Відкрите звернення Української Гельсінської спілки з прав людини щодо недотримання положень Оргуської конвенції в Україні
Учасникам третьої Зустрічі Сторін конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (Оргуська конвенція).
Шановні представники Сторін Оргуської конвенції , шановні лідери недержавних організацій країн Європи, Кавказу та Центральної Азії, пані та панове !
Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), що об’єднує 24 правозахисні організації з усіх регіонів України, вітає учасників Зустрічі Сторін Оргуської конвенції у Ризі та бажає їм плідної співпраці заради втілення у державні екологічні політики Сторін принципів відкритості, громадської участі та відповідальності, на яких ґрунтується ця конвенція.
Ми глибоко усвідомлюємо, наскільки нерозривно екологічні права споріднені з фундаментальними правами людини, включаючи право на життя.
Ми розуміємо, наскільки нині є важливою розробка практичних механізмів впровадження та відповідальності за недотримання стандартів Оргуської конвенції - для захисту природного світу, забезпечення сталого розвитку, розвитку громадянського суспільства, дотримання прав людини та прав майбутніх поколінь.
Ми сподіваємося, що розвиток уявлень про екологічні права зробить теорію прав людини та міжнародне законодавство більш ефективними та життєздатними в умовах ХХІ століття.
Але наше звернення до учасників Наради Сторін продиктовано насамперед стурбованістю станом впровадження Оргуської конвенції в Україні.
Нам відомі результати моніторингу стану дотримання положень Оргуської конвенції, який протягом кількох років виконувався українськими та міжнародними недержавними організаціями. Це дає нам підстави обґрунтовано стверджувати, що органи влади в Україні належним чином не виконують взятих на себе зобов’язань з доступу до екологічної інформації, участі громадськості та доступу до правосуддя з питань довкілля.
Ми занепокоєні тим, що порушення екологічних прав громадян в Україні мають постійний, системний характер. Серед головних причин цього – низька пріоритетність екологічної політики, дефіцит політичної волі, корупція та криза у системі державного управління, невідповідність багатьох нормативно-правових актів України міжнародним стандартам – у тому числі стандартам Оргуської конвенції - та незадовільна практика правозастосування.
В процесі імплементації Конвенції до національного законодавства України не внесено змін до ряду законів, які вочевидь потребували приведення у відповідність до Конвенції, наприклад, до Закону України «Про інформацію». Тлумачення поняття «екологічна інформація» у цьому законі відрізняється від тлумачення Оргуської конвенції. З нього виключено такі важливі сфери інформації, як відомості про стан здоров'я та безпеки, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан довкілля.
Але й чинні норми законодавства не виконуються, як належить. Приміром, Національні доповіді про стан довкілля в Україні за 2005 - 2007 роки відсутні, тоді як щорічний розгляд у Парламенті, опублікування та розміщення в Інтернеті цієї Національної доповіді є вимогою базового закону «Про охорону навколишнього природного середовища».
Досі практично нічого не зроблено для створення загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи доступу до екологічної інформації. Така система згідно із ст. 10 закону «Про охорону навколишнього природного середовища», закону «Про місцеве самоврядування» повинна була запрацювати ще у 2005 році.
У 2007 році громадськості стало відомо про існування декількох нормативних актів Мінприроди та інших органів державної влади, якими великі розділи екологічної інформації віднесено до конфіденційної, а саме:
- інформацію про регулювання екологічних питань на транскордонних річках України;
- регулювання екологічних питань, що стосуються біологічно активних (отруйних, інфекційних) речовин, генетично змінених організмів, які можуть використовуватися як біологічна зброя;
- окремих висновків державної екологічної експертизи;
- інформацію про технічні характеристики гідротехнічних споруд;
- інформацію, що стосується питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
На наше переконання зміст згаданих наказів Мінприроди суперечить Конституції України, Оргуській конвенції, законам «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про інформацію», які гарантують кожному право вільного доступу до екологічної інформації. Обмеження цього права можуть встановлюватися лише законом. З огляду на це, повинні бути скасовані накази Мінприроди та інших органів влади, що обмежують право доступу.
Ми засвідчуємо наявність в Україні великої кількості випадків, коли порушувалося право участі громадських природоохоронних організацій у прийнятті рішень з резонансних проектів та стратегічних програм, які матимуть суттєвий вплив на довкілля.
Урядом та іншими органами влади грубо ігнорувались протести громадськості при прийнятті рішень стосовно прокладання каналу через Дунайський біосферний заповідник, спорудження сховищ відпрацьованого ядерного палива українських АЕС, добудови Ташлицької та Дністровської ГАЕС, протизаконного зменшення меж багатьох заповідних резерватів, ухвалення Енергетичної стратегії, якою передбачається спорудження у постчорнобильській Україні 22 нових атомних енергоблоків.
Суттєві проблеми зберігаються і у практиці доступу до правосуддя та правозастосуванні. Численні прецеденти втручання фінансових та політичних груп у діяльність суду підриває довіру до правосуддя загалом.
Нам відомо, що другою Нарадою Сторін Оргуської конвенції у 2005 році Україну було визнано стороною, що не дотримується конвенції. Натомість влада досі приховує від громадськості критичні висновки ЄЕК ООН та наради Сторін щодо України – вони не були оприлюднені у жодному офіційному виданні. З прикрістю змушені констатувати, що за три наступні роки Урядом так і не виконано рекомендацій другої наради:
- привести законодавство та практику у відповідність до положень Конвенції;
- не пізніше кінця 2005 року представити Комітету ЄЕК ООН з питань дотримання Конвенції Стратегію інтеграції її положень до національного законодавства разом з розробкою відповідних графіків, практичних механізмів та процедури введення в дію імплементуючого законодавства.
В Україні досі не розпочато відповідального процесу розробки Стратегії впровадження Оргуської конвенції. І так звана «Стратегія», і «План стратегічних рішень Мінприроди», що представлені міністерством до третьої Наради сторін, за свою структурою, змістом та за процедурою розробки не можуть вважатися стратегією.
Мінприроди, як виконавчий орган у сфері екополітики, не може приймати власні регуляторні акти доти, поки у вищих органах державної влади не будуть затверджені документи концептуального характеру. Офіційне подання «Плану стратегічних рішень» до Комітету з дотримання Оргуської конвенції без попереднього обговорення із зацікавленою громадськістю свідчить про демонстративно зневажливе ставлення нинішнього керівництва Мінприроди до громадян своєї країни. Ми переконані у тому, що проект Стратегії повинен пройти повноцінну процедуру громадських консультацій. Вважаємо необхідним ухвалення Стратегії та Національного плану дій з впровадження Оргуської конвенції в Україні на вищому державному рівні - постановою Парламенту.
З огляду на це пропонуємо учасникам Наради Сторін Оргуської конвенції та Комітету з дотримання конвенції визнати неприйнятними запропоновані Мінприроди проект Стратегії та План стратегічних рішень.
За нашою оцінкою Національний Звіт України з виконання Оргуської конвенції 2007 року перевантажений зайвою та випадковою інформацією. Він призначений для того, щоб створити ілюзію певного благополуччя у справі виконання конвенції. В той же час у Звіті не приділено жодної уваги проблемам, не подоланим Україною на цьому шляху.
Ми не вважаємо, що у процесі розробки Національного звіту Мінприроди забезпечило достатній режим відкритості та участі зацікавленої громадськості. Ми критично оцінюємо ситуацію, коли процес підготовки Національного звіту зосереджувався виключно у Мінприроди – натомість участь у ньому інших вищих органів влади виявилася чисто ілюзорною.
Ми вважаємо недостойною позицію вищих органів державної влади, які, по суті, ухилилися від виконання взятих на себе зобов’язань і вдаються до незграбної імітації процесу впровадження Оргуської конвенції, переклавши відповідальність за її втілення на інституційно слабке Мінприроди.
Для нас є очевидним, що тривале зволікання у справі впровадження Оргуської конвенції є неприйнятним з огляду на євроінтеграційні наміри політичного керівництва України. Якщо зараз не поставити питання про відповідальність вищих органів державної влади за багаторічне невиконання положень Оргуської конвенції, про політичні декларації щодо становлення правової держави, демократичного та європейського вибору України невдовзі доведеться забути.
Натомість ми переконані, що дотримання Україною засад «екологічної демократії», що проголошені Оргуською конвенцією, є вагомим чинником захисту екологічних прав громадян та дотримання екологічної безпеки в Україні, Центральній та Східній Європі загалом.
З огляду на це вважаємо, що третя Нарада Сторін Оргуської конвенції має усі підстави для висновків:
- про цілковите невиконання Україною рекомендацій Комітету ЄЕК ООН з дотримання Оргуської конвенції та другої Наради Сторін у Алмати;
- про неприйнятність представлених Нараді Сторін «Стратегії впровадження Оргуської конвенції в Україні» та «Плану стратегічних рішень Мінприроди» в існуючому вигляді та без забезпечення процедур громадської участі у їхній розробці;
- про загалом незадовільний стан дотримання Україною положень Оргуської конвенції.
Ми закликаємо учасників Наради та Комітет ЄЕК ООН з дотримання Оргуської конвенції застосувати стосовно України максимально дієві засоби впливу, аби змусити органи державної влади повною мірою виконувати взяті на себе зобов’язання.
На нашу думку, Сторони конвенції мали б діяти у напрямку підсилення процедур по її дотриманню. У цьому сенсі ми підтримуємо цілі та пропозиції, проголошені у Віденській декларації Європейського Еко-форуму.
Ми гадаємо, що проблемні питання дотримання Оргуської конвенції можуть бути винесені для спеціального розгляду у інших міжнародних структурах, зокрема у ОБСЄ, Європарламенті, вищих органах ООН.
Переконані, що підсилення ролі Оргуської конвенції буде нашим черговим спільним кроком на шляху до гуманного та справедливого світового устрою, побудованого на усвідомленні нової єдності людини із своїм ближнім, людством, Землею.
Звернення прийнято шляхом обговорення в електронній розсилці Української Гельсінської спілки з прав людини 9 – 10 червня 2008 року
Автор
