Чорна діра в спецавтомобілі та міському бюджеті

6 лютого під час транспортування загинув собака, якого доправляли на стерилізацію в одну з комунальних ветеринарних клінік міста.

Цей собака був молодим і довірливим. Він легко дав себе помістити в спецавтомобіль комунальної міської служби «Пошук».

Волонтери Тетяна Єрьоменко й Олена Марченко просили водія Володю посадити собаку поруч з собою, однак той буркнув щось на зразок «Не положено» і відкрив заднє відділення автомобіля, звідки на волонтерів пахнуло зловісним подихом смерті.

Машина рушила. Собака завив і почав борсатися. В салоні згідно з інструкціями знаходилися ветлікар Наташа та ловець Юра. Волонтер Тетяна, якій також знайшлося місце в машині, почала хвилюватися. «Це вона гавкає на колесо», – так своєрідно розтлумачив водій поведінку собаки. Тетяна потім зрозуміла сенс цієї фрази.

Собака продовжував тоскно скавучати, а в районі Річного вокзалу пролунав страшний крик. Потім запала зловісна мовчанка. Тетяна просила зупинитися, але водій проігнорував її прохання. Коли машина прибула у двр ветлікарні – собаки там не було. На днищі автомобіля зіяла величезна діра.

Тетяна кинулася до того місця, де почула страшний крик. Її підозри виправдалися: вона побачила покалічений труп собаки.

«Як можливо відправляти машину в такому стані на вилов тварин?! Водій не міг не знати про діру в машині. У нас склалося враження, що він навмисне не попередив про це», – гамуючи сльози, коментує Олена Миколаївна Марченко.

«Це не машина, а душогубка, яка працювала ще при Самофаловій та Кучинскому (керівники попередніх служб відлову, які «прославилися» своєю жорстокістю до тварин. – Автор). В таких машинах десятки тисяч собак добивали, душили, зціджували з них жир…», – додає Тетяна.

Як виявилось, такий випадок в практиці комунального підприємства, яке займається відловом тварин, не поодинокий. Той же самий водій Володимир вже не раз байдуже повідомляв волонтерам, що собака «втекла».

«Ми доручали водію відвезти простерилізовану собаку за вказаною адресою. Тепер нам зрозуміло, що вона також провалилася в цю діру», – свідчать волонтери Світлана та Валентина. «Ми чули, що таке траплялося і з іншими собаками».

У Київській міській програмі регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами ціла глава присвячена транспортуванню тварин:

«Транспортування безпритульних тварин, яких відловили, повинно здійснюватися на спеціально обладнаних для розміщення тварин автомобілях.

При завантаженні, транспортуванні і вивантаженні тварин, повинні використовуватися пристрої і прийоми, що запобігають травмам, каліцтву або загибелі тварин.

Спецавтомобіль для транспортування безпритульних тварин повинен бути:

• технічно справний;
• укомплектований набором переносних кліток для тварин. Підлога автомобіля має бути обладнана таким чином, аби на ньому могли вільно переміщуватися для завантаження та розвантаження мобільні, міцні, пронумеровані клітки. Клітки мають бути добре закріплені, аби вони не могли хитатися під час руху автомобілю, та відповідати вимогам стандартів і іншої технічної документації;
• забезпечувати безпеку, захист тварин від погодних умов, обладнаний природною вентиляцією;
• оснащений чітко написаною назвою і телефонним номером комунальне підприємство «Притулок для тварин», що здійснює вилов безпритульних тварин;
• мати набір ветеринарних засобів для надання екстреної ветеринарної допомоги, затверджений ветлікарем;
• укомплектований набором відповідного спецобладнання.

При необхідності тварини повинні бути забезпечені питною водою.

Не допускається евтаназія в спецавтомобілі.

Щодня після кожного вилову і транспортування безпритульних тварин кузов спецавтомобілю, а також устаткування і переносні клітки миються та дезінфікуються».

Зрозуміло, що не йдеться про дотримання жодного пункту з цих вимог: автомобіль мав би бути принаймні укомплектований кліткою.

Волонтери мають намір звернутися до заступника Київського міського голови І. Кільчицької з вимогою про звільнення та покарання осіб, які є винуватцями цієї трагічної ситуації та звертаються до журналістів з проханням оприлюднити цю історію з метою подальшого контролю за службою відлову тварин та розподілу коштів у цій сфері.

Захисники тварин обурені також і тим, що усі гицелі, які роками жорстоко винищували тварин, залишилися працювати в цій системі й досі – звільнено, але не покарано лише їхнього керівника М. Кучинського. «Хіба можна від таких нелюдів очікувати доброго ставлення до тварин? Чого ж тоді варті усі ці паперові декларації?»

* * * * * *

Минулий рік деякою мірою став поворотним для безпритульних столичних тварин. Після майже цілого року дебатів громадських організацій з представниками влади тварин пообіцяли не знищувати, а регулювати їх чисельність шляхом стерилізації (кастрації). Зрозуміло, що тваринам це «не подобається», однак людство поки що не виробило більш безкровних методів регулювання народжуваності тварин. Поки що це єдина розумна альтернатива їх знищенню.

Однак, така практика успішно діє в усьому цивілізованому світі. Тут важливо, як саме здійснювати стерилізацію, і питання гуманізму в цьому питанні цілком залежить від професійності й сумління лікаря та від фінансування.

Щодо останнього для реалізації Київської міської програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами з міського бюджету наче б то виділено 76 325 тис. грн. В усякому разі такі цифри фігурують у пресі та на відповідному сайті КМДА. Але цифри залишаються на папері.

Програма почала діяти на території Києва з 2008 року і у 2011-му вже має дати перші стійкі результати. Щоправда, за деякими спостереженнями ці чималенькі кошти поки що не позначилися на роботі комунальних служб, що займаються проблемою.

А точніше, є допущення, що вони просто не дійшли до відповідних служб. І воно не є безпідставним.

У здійсненні цієї програми досить суттєва роль відводиться волонтерам: це вони мають викликати службу відлову, бути присутніми при цьому, гарантуючи гуманність відлову, супроводжувати собаку до ветклініки, а далі доглядати тварину у післяопераційний період, який триває до 10 і більше днів.

Зрозуміло, за цю роботу волонтерам не платять (на те вони й волонтери) – навпаки, їм доводиться купувати їжу собакам, інколи тратитися й на додаткові ліки та транспорт.

Волонтери скаржаться, що операції проводяться не так успішно, як того хотілося б. Нерідко у тварин бувають кровотечі та набряки.

Проте лікарі виправдовують свою недбалість відсутністю належних препаратів, якісного шовного матеріалу та належного фінансування. Говорять, що поки що фінансування комунальних ветклінік ще й не починалося. Хоча програма вже розпочалася…

Ветлікарям доводиться працювати на старих запасах медикаментів та ледве зводити кінці з кінцями, що не може не позначитися на якості їхньої роботи. Отже, волонтери співчувають лікарям, а заразом сподіваються на милосердя лікарів до їхніх підопічних.

Незважаючи на усі ці негаразди, поки що розраховувати на краще не доводиться. Волонтери поспішають стерилізувати вуличних тварин, інакше їхня кількість погрожує стати такою, що призведе до хвилі жорстокості, як це постійно відбувається в багатьох містах і містечках України.

Сумно визнавати, що при усіх вищеописаних негараздах Київ ще не найгірший приклад. Однак, відносини людей з тваринами в Україні часто-густо межують з жорстокістю, навіть за умови добрих намірів. І ця історія – лише підтвердження цієї сумної реалії.

P.S. Телефони волонтерів для можливих контактів з

журналістами:

Тетяна Петрівна - 8 093 850 16 25

Олена Миколаївна - 8 098 908 02 09

Гриць Прозорий