Cтепи України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК “КАРАЛАРСЬКИЙ СТЕП” ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО! До створення перспективного об’єкту природно-заповідного фонду України

І. Ю. Парнікоза, Національний екоцентр України; 0. В. Годлевська, Інститут зоології їм. 1.1. Шмальгаузена НАНУ
Жива Україна.№13-14. – 2005

У наш час, коли більшу частину степової зони України розорано, величезне значення має збереження будь-яких, навіть невеликих за площею, острівців-останців степових угруповань. Що вже казати про величезні степові території, які дивом збереглися в Причорномор’ї та Криму завдяки функціонуванню секретних радянських полігонів. Найбільші з них — Тарутинський степ в Одеській області та Широколанський степ в Миколаївській, а також Караларський степ на території Ленінського району АР Крим. Тут ми хотіли б докладно розглянути Караларський степ — одну з унікальних пам’яток природи та історико-культурної спадщини України.

НПП Караларський степ"

Масив Караларського степу займає територію північної частини Керченського півострова – від с Золотого, що на березі Казантипської затоки, до с Курортного, розташованого на східній околиці озера Чокрак. На півночі його межа проходить по майже неосвоєному узбережжю Азова, на півдні — впирається в масиви сільськогосподарських угідь місцевих селищних рад. Загальна площа нетрансформованої або мало трансформованої степової території складає більше 11 тис. га — тобто її можна порівняти з площею цілинних ділянок всесвітньо відомої Асканії-Нова.

У радянський час територію займав спершу секретний аеродром, з якого здіймались літаки для проведення ядер¬них випробувань, потім — Багеровський військовий полігон. Літаки стартували зі злітної смуги, прокладеної через степ. Смуга збереглася й досі, як і могильник радіоактивних відходів: “брудного” заліза та інших матеріалів, що лишилися у спадщину від секретного полігону. Після розпаду Радянського Союзу полігон став непотрібним, його обладнання було вивезе¬но або розграбовано, а степові території опинилися в підвішеному стані, під загрозою стихійного розорювання та рекреаційного освоєння узбережжя.

Наукова громадськість домоглася створення в 1988 році на частині території полігону заказника загальнодержавного значення “Караларський” площею 6806,14 га (межі заказника були винесені в натуру в 2002 році під час робіт науково-дослідного центру “Технології стійкого розвитку” Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського).

Проте багато вітчизняних вчених неод¬норазово вказували на необхідність ство¬рення на всій території степового останця заповідного об’єкта більш високого охо¬ронного статусу. Мова про це йшла і під час створення Казантипського заповідника в 1998 році: до нього планували включити територію Каралари; однак погодити з місцевими землекористувачами питання не вдалося.

За час, що пройшов після розформу¬вання військової частини, на території колишнього полігону розорювання степу не припиняється. Декілька років тому компанією “Чорноморнафтагаз” через тери¬торію прокладено газопровід з морського Північно-Булганакського родовища, в балці Широка побудовано ежекторну установку. Через весь степ прокладено лінію електропередач. Початок освоєнню покладено. Відлік часу розпочато: хто швидше, екологи чи господарники (вірніше без¬господарники)?

Складене співробітниками НДЦ “Техно¬логії стійкого розвитку” (керівник С. О. Кар¬пенко) і подане в свій час в Рескомекології Криму обґрунтування створення Національного парку “Караларський степ” до цього часу лежить “під сукном”. У 2005 році на основі цієї роботи з використанням даних українських фахівців було ще раз підготоване обґрунтування створення парку, яке передане в Державну службу заповідної справи для внесення в програму розвитку природ¬но-заповідного фонду України, що затверджується Верховною Радою.

В чому ж полягає цінність “Караларського степу”?

Наявні тут фітокомплекси специфічні для Криму та унікальні для України. Тут представлені нестандартні варіанти зо¬нальної рослинності — типчаково-ковилово-різнотравних степів. Різноманіття та неповторність створює рослинність виходів пісковику, каменистих хребтів, піщаних пляжів на узбережжі Азова та пересипу ве¬ликого та майже незасвоєного озера Чокрак, фрагменти лучних варіантів степу, що існують за рахунок зволоження морським повітрям. Особливої своєрідності надають території саваноїдні рослинні угруповання, утворені чагарниками та ефемерними зла¬ками. Значні площі займає галофільна та напівпустельна рослинність. У водоймах проектованого парку зустрічаються специфічні угруповання водної рослинності за участі рупії скрученої (Ruppia spiraiis).
У цілому, на території степу нами відмічено більше 250 видів рослин (і це ли¬ше попередні дані). З них не менше ЗО видів занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Додатку І Бернської конвенції. Серед найбільш цікавих: штернбергія морозникоквіткова (Sternbergia colchiciflora), пізньоцвіт ан-карський (Colchycum ancyrense), півонія тонколиста {Paeonia tenuifolia), шафран кримський (Crocus tauricus) тюльпан Шренка (Tulipa shrenkii), вісім видів ковили, серед яких вузькоареальна ковила Брауне-ра (Stipa brauneri), степова орхідея — зозулинець розмальований (Orhispicta).

Не менш багатий тваринний світ тери¬торії. Караларський степ включає в себе ключову орнітологічну територію “Багеро-во” (ІВА UA102), що є вкрай важливою для збереження видового різноманіття фауни птахів (критерії А1, В2 Міжнародної асоціації з охорони птахів, Birdlife International). Заданими Ю. О. Андрющен-ко (Азово-Черноморська орнітологічна станція) тут зустрічається не менше 32 з 57 видів птахів, занесених до Червоної книги України. З них гніздяться 8 видів — огар (Tadorna ferruginea), журавель степовий (Anthropoides virgo), дрохва (Otis tarda), хохітва (Tetrax tetrax), лежень (Burhinus oedicnemus), кулик-довгоніг (Himantopus himantopus), шпак рожевий (Sturnus roseus), чорноголова вівсянка (Emberiza melanocephala) та, вірогідно, балабан (Falcocherrug). При цьому журавель степо¬вий та хохітва мають найвищу (І) категорію охорони. Загалом, повний список птахів, що зустрічаються на території проектованого парку, за даними Ю. О. Андрющенко, нараховує 191 вид. Із них 162 види занесені до Червоної книги України та Додатків Бернської та Боннської конвенцій.

Тут зустрічаються 3 види амфібій та 8 видів рептилій. На думку Т. І. Котенко (Інститут зоології НАН України) та О. В. Кукушкіна (Карадагський природний заповідник НАН України), територія Каралари вкрай важлива для збереження популяцій чотирисмуго-го полоза (Elaphe quatuoerlineata) та жовтопуза (Ophisaurus apodus) в Україні.

На території Караларського степу відмічено 23 види ссавців. Значну цінність становлять популяції таких видів, як земляний заєць (Alactago major) та тхір степовий (Mustela eversmanni), 7 видів рукокрилих.

Ця ділянка дикої природи Криму важ¬лива для збереження ряду безхребетних. За попередніми даними, зібраними С І. Сучковим (Мелітопольський національний університет) і О. В. Кукушкіним, на території проектованого парку мешкають 26 видів комах, занесених до Червоної книги України та інших охоронних списків. Серед них, зокрема: дибка степова (Saga pedo), аскалаф строкатий (Ascalaphus macaro-nius), турун венгерський (Carabus hungaricus) та три види богомолів.

Зрештою, територія Караларського степу надзвичайно важлива в історико-археологічному відношенні. За даними Кримського філіалу Інституту археології, найбільш раннє зі знайдених тут поселень відносять до доби бронзи (III тис. до н. є.). Територія проектованого парку входила в зону освоєння однієї з найдавніших держав на території сучасної України — Боспорського царства. Тут зустрічаються ан¬тичні та ранньосередньовічні пам’ятки періоду VI ст. до н. є. – X ст. н. є. Особливо слід відзначити наявність численних та різноманітних античних приморських по¬селень. Це маленькі міста (мис Зюк), багаті укріплені садиби (Чокрацький мис), храмово-господарські комплекси або факторії (Генеральске-західне), поселен-ня-укріплення (Золоте-східне, Генеральське-східне, Куль-Тепета ін.), невеликі садиби поблизу сторожових веж (Пустинне узбережжя), неукріплені села (Кашара та ін.), сільські святилища, маяки, криниці.

Раннє середньовіччя представлене невеликими фортецями, сільськими святилищами та укріпленими таборами. Розкопками об’єктів встановлені межі поселень, їх часові межі та господарська спрямованість; знахідки включають фрагменти надписів, сотні графіти, більш ніж 1500 амфорних клейм, близько 2000 монет та ін. Цінні знахідки також пов’язані з дослідженням некрополів, що потребують термінового захисту від розграбування. На території проектованого парку збереглися і пам’ятки періоду Кримського ханства (XVI-XVLLI ст.), а біля узбережжя — унікальні ділянки степу зі слідами давніх земельних наділів.

Не минули територію й події Великої Вітчизняної війни. Тут, на західному березі озера Чокрак, узимку 1942 року морські піхотинці старшого політрука Тесленко вступили в запеклий бій за німецьку батарею, що не давала спокою десантникам, які утримували плацдарм на мисі Зюк. Уночі десантники непомітно перейшли по льоду Чокрак і захопили батарею. Коли навесні 1942 року на Керченському півострові розігралася трагедія Кримського фронту, значна маса радянських військ, що не встигли відійти до Керчі, була притиснута до берега Азова та билася тут в оточенні.

Ряд археологічних об’єктів та пам’ятних місць Великої Вітчизняної може бути залучено в експозицію для створення маршрутів відвідування національного природного парку (НПП) “Караларський степ”.

Збереження історичних пам’яток у цілому може бути забезпечено в НПП, враховую¬чи, що він буде мати штат охорони, а система зонування території допускатиме археологічні роботи. Прикладом може слугувати вже створений НПП “Святі гори” в Донецькій області. Тут територія салтово-ма-яцьких городищ віднесена до зони регульованої рекреації, що дозволяє донецьким археологам досліджувати ці пам’ятки.

Окремо необхідно відзначити статус могильника радіоактивних відходів. Цей об’єкт повинен цілодобово охоронятися, що можна зробити його включенням до території заповідної зони парку. На сьогодні ж небезпечний об’єкт опинився поза увагою.

Ідея створення в Караларському степу національного парку підтримана науковою та природоохоронною громадськістю. Згідно з резолюцією Міжнародного семінару “Оцінка необхідності збереження біорізноманніття в Криму” (листопад 1997 р., Гурзуф), територія, що пропонується для створення парку, була визнана однією з найцінніших і включена до переліку пріоритетних (першої категорії пріоритетності) для збереження біорізноманіття Криму. В цьому створення НПП “Кара-ларський степ” було підтримано учасниками і внесено до резолюції ще двох конференцій — Третьої конференції “Заповідники Криму” (квітень 2005 p., Сімферополь) і Конференції екологічних недержавних ор¬ганізацій “На зеленій платформе-2005” (червень 2005 p., Євпаторія).

Проте реальних кроків у даному напрямку не робиться. Основна причина цього — відсутність бюджетних коштів на створення природно-заповідних тери¬торій (через це залишаються нествореними ціла низка вже обґрунтованих і спроектованих національних парків України). Проблема виникає й через відсутність з даного питання ініціативи з боку керівників державних органів Кримської автономії. У цих колах об’єкт просто нікого не хвилює.

У свій час, життя всього Керченського півострова було підпорядковане інтересам військових. Але в умовах розвалу оборонного комплексу і збитковості сільського господарства реальним джерелом поповнення місцевих бюджетів міг би стати прибуток від відвідування туристами стародавніх Боспорских міст і пам’яток природи Караларського степу. їх бездумне знищення розорюванням і стихійною рекреацією назавжди закриває цей найбільш гармонійний шлях розв’язання кризової ситуації, що склалася в регіоні.

На жаль, поки громадськість доводить необхідність створення національного парку, час плине, знищення степу триває…

Національний парк “Караларський степ” має бути створений сьогодні — зав¬тра охороняти вже буде нічого!

NATIONAL NATURE PARK KARALAКSICY STIPPE

А massive of Karalarsky Steppe occu¬pies the northern part of Kerchensky peninsula. A total area of nontrans-formed and slightly transformed steppe ter¬ritory is more than 11000 ha. In 1988 at the part of range the scientific public has obtained of creation of the game reserve of the national importance “Karalarsky” of 6806,14 ha area.
Generally in the territory of steppe there are more than 250 plant species (this is only previous data). Among them not less 30 species are listed in the Red Data Book of Ukraine, The European Red List and Appendix I to the Bern Convention. Animal kingdom of this area is not less wealth. From the 57 bird species listed in the Red Data Book of Ukraine the 32 species occur here. Besides, three species of amphibians and 8 species of reptiles habit there. In the territory % of Karalarsky Steppe there have been found 23 mammal species, many populations of such species as Alactago major, Mustella eversmann, t species of bats, 26 insect species listed in the Red Data book of Ukraine and other conservation lists.

Moreover, the territory of Karalarsky Steppe is of much importance as for history-archeological interest. The idea to create the national park in Karalarsky Steppe has given support of scientific and nature conservation public.

Регіональний ландшафтний парк “Караларський степ”

Ivan Parnikoza, Lena Godlevska. Conservation of the most valuable steppe territiries of the Crimea

Парнікоза І., Зімнухов Р., Годлевська О. ПРО НЕДОЦІЛЬНІСТЬ ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «КРАЛАРСЬКИЙ» //Фундаментальні та прикладні дослідження в біології Мат-ли І Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих учених. Донецьк, 23-26 лютого 2009 р. – Донецьк: Вебер, 2009. – Том 1. – С. 370-371. Fundamental and applied research in biology Abstracts of the 1st International Conference of Young Scientists. Donetsk: Veber Publ., 2009. – Vol. 1. – P. 370-371.

И. Парникоза, Е. Годлевская. Национальный парк “Караларская степь” должен быть создан! // Степной бюллетень  №19 осень 2005