Ctrl+C, Ctrl+V. Конча-Заспа

Всі знають, що таке Конча-Заспа.

Щоправда, тепер під цією географічною назвою мають на увазі зону «елітних» маєтків в районі південної межі Києва. А ще 10 років тому цей топонім називав прекрасну заплаву Дніпра між озерами Конча і Заспа. 80 років перед тим тут був перший в царській Росії а згодом і перший в Радянській Україні природний заповідник – Конча-Заспа. Колись цю територію визнали найціннішим куточком природи в нашій країні. В бібліотеках можна знайти тепер антикварний часопис колишнього заповідника.

Сьогодні значна частина Конча-Заспи забудована і останні її залишки тепер знаходяться під охороною ландшафтного заказника «Острів Жуків» (який міська рада також поспішає роздати). Але зараз мова не про це. Є велика загроза того, що слова Конча-Заспа скоро перестануть бути топонімом, а позначатимуть явище незаконного гідронамиву і забудови природної заплави річки.

Хтось захоче закинути, що природоохоронці весь час називають гідронамив незаконним, де б він не відбувався, немов це якась червона хустка. Щоб зрозуміти, чому це так, поясню, що це означає, адже у законодавстві ви ніде не знайдете цього слова. Гідронамив – це жаргон, який тепер прижився у нашій мові. Це слово означає складний технологічний процес розрихлення піску в руслі річки або на дні озера, всмоктування його разом з водою за допомогою спеціального пристрою, земснаряду, та насипання на березі водойми. Вода стікає, а пісок лишається. Гідронамив роблять для того, щоб штучно підняти рівень земельних ділянок. І практично всюди це роблять з єдиною метою – підняти ділянку до непідтоплюваних відміток, як правило це не менше 4-6 метрів. Зрозуміло, що намивають пісок лише там, де майбутній будинок і подвір'я може затопити. Там де не затопить, не намивають. Де не збираються будувати – теж не намивають. Тож гідронамив - це ознака підготовки до будівництва.

І тут усе стає зрозуміло. Затопити може лише на болоті, острові або в заплаві річки – території, в межах якої навесні розливаються паводкові води. Будь-де в іншому місці сенсу витрачатись на гідронамив немає. Але якщо ми звернемося до Водного Кодексу України, побачимо, що саме ці категорії земель є землями водного фонду. Будуватись на них заборонено в принципі. Відповідно, якщо ми зіштовхуємось з гідронамивом території – автоматично стає зрозуміло, що ми маємо справу з порушенням законодавства.

Хоча до цього дня гідронамив не заборонений законодавством. Хоча і не передбачений законодавством. Причиною є те, що такого явища не було аж до початку 2000-х, фактично – до часу, коли закінчилось формування природоохоронного законодавства. Коли писалися закони України, ніхто й не уявляв, що може бути таке явище.

“Розчистка русла”, “поглиблення дна” - так називають гідронамив у документах. Фактично виходить так: товариство (скажімо, дачний кооператив) правдами-неправдами отримує земельну ділянку в заплаві річки. Наступним етапом ТОВ отримує дозвіл на незрозуміло навіщо йому потрібну розчистку русла річки в конкретному місці, яке може знаходитись в кількох кілометрах від його ділянки, наймає земснаряд і той починає черпати пісок з русла. А оскільки у товариства поряд є ділянка, то пісок начебто тимчасово складують на ній, насправді намиваючи ділянку до рівня, потрібного для її забудови. Лишимо риторичним питання, для чого садовому товариству розчищати русло річки у кількакілометровій віддалі від своєї ділянки. Проте більш важливо те, що пісок використовується для інженерної підготовки земельної ділянки під забудову, тож відповідно, він є будматеріалом. Але роботи проходять як розчистка русла, в якій пісок є лише побічним продуктом технологічного процесу. Відповідно за видобуток корисних копалин ніхто державі не платить, а отже, весь гідронамивний пісок – крадений у держави. Останні 5 років ми намагалися підняти цю тему, та все марно. Хоча вартість незаконно використаного для гідронамиву всієї Конча-Заспи піску насьогодні складає майже 2 мільярди гривень. Інколи гідронамив, коли він зовсім зухвало відбувається біля самого русла, називають «укріпленням берега». Укріплення чим – піском? І як би смішно не звучала ця заявка, на даний момент триває погодження такого «укріплення» уздовж всієї річки Десна в Київській області.

У тенетах урядового порталу та коридорах Верховної Ради вже понад рік блукає самотній законопроект, згідно з яким гідронамив мав отримати власну статтю в законодавстві. І не будь де, а відразу у Кримінальному Кодексі. Проте хто ж пилятиме гілку, на якій сидить? Сьогоденні реалії скеровують цей прекрасний законопроект у забуття.

Сьогодні нас більше всього хвилює те, щоб в Україні не виникли нові «Конча-Заспи». А загроза така дійсно є.

Одним з найцінніших куточків України тепер є саме заплава Десни. Після освоєння більшої частини всього нашого континенту, Десна лишилася найбільшою річкою Європи, що зберегла заплаву у природному стані. Другої такої річки, по якій можна було б судити, як має виглядати велика річка в принципі, в Європі більше нема. Сьогодні в межах всієї заплави Десни планується створення національного природного парку «Подесіння», який цілком може стати найбільшим національним природним парком України і Європи. Необхідність його створення зазначена в Указі Президента України від 1 грудня 2008 року.

Проте в процесі створення національного парку, ми дізнались, що вся заплава річки розпайована. В цьому нема нічого дивного, адже ця територія є колишніми колгоспними пасовищами. В принципі, нічого страшного. Такі землі цілком можуть входити у національний парк, оскільки його створення не потребує вилучення земельних ділянок і зміну їх цільового призначення. Чиї вони були – того і лишаться. Косили, випасали – косіть і випасайте.

Проте в реальності, попри суворі обмеження земельного законодавства, багато де селяни попродавали паї, чого робити не можна. Тепер на картах сільських землевпорядників виникла маса хаотичних багатокутників - на берегах Десни. Читаємо підписи: «ТОВ Світла Нива», ТОВ «Щедра Сіножать», «ТОВ Первоцвіт-2007»… і багато інших милозвучних назв. За кожною з них криються кілька гектарів заплави Десни і недобрий намір побудувати під продаж котеджне містечко. Не вірите?

Відкриваємо журнали з нерухомості. Читаємо «Шукаю партнера для освоєння 800 га біля Десни. Оксана», «Продається ділянка 2 га на острові на Десні. Міст вже збудовано 70 000 $”. Коли телефонуємо - кажуть, що ми помилились номером.

Приїжджаємо на заливні деснянські луки. Після кількох хвилин блукання заплутаними дорогами, знаходимо правильно вбиті дерев*яні кілочки, що відмічають межі невідомої нам земельної ділянки, в яку входить кілька гектарів луків і невеличке озеро. На багатьох ділянках кілочки вже знищені невідомими нам добродіями.

Все це значить, що найближчим часом Десна, остання збережена велика річка нашого континенту, джерело питного водопостачання Києва, може обернутись другою «Конча-Заспою». І статися це може значно швидше, ніж будь-хто з нас може собі уявити. Вже сьогодні, всього в кілометрі від Київського водозабору розпочався гідронамив земельної ділянки ТОВ «Первоцвіт-2007». Нам про це повідомляють схвильовані місцеві жителі. Пишемо десяток скарг до контролюючих органів і установ, що мали погодити роботи. Всі дружно відповідають, щоб ми не переймались: нічого не погоджували. Міністерство охорони здоров'я навіть обурюється, що ми звернулись не за адресою. І лише з листа прокуратури дізнаємось, що перевірити законність землевідведення неможливо, бо документація вилучена… на виконання постанови самої прокуратури.

Таким чином, перша тривожна ластівка появи другої «Конча-Заспи» на Десні вже є. Чи зможемо ми зупинити це? Радше спитати, чому насьогодні це хвилює лише кілька громадських організацій, адже воду з Десни п'ють кілька мільйонів чоловік, кожному з яких стаття.50 Конституції України гарантує безпечне для здоров'я та життя довкілля.

В це поняття входить і питна вода. Сьогодні до цієї води доданий збаламучений земснарядом мул. Незабаром в річку будуть спущені каналізаційні стоки новобудов. Столична влада і комунальні підприємства поки з цього приводу не переймаються, але більш дивно, що досі мовчать самі кияни.

Автор: Олексій Василюк