Міфи Держкомлісгоспу

Міф №1. «Заповідні» ліси У Розпорядженні № 208-р від 18.04.2006 Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування та розвитку лісового господарства» зазначено, чи то з добрим натяком, чи то поганим, що кількість заповідних лісів на території України складає 13,7 % і має стійку тенденцію до зростання. Здавалося б є всі приводи порадіти. Та справи виглядають не так вже й чудово, якщо придивитися пильніше. Площа лісів України складає 15,6 % від загальної площі країни. Однак можете сміливо, щоб отримати реальну площу природних лісів України, ділити на два, оскільки половина лісів в країні є експлуатаційними (якщо грубо - то для паперу та паркету), що ніколи не стануть, принаймні, в найближчому майбутньому, об’єктами охорони. Далі – гірше. Ні статус заказника, та навіть природного заповідника чи національного природного парку не врятують ліс від безжальної сокири лісників. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 1995 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» на територіях всіх видів заказників, господарських зон національних природних парків та регіональних ландшафтних парків вибіркові санітарні рубки не погоджуються з природоохоронними органами. І яскравим підтвердженням зловживанням у цій царині є знищення заказника «Володимирівська дача», який знаходиться в Гутянському лісгоспі Харківської області. У межах кварталів 52 та 53 проведені рубки головного користування вже на створеному заказнику. Ця територія також мала стати заповідним ядром майбутнього НПП «Слобожанський». На інших територіях такі рубки потребують, як показує досвід, формального погодження. Так, минулого року було зведено санітарною рубкою десятки га лісу на території Дніпровсько-Орільського природного заповідника. На цьому об’єкті ПЗФ за законом заборонена будь-яка людська діяльність. Само собою, ліс у Дніпровсько-Орільському заповіднику звели начебто після нищівної пожежі. У тій же Харківській області у 2006 році було фактично знищено заказник «Борове озеро» під виглядом санітарної рубки …Цікаво, чи є ще в Україні люди, які не знають про сумну долю заповідного урочища Корналовичі?...

Одним словом, чого нема - того нема…

Міф №2. «Наукова» розрахункова лісосіка.

Одним з основним аргументів наших шановних лісників на закиди природоохоронців щодо нераціонального лісового господарства, є твердження, що в українських лісах використовується всього 40-50 % деревини від її загального щорічного приросту, натомість у тій же Австрії та Швейцарії - майже на 90 %. Ох вже ці безгосподарники-екологи! Однак, чи знає хтось з вас, шановні читачі, що в тій же Швейцарії деревина заготовлюється виключно в результаті вибіркових рубок. Простіше кажучи, зі ста дерев на схилі обережно спилюється 10. У нас же з тисячі бодай одне залишають. Давно блукали Карпатами? Майже всі карпатські схили у шрамах від суцільного зведення лісу…В околицях міста Києва недалеко від Пущі-Водиці ще в зовсім недавньому минулому ліс зводили кілометрами, про що яскраво свідчать кілометрові лісосіки. І такий тип господарювання на території України є домінуючим і ніхто від нього не збирається відмовлятись. Адже українська деревина така дешева та приваблива для експортерів…

Більше того, як засвідчує в.о. начальника лісової інспекції Житомирської області Людмила Опанасюк розрахунки науково-розрахункової лісосіки є застарілими і не відображають реального приросту в лісах. В практично ній не враховуються хворі та всохлі дерева. Держкомлісгосп діє за принципом – скільки захочемо, стільки і спиляємо.

Одним словом, «липа».

Міф №3 Збільшення «лісистості».

Якщо ви вважаєте, що в Україні саджають ліс там, де потрібно, то ви помиляєтесь. Минулого року Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства розорало на території заказника «Заплава р.Чунгул» Токмацького район 8 га цілинного степу. І чим засадила натомість? Дуже «степовою» рослиною – сосною кримською….Це притму, що степів на Україні майже не залишилось.

Тих, хто бував у Карпатах, не оминало захоплення смерековими лісами. Однак більша частина цих лісів є штучною ( природні смерекові ліси зростають на висоті 1200-1600 м н.р.м) і створена спеціально для вирощування деревини для господарських потреб на місці природних буково-ялицевих лісів. Такі смерекові ліси страждають від вітровалів та шкідників. І тим самим, дають змогу збільшити кількість санітарних рубок… Після яких знову саджають смереку…

Аби хоча б смереку саджали.. Поблукавши восени минулого року Воловецьким районом, Дружина охорони природи «Зелене майбутнє» виявила посадку молодих дерев лише на одному схилі. Всі інші суцільні зруби (близько 10) віддані на відновлення природі. Скажете, нема грошей на посадку лісу в нашій бідній державі? Тільки в Ізюмському держлісгоспі Харківської області в 2004 році в результаті рубок заготовлено деревини 60 тис. кубометрів деревини на 1 млн. грн...

Кто же его посадит? Это же дерево!