Структура регіональної екологічної мережі

Відповідно до діючого законодавства екологічна мережа України може включати наступні категорії елементів: екологічні коридори загальнодержавного значення (перелік яких визначено на законодавчому рівні); екологічні коридори регіонального та міжрегіонального рівня спроектовані в результаті цієї роботи, ключові території екомережі, а також зони перспективного відновлення та буферні зони.

В цій роботі не виконується планування структури та обґрунтування природних коридорів загальнодержавного значення, адже вони визначені на законодавчому рівні і їхні розробки є окремими роботами, що здійснюються на всій їх протяжності, зазвичай на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. По території Київської області проходять декілька екологічних коридорів національного рівня, а саме Поліський, Галицько-Слобожанський, Дніпровський та Деснянський. Офіційно затверджені схеми цих коридорів відсутні, межі їх не відомі. Концепції Дніпровського та Деснянського екологічних коридорів розроблені Національним екологічним центром України. Для Поліського та Галицько-Слобожанського коридорів, створено по декілька схем, запропонованих різними науковими, або громадськими організаціями. Однак, на даному етапі використання цих схем не є доцільним за відсутністю офіційного статусу цих схем, які скоріш за все будуть ще перероблятися. Крім цього відсутні відповідні картографічні матеріали. Доступними для нас є лише схеми на паперових носіях в форматі А4, що фактично є узагальненим малюнком схеми.

Ключові території Київської регіональної схеми екологічної мережі (РСЕМ) виділялися на основі наступного:
– врахування меж природних ділянок ландшафтів;
– розміру природних ділянок (чим більше, тім краще для збереження біорізноманіття);
– наявності об’єктів природно-заповдного фонду (ПЗФ), або наявності ділянок, які вже запропоновані у якості майбутніх об’єктів ПЗФ.

З цією метою було проведено значну роботу щодо збирання та узагальнення даних по існуючих та перспективних об’єктах ПЗФ. Значну допомогу в цьому було отримано від Національного екологічного центру України, особливо щодо джерел інформації та картографічних матеріалів стосовно розташування об’єктів ПЗФ.

Мал.1. Ключові території екомережі

До складу регіональної екомережі Київщини включено дві ключові території загальнодержавного значення, що мають міжрегіональний та транскордонний характер і посідають визначне місце в схемі Національної екомережі України, а також три ключові території регіонального значення. Кожна з спроектованих ключових територій містить переважно природні ландшафти та репрезентує окремі типи природних екосистем. Всі ключові території також мають у своєму складі важливі і великі за площею існуючі та проектовані території природно-заповідного фонду.

Мал.1. Екологічні коридори

Ключові території, які виділяються на більш низькому, регіональному рівні, можуть входити до складу екологічних коридорів загальнодержавного значення.

Екологічні коридори регіонального рівня виконують сполучну функцію між ключовими територіями та забезпечують зв’язки між ділянками природних ландшафтів, що збільшує їх стійкість до впливу різних негативних факторів і поліпшує умови для збереження біологічного різноманіття. Екокоридори, Київської РСЕМ було виділено не лише на основі долин річок, оскільки річкові долини історично є місцями концентрації населених пунктів. Тому, сполучна функція може виконуватись лише долинами річок, до яких примикають лісові та інші природні масиви. Проектування екологічних коридорів відбувалось на основі контурів природних елементів ландшафтів, але в деяких випадках, ширина пропонованих коридорів менша, ніж ширина, наприклад, лісових масивів через які вони проходять. Це обумовлено тим, що з одного боку це буде полегшувати подальшу імплементацію екологічної мережі (зокрема узгодження з землекористувачами та землевласниками), а з іншого боку ширина коридорів достатня для міграцій та дисперсії тварин.

При проектуванні РСЕМ Київщини нами виділені також зони перспективного відновлення. До складу т.з. зон перспективного відновлення включають пошкоджені, техногенно перетворені природні території, які потребують відновлення. Аналізуючи РСЕМ інших областей, бачимо, що до складу таких зон зазвичай включають території, які на момент проектування не відіграють жодної ролі ані в РСЕМ, ні в господарській діяльності людини (відпрацьовані кар’єри, терикони, гірничі відвали інші масштабні сліди гірничої та іншої промисловості). В Київській області такі об’єкти майже відсутні. Крім того, на нашу думку, території такого типу не повинні мати відношення до екологічної мережі, оскільки екологічна мережа за визначенням є сукупністю пріоритетних для збереження природних територій, поєднаних між собою природними коридорами в єдину просторово-територіальну конструкцію.

Тому, для виділення зон перспективного відновлення нами використано інший підхід. Для перспективного відновлення запропоновано території, які не втратили остаточно своєї природної цінності та не перебувають під ефективним господарським використанням. Це комплекс заболочених територій на лівобережній частині Київщини, що простягаються значним масивом з півночі на південь у Броварському, Бориспільському та Переяслав-Хмельницькому районах. Сьогодні ці території меліоровані і використовуються як орні землі та для інших потреб агропромислового комплексу. Проте, заболоченість дається взнаки і повноцінному господарського використанню ці території не підлягають. Доцільним буде відновлення на них природних болотних масивів.

Буферні зони, при розробці РСЕМ різних областей у більшості випадків не виділялися. В даній розробці вони також не виділені. Причиною відсутності буферних зон, як у схемі Київської РСЕМ, так і у РСЕМ інших областей, є дуже узагальнене розуміння їх функцій. Вони мають певним чином захищати ключові території та екокоридори від антропогенного впливу. Але в цьому випадку майже все ключові території та екокоридори повинні мати буферні зони, оскільки вони знаходяться під впливом людини. Однак, абсолютно невизначеним є режим природокористування у буферних зонах, оскільки по-перше мають бути зазначені обмеження на природокористування в самих ключових територіях та екокоридорах. При розробці Київської РСЕМ ніяких спеціальних випадків, коли було б чітко зрозуміло, що потрібно створення буферної зони, не було виявлено, тому у складі схеми екологічної мережі області буферні зони відсутні.

Мал.3. Регіональна схема екомережі Київської області

Як вже згадувалося вище, РСЕМ більшості областей України не узгоджені між собою, тому вони не стикуються. Однак, при розробці РСЕМ Київської області вона була узгоджена зі схемами суміжних областей – Чернігівської, Полтавської, Черкаської, Вінницької та Житомирської, а також Республіки Білорусь (Гомельська область). В результаті РСЕМ Київської області логічно поєднана в єдину просторову систему з усіма ними.

Так, Поліська ключова територія (КТ) екомережі логічно сполучається з ключовою територією європейського значення в екомережі Республіки Білорусь. Деснянсько-Дніпровська ключова територія примикає до регіонального природного парку Міжрічинський» (проектований НПП «Дніпровсько-Деснянський») який є ключовою територією у схемі екомережі у Чернігівській області. Саме на території КТ відбувається розділення Дніпровського та Деснянського екокоридорів на два окремі рукави. Таким чином, КТ має міжрегіональний характер. Роський екокоридор регіонального значення (він же – рукав Галицько-Слобожанського екокоридору загальнодержавного значення) та Гнилотікичський екокоридор регіонального значення мають продовження в схемі екомережі Черкаської області, до якої перетікають річки, на базі долин яких спроектовано екокоридори. А Тетерівський, Ірпінський і Здвижський екокоридори регіонального значення продовжуються у Житомирську область, де мають зв’язок з наявними там сполучними елементами екомережі. Також, через територію Київської області проходить Дніпровський екологічний коридор, аналогічно представлений в РСЕМ Полтавської, Черкаської та Чернігівської областей, примикаючи до Київщини.

Мал.4. Розташування РСЕМ Київської області серед схем екомережі суміжних областей

Всі елементи РСЕМ Київської області та суміжних областей було нанесено на векторну цифрову мапу масштабом 1:200 000 за допомогою програми ArcGIS.