Український степовий заповідник знищують його власні керівники.

(за матеріалами досьє Київського еколого-культурного центру)

Громадські екологічні організації України неодноразово підіймали проблему систематичного порушення заповідного режиму Українського Степового заповідника. На думку громадськості, в цьому заповіднику відбувається забагато порушень і більшість з них мають спільну причину, якою є директор заповідника Л.Мордатенко.

Український Степовий заповідник поєднує в собі останні розрізнені залишки степів на крайньому сході України. Наразі заповідник складається з кількох філіалів, кожен з яких має окреме керівництво. Філіал «Хомутовський степ».
На території філіалу заповідника «Хомутовський степ», по наказу самого Мордатенко, споруджено кілька бесідок. Для цього вирублено чагарники – основні місця гніздування степових хижих птахів, виконано ряд земельних робіт. Бесідки, що важливо споруджені спеціально для проведення в них розпиття спиртних напоїв «сторонніми особами». Сторонніми особами як правило являються керівники різних рівнів і розпиття відбувається доволі регулярно, для чого власне, і облаштовували бесідки.

Через непідготовленість філіалу до весняного періоду підвищеної пожежної небезпеки, в чому теж слід вбачати провину директора Мордатенька, 23.03.2007 в заповіднику відбулась найбільша за останні 40 років пожежа, яка знищила 1/3 всієї площі філіалу. А це ж степ, для якого вогонь – чи не найбільший ворог. І особливо навесні, коли квітнуть зникаючі первоцвіти. Під час пожежі розорано 9 га заповідника. І це також є порушенням законодавства. Збиток, нанесений заповіднику від цих подій, лише за офіційними підрахунками, склав 2 млн грн. Шкоду ж, нанесену природі, взагалі важко виразити в грошовому еквіваленті. При цьому, керівник заповідника так і не притягнутий до відповідальності.

Філіал «Кам’яні могили»
В 2000 році по ініціативі керівника філіалу «Кам’яні могили» В.Сіренка на території філіалу споруджені хрест і капличка. Споруди зумисно збудували на довільному місці в заповіднику, щоб цим можна було аргументувати необхідність збільшення лімітів відвідування заповідника туристами. А якщо хтось починає висловлюватись проти, то легко все списати на релігійні непорозуміння. Прокуратура вимагає перенести споруди в інше місце, але директор Мордатенко відмовляється.

В філілах «Хомутовський степ», «Кам’яні могили» та «Крейдяна флора», в осінній період багато співробітників заповідника і їх родичі займаються не законним збором грибів. Серед них і сам Мордатенко разом з керівниками інших філіалів заповідника.

В жовтні 2007 інспектор Донецької обласної державної екологічної інспекції О.Первак навіть склав протокол за збір грибів на території філіалу Крейдяна флора директором власне цього філіалу.

По наказу Мордатенка всі робітники заповідника щорічно займаються заготівлею очерету для в’язання віників.

Ці інші порушення регулярно відбуваються, провокуючи порушників продовжувати свою справу, втім, практично ніхто не намагається цьому протидіяти. Керівництву з Києва це надто далеко і неважливо, а тим, хто мешкає поряд з заповідником, так сказати «собі дорожче».

Протягом останніх двох років, Мордатенко за порушення заповідного режиму в його ж заповіднику кілька разів притягувався прокуратурою до відповідальності за будівництво незаконних споруд, за самовільне використання площі заповідника та підвищення лімітів відвідування заповідника туристами. При цьому він не лише продовжує порушувати закон, а ще й досі лишається на посаді.

Цікава і позиція директора і щодо тих, хто намагається працювати в заповіднику дійсно на благо природи. Так, в жовтні 2007 року науковий співробітник філіалу Хомутовський степ В.Тимошенков в присутності інших співробітників заявив, що збір грибів в заповідному степу є порушенням закону. У відповідь на це Мордатенко розпорядився шоферам заповідника не возити родині В.Тимошенкова (у тому числі з дитиною) хліб (в селі, де він мешкає село хліб не продається).

Дивує і байдуже ставлення керівництва НАНУ до цього, адже заповідник підпорядковано НАНУ, де друг Мордатенка п.Шпак – віце-президент НАНУ. Та це вже інша розмова.