Люби і знай свій рідний край. Подорож Галицьким національним природним парком

Розкішні пейзажі, дзвінкі швидкоплинні потоки, які, вирвавшись із тісних ущелин, розливаються на широкі плеса, стрункі берези, віковічні дуби, цілюще, настояне на запашних травах повітря – все це наш неповторний і ні з чим не зрівняний край. Досліджуючи його історію, культуру і вікові традиції, могутні природні ресурси, запитуємо себе: що зробило нас сильними, щедрими, добрими? Відповідь буде така: – матінка-природа. Саме вона поєднала нас із Всесвітом, надихнула в нас силу і міць, навчила любити землю. Кожна травинка, кожен листочок, кожна стеблинка – це жива істота, яка дихає, розмножується і продовжує свій рід. Без неї – нема життя. Не топчіть їх, не зривайте, не руйнуйте пташиних гнізд. Бережіть їх не лише для нас, а й для наших нащадків.

Галицький національний природний парк знаходиться в самому серці Верхнього Подністров’я. Тож завітаємо в його музей – той маленький острівець, в якому віддзеркалюється вся природна краса землі Галицької. Побуваємо з вами на Касовій горі, ознайомимось з рослинним і тваринним світом, який оточує нас, і той, що відійшов у небуття. Відкриємо для себе невідомі сторінки живої природи.

Перший зал. Перед нами – старий - престарезний дуплавий дуб, зелені віти якого сягають голубого, вкритого легкими хмаринками, неба. Зліва – лісовий масив і ми мимоволі опиняємось у його лоні, стаємо невід’ємною його частинкою. Все тут природно, живо, прекрасно – словами не передати.

Без сумніву, в діяльності парку, як і в кожній природоохоронній структурі, головне завдання – не загубити те, що є, і відродити те, що втрачено. В останні роки, а може й десятиліття, загублено чимало, особливо цінних порід дерев, притаманних саме галицькому краю: букових, дубових, кленових дібров.

Різноманіття рослинного і тваринного світу продовжують вивчати і досліджувати науковці. Але це - лише одна складова їх діяльності. Інша, ще менш досліджена, це – печери. Відтворення їх, а також штучного джерела ( на території парку таких – 150) здійснено і в музеї.

А тепер направимось у незвичний живий тваринний світ – Центр реабілітації й реінтродукції диких тварин. З часом він буде поєднувати дві функції: властиві йому і зоопарку. Сьогодні тут продовжують радувати своїм співом не лише мешканці тутешніх лісів, а й далеких теплих країв. Проходять процес реабілітації і поранені чаплі, лелеки, сови. Не так давно тут з’явилося й мале оленятко, яке з вини браконьєрів рано залишилося сиротою. А ось і наша «стара знайома» - лисиця Аліса. Сюди вона попала ще маленькою, років 2 тому. Тут вона виросла, змужніла і знайшла собі друга, точніше, знайшов її він. Однак, самолюбива подруга довго не мирилась з його присутністю. Тепер вони – не розлийвода. Тож якщо попадеться вам поранена дика тваринка, не проходьте мимо, візьміть її і принесіть до Галицького національного природного парку.

Є у парку ще одна цікава програма: екологоосвітня, куди входить актовий зал з мультимедійним проектором, екзотаріум, дендропарк, експериментальні ботанічні гірки. Є й захоплюючі екотуритстичні маршрути: «Камінь-Сімлин», «До Галичинських печер», „До Подільських печер”, „На Замкову гору”, „По Діброві”, „На Крилоську гору”, „Вздовж Бурштинського водосховища” і ряд інших.

Природа і людина – єдине ціле. Ми взаємно залежні одне від одного. Як людина, так і рослина чи тварина, можуть опинитися в різних несприятливих для життя і здоров’я ситуаціях. Не будьмо байдужими до зламаного дерева, якщо можна ще його врятувати, до пораненого звіра, якщо йому можна допомогти. Більшість людей це й роблять. Але треба, щоб усі про це пам’ятали. Природа не залишиться в боргу, вона відплатить вам сторицею.

Анна Гелеван, briz.if.ua