«Екологічна» сільрада Київщини стає «сільрадою наруги»

Хочу розповісти вам про ситуацію у село Лісники, що на Київщині. Про те, як будучи найбільш екологічним селом області, воно стало селом наруги над пам’яттю шляхетних людей і справою охорони природи. Якщо рухатись з Києва на південь по Дніпропетровському шосе, то першим селом після виїзду з міста будуть саме Лісники. Межі сільради прямо межують з Києвом (неподалік сумнозвісної «Феофанії»). Не дивно, що вартість землі тут доволі-таки висока; в Лісниках мешкають відомі люди, серед яких народні депутати і навіть екс-ректор Київського університету ім.Шевченка, друг-побратим екс-президента Кучми – Скопенко.

Я не мешкаю в Лісниках, але як і багато інших людей, що займаються охороною природи Київщини, знаю багато про це непересічне село і дуже за нього вболіваю. І розповісти є що.

Тут, в Лісниках, в самому селі, створено цілих 4 заповідних об’єкти – 1 пам’ятка природи «Віковий ясен» і 3 заказники «Урочище Кіркове», «Урочище Безодня» та «Гора Козинська». Створили їх за ініціативою громади ще кілька років тому. Такої кількості заповідних об’єктів в жодному іншому селі області немає. З цього, власне і почалась вся «екологічна» увага до села. А зараз планується ще й розширення двох з цих об’єктів і заповідання ще трьох природних куточків, які поки не знаходяться під охороною! Минулого року Інститут зоології Національної академії наук розробив для села схему екологічної мережі, спланувавши гармонійне існування селян поряд дикою природою (і навпаки). По селу проклали маршрут екологічної стежини, яка поєднала природні пам’ятки Лісників з історико-культурними. Тут і стародавній колодязь з журавлем і козацький хрест і місце де був єдиний на Київщині замок і навіть пам’ятник дідові Михайла Грушевського, який колись встановлював сам перший президент України. Про село почали писати в газетах і навіть готувати наукові доповіді на конференціях, присвячених природоохоронним питанням.

Але влітку минулого року трагічно загинула голова сільради – Олексієнко Марія Василівна, чиїми силами створювались заповідні об’єкти, утримувався сільський затишок і порядок. Серед заповідних територій, які ось вже незабаром мали бути створені заклали і дендропарк, який тепер назвали іменем Марії Василівни.

За роки незалежності Лісники лишились останнім селом в околицях Києва, яке ще не роздало свої землі під розкішні котеджні містечка багатих інвесторів-забудовників і яке не дало роз городити свої ліси високими парканами. В той час, коли всі роздають дорогу землю заможним забудовникам, Лісники берегли кожен її клаптик, зберігаючи коштовний сільський спокій та затишний ландшафт. Та ось, голови сільради не стало. Сільська рада, вчителі, школярі і інші селяни разом посадили перші дерева в пам’ятному дендропарку.

До влади прийшла інша сила. Нинішня голова сільради, Сагач Ольга Іванівна – колишній партійний діяч «старої закалки», нині – затята прихожанка церкви (чи то секти) Сандея (тієї, що й міський голова Києва Черновецький). По селу враз пройшов шепіт, що тепер-то загребущі руки Чернівецького дотягнуться і до лісниківської землі. І це тривожне передчуття справдилось.

Прийшовши до влади, Ольга Іванівна відразу скасувала всі погодження, надані раніше селом на створення заповідних об’єктів і заходилась роздавати ділянки. А Лишалось 3 дні до сесій сільради, коли їх офіційно мали оголосити заповідними. І ніхто в селі нічого не сказав. Хоча в сільраді люди все ті ж – вчителі, поважні селяни. Ті хто ще вчора саджали своїми руками деревця в меморіальному дендропарку тепер дружно підняли їх «ЗА» роздачу його забудовникам.

Від себе хочеться побажати цьому унікальному селу (а в минулому навіть – містечку), щоб врешті вдалось врятувати всі ті природні куточки, які шляхетні люди вберегли від загарбників-можновладців. Бо іншого такого села, з такою природою і такою історією її охорони нема.

Юрій Іванович Олександрович, в листі до редакції газети "Селянська правда"
Фото: Юлія Маклюк