проект створення національного парку представляє з себе документ, який, як передбачається, стане статутом парку. У ньому прописано, як, наприклад, може здійснюватися управління парком, яка наукова діяльність може там проводитися і т.д.

За всією говорильнею головне, заради чого зібралися, з'ясувалося далеко не відразу. А полягає це головне в наступному: на Кінбурнській косі пропонується культивувати екологічний туризм, з перспективою створення всієї необхідної інфраструктури для туристів - з установкою туалетів за маршрутами прямування туристів, службою, яка буде займатися збором, вивозом і утилізацією сміття і т.д. Дороги в населених пунктах Кінбурна і між ними «додатково обладнати», а в самому природному парку передбачається створення доріг з покриттям з природних матеріалів.

- Там орхідне поле чого тільки варте - краще в Європі! - Захоплювався академік. - Там Волижин ліс - неначе потрапляєш в епоху мезоліту ...

Едурд Дегодюк пропонує втілити на Кінбурні проект, розроблений таким собі Віктором Перконосом - який хоч і не академік, але теж не ликом шитий - «доктор філософії». Суть «проекту» в спорудженні «саманних будиночків», які принесуть «багато радості та комфорту» любителям відпочинку на природі.

- Національний парк повинен стати школою виховання любові до природи - до тієї, яка ще збереглася, - вважає Едуард Дегодюк.

Важливою стороною наукової діяльності на Кінбурні стане робота не просто по збереженню і підвищенню популяції рідкісних видів тварин, птахів, риб і рослин, а і розселення цих видів у ті куточки земної кулі, де вони колись були, але потім зникли. Причому відпрацьовується і можливість «зворотного зв'язку» - щоб в Національний парк могли б завозитися і деякі види тварин і рослин, які зможуть там прижитися.

Але одного туризму на Кінбурні виявилося мало. Едуард Дегодюк, а слідом за ним і «ЗаЛПівці» Вадим Дзугань і Сергій Кисельов заговорили про те, що «Білобережжя Святослава» могло б стати гарним місцем і для проведення спортивних, культурних заходів. Ця свіжа ідея викликала у присутніх журналістів питання: чи не вийде так, що замість збереження природи в її первозданному вигляді ми отримаємо другий Коблево з усіма витікаючими наслідками - затоптані орхідні поля, якими до цього так захоплювався професор, захаращені узбережжя і т.д.

Академік Дегодюк поспішив всіх заспокоїти, заявивши, що спортивні заходи будуть проводитися не абиде, а у місцях, «спеціально пристосованих для таких заходів». Ці місця будуть обмежені або населеними пунктами, або береговою лінією. А щоб провести змагання, приміром, з пляжного волейболу та розмістити певну кількість глядачів, дуже велика територія не потрібна.

Проте на головне запитання - звідки ж все-таки візьмуться гроші на реалізацію такого масштабного проекту - прямої відповіді не знайшлося. Пролунало тільки те, що на проект створення Національного парку ніхто ні копійки не дав - все робилося на голому ентузіазмі.

Журналісти цікавилися і тим, чому в оргкомітеті зі створення парку таке масштабне представництво лише однієї, і саме цієї громадської організації (адже в справі збереження заповідника завжди були задіяні інші організації). Однак від представників «ЗаЛП» звучали в основному загальні фрази типу «інші говорять, а ми беремо і робимо».

Під завісу прес-конференції «ЗаЛП» координатор цієї організації Сергій Кисельов не упустив можливості покритикувати відомого миколаївського еколога Олега Деркача, поставивши під сумнів ефективність його діяльності.

На захист Деркача висловилася лише присутня на прес-конференції депутат Миколаївської міськради п'ятого скликання Євгенія Бондаренко, відзначивши, що саме завдяки зусиллям Деркача та його команди вдалося зберегти від забудови територію реліктових полів і кефалевих озер ...

Розходилися журналісти з пісними виразами на обличчях. До яких наслідків для крихкої природи Кінбурнської коси призведе реалізація «туристичних проектів» з будівництвом доріг, «саманних будиночків» і проведенням «спортивних змагань», для них не становило великої таємниці.

Джерело: novostin.mk.ua