Ухваливши закон про зменшення “зеленого тарифу” для сонячних електростанцій, Верховна рада усунула компанії братів Андрія та Сергія Клюєвих від дармового заробітку, але забула про інших “утриманців” – малі гідроелектростанції. Їх власники так само зараз продовжують збагачуватися, безпідставно користуючись “зеленим” тарифом.
http://www.epravda.com.ua/publications/2015/09/25/561114/
Нагадаємо, в липні Петро Порошенко підписав законопроект 2010-д, який при розгляді у Верховній Раді одразу “в цілому” підтримали всі фракції коаліції.
Подібний поспіх депутати пояснювали важливою для держави справою – необхідністю якнайшвидше ліквідувати обтяжливу для держбюджету корупційну схему надвисокого “зеленого тарифу”, розроблену Андрієм Клюєвим під його мережу сонячних електростанцій.
Зелений тариф – застосовуваний у всьому світі економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії з відновлюваних джерел.
В українських реаліях, де функціонує єдиний ринок електроенергії, це виглядає таким чином: всю вироблену всіма видами електростанцій енергію купує держпідприємство “Енергоринок”, яке потім продає її промисловим та побутовим споживачам.
Ціна, за якою ця енергія купується, залежить від типу генерації та потужності. Менше всього за кіловат отримують атомні електростанції та великі ГЕС Дніпровського каскаду, більше всього – сонячні, вітрові та інші “зелені” генерації.
Тож логіка в такому законі є – “зелений тариф” де-факто виплачується за рахунок державних електростанцій. І тому, в нинішні важкі часи, з економічної точки зору є неприпустимим фактичне фінансування з держбюджету приватного бізнесу.
Але ж, крім енергії сонця, є ще енергія вітру, води та інші види генерації, на які діє такий самий зелений тариф.
Для прикладу – уряд Іспанії в січні 2012 року з аналогічних економічних причин запровадив мораторій на надання зеленого тарифу для проектів відновлювальної енергетики. І зробив це, до речі, для всіх без винятку видів генерації.
В Україні проблема така ж сама, але була вона вирішена у інший спосіб.
“Ми зменшуємо суттєво тарифи на сонячну енергію. Ми залишаємо, не підвищуємо ціни на жодний із видів енергії: вітер, біомаса, біогаз, гідроенергетика, і даємо можливість спростити процедури для того, щоб ці напрямки відновлюваної енергетики розвивалися”, – заявив тоді перший заступник голови профільного Комітету Олександр Домбровський.
Насправді, Домбровський трохи лукавить. Якщо звести всі складні коефіцієнти та норми тарифу в одну таблицю, ми побачимо, що “зелений” тариф, наприклад, для малих ГЕС збільшився. Зокрема, за рахунок бонусу за використання вітчизняного обладнання – у старій версії закону ця вимога була обов’язковою.
Аналіз зростання “зеленого тарифу” для ГЕС після прийняття 2010-д, розроблений експертами Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) станом на 5 червня 2015 року.
 |
| Натисніть для збільшення |
У результаті власники електростанцій отримують додаткові 40 копійок до й без того немалого тарифу, який складає в даний момент, відповідно до Постанові НКРЕКП, від 2,78 до 4,63 грн/кВт/год, в залежності від потужності електростанцій.
Півмільярда за старі граблі
Згідно з інформацією, яку надав ДП “Енергоринок” – частка генерації електрики, виробленої усіма малими гідроелектростанціями, склала в 2014 році лише 0,15% від загальної. І, аби досягти хоча б 1,5%, треба збільшити кількість малих ГЕС у 10 разів, фактично перетворивши всі річки на каскад водосховищ.
Тому, коли депутати кажуть, що “зелена енергетика” допоможе вирішити енергетичну залежність від Росії – це неправда, як мінімум, щодо гідроелектростанцій.
В той же час, частка малих ГЕС, серед коштів, виплачених ДП “Енергоринок” виробникам електроенергії, становить майже втричі більше – 0,49%.
Тому малі ГЕС – дуже непоганий бізнес. Протягом 2014 року власники таких електростанцій сумарно заробили 509,1 млн гривень.
 |
Цього ж року дохідність бізнесу “зелених” гідроелектростанцій ще збільшиться, враховуючи те, що тариф прив’язаний до курсу євро.
Згідно з даними, наведеними Українською асоціацією відновлювальної енергетики, лише втрати прибутку власників ГЕС від нездійснення перегляду та тимчасового зниження “зеленого тарифу” через надзвичайні заходи за три перші місяці склали 72 млн гривень.
 |
За період з 1 січня 2015 до 15 серпня 2015 року власники малих ГЕС вже отримали від ДП “Енергоринок” 507 мільйонів гривень.
Якщо сонячні та вітрові станції будуються з “нуля”, то у випадку з малими ГЕС достатньо викупити старі радянські греблі, замінити агрегати – і вже можна отримувати прибутки завдяки “зеленому тарифу”. Швидко і дешево. Інколи власники навіть не переймаються мінімальним ремонтом самих гребель.Зауважимо, що є одна річ, яка принципово відрізняє малу гідроенергетику від інших “зелених” генерацій.
Наприклад, так виглядає “сучасна” мала ГЕС ЗЕА “Новосвіт” в селі Яблуниця Чернівецької області.
 |
А так – мала ГЕС на річці Жерев в селі Повч.
 |
Під час ухвалення згаданого закону колишній журналіст “Української Правди”, а нині народний депутат БПП – Сергій Лещенко – наголошував, що законопроект наводить справедливість.
“Клюєв, коли був Янукович, а також і раніше, коли вони були в парламенті, встановили собі захмарні “зелені тарифи”. Це той бізнес, на якому вони заробляють сотні мільйонів. І цей закон знижує принаймні в половину для них заробіток”, – зазначив нардеп.
Вітм, як бачимо, на малих ГЕС теж заробляють сотні мільйонів, й без особливих надзусиль. І закон цього не враховує.
Хто власники
Базовий аналіз раніше уже проводив сайт “Інсайдер”. Більшість ринку малих ГЕС поділено між двома основними групами: київського бізнесмена Ігоря Тинного та групою “Новосвіт-Гідроінвест”,яка належить вінничанам Володимиру Житнику, Олександру Никиторовичу та Сергію Кульматицькому.
Бізнесом згадані особи вони володіють через низку фірм-прокладок з Кіпру та Латвії.
Якщо провести глибший аналіз хитросплетіння “офшорів”, то стає ще цікавіше.
Наприклад, частина фірм-експлуатантів ГЕС з групи Ігоря Тинного записана на кіпрську офшорку MIZONIO HOLDINGS LIMITED, 100% якої належить “легендарній” “Heico Ventures”, яку пов’язували з Дмитром Фірташем.
 |
Самого Тинного також неодноразово пов’язували з партнером Фірташа Ігорем Фурсіним.
Державний чи особистий інтерес?
Одними з авторів та найбільшими лобістами згадуваного законопроекту були депутати Юрій Чижмарь – Радикальна партія та Олександр Домбровський – БПП.
“Закон, який ми зараз розглядаємо, однозначно стосується перспективної галузі української економіки – альтернативної енергетики, яку ми повинні розвинути. Але, при тім всім, енергетика не повинна бути корупційною складовою української економіки, тому ми вважаємо, що енергетика повинна бути повністю очищена від корупційної складової колишнього режиму Януковича і його приплічників”, – наголошував Чижмарь під час голосування за законопроект.
Чижмарь в 2011 році працював заступником поплічника Януковича – голови Київської ОДА Анатолія Присяжнюка, проти якого недавно порушили кримінальну справу за розкрадання бюджетних коштів.
А вінницькі “ГЕСівці” Житник та Никиторович працювали у Вінницькій ОДА в часи губернаторства Домбровського, а зараз є його помічниками-консультантами.
Може, саме тому депутати Домбровський та Чижмар раніше не сильно переймалися питанням боротьби з Клюєвим, а навпаки, відстоювали право власників “зелених” електростанцій?
Наприклад, ще в березні 2015 року, коли КМУ через надзвичайний стан в електроенергетиці підвищив “зелений тариф” вдвічі, вони були цим обурені та заявляли про “нелегітимність рішення”.
“Зелена” енергетика чи екологічне лихо?
У суспільстві ставлення до будівництва малих ГЕС неоднозначне.
Більшість провідних природоохоронних організацій вважають, що шкоди від будівництва нових станцій більше, ніж користі, і вже розгорнули всеукраїнську кампанію проти їх неконтрольованого будівництва. Вони навіть зверталися до КМУ та президента України з вимогою знизити зелений тариф для малих ГЕС.
На думку природоохоронців, основними негативними наслідками від масового будівництва малих гідроелектростанцій є наступне:
1. Під загрозу ставиться місцеве водопостачання, традиційно пов’язане з річками, тож ітиметься про ще одну соціальну проблему.
2. Річки опиняються в трубах, перекриваються греблями, на значних ділянках відбувається повне руйнування природних річкових екосистем.
3. Будівництво ГЕС знищує можливість міграції риби на нерест у верхів’я річок. Це значить, що більшість мігруючих видів риб зникне на кожній з річок після початку будівництва бодай однієї ГЕС на ній.
4. Зміна гідрологічного балансу призводить і до деградації лісів та інших природних комплексів, оселищ рідкісних представників флори і фауни.
5. Річки втрачаються як місця для риболовлі та рафтингу, що цілком знищує можливості для розвитку туризму, пов’язаного з водними об’єктам.
6. Наростають загрози, пов’язані з підтопленням, зсувами, проривами гребель, сейсмікою.
Природоохоронців підтримують і місцеві громади – акції протесту проти малих ГЕС проводились в десятках населених пунктів, а в деяких випадках доходило до фізичного блокування спроб будівництва та судових процесів.
 |
| Блокування спроб будівництва малої ГЕС в селі Голошино Івано-Франківської області |
Замість післямови
Безперечно, зменшення “зеленого тарифу” для сонячних електростанцій – позитивний і потрібний крок.
Проте, акцентувавши увагу саме на Клюєві, автори законопроекту фактично пролобіювали інтереси своїх друзів та можливих партнерів.
Сумно, що новий склад Верховної Ради, де багато колишніх журналістів, юристів, економістів та громадських діячів – так само, як і їх “попередники”, не знайшов у собі бажання комплексно розібратися в питанні, і бездумно підтримав черговий популістсько-лобістський законопроект.
І чи виграє держава від того, що замість Клюєва на “зеленому тарифі” будуть заробляти нові “клюєви”?
