ЗУПИНИМО НАСТУП НА КІНБУРН!

розширені матеріали для ЗМІ
(до прес-конференції 11.04.2008 р.)

Підстав та обґрунтувань для прийняття рішення Миколаївської обласної ради 16.03.2007 р. № 9, яке торкнулось Кінбурнської коси, окрім бажання отримати ще одну можливість продажу земель, немає. Таке безвідповідальне ставлення керівництва області до національного надбання суперечить чинному законодавству України, зобов’язанням держави щодо принципів екологічно-збалансованого розвитку, багатьом міжнародним правовим документам (див. додаток 1). Воно викличе значний міжнародний резонанс, оскільки, зокрема, нещодавно Верховна Рада України ратифікувала Протокол про збереження біотичного та ландшафтного різноманіття до Бухарестської конвенції, виконання якого тісно пов’язане зі збереженням цінних природних комплексів Кінбурна.

Згадане рішення органів місцевого самоврядування порушує норми Законів України “Про природно-заповідний фонд України”, “Про планування і забудову територій”, “Про землеустрій”, “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки”, Земельний і Водний кодекси, „Про Червону Книгу України” та ін.

Миколаївська обласна рада повинна була науково обґрунтувати своє рішення про зміну режиму частини території РЛП “Кінбурнська коса” -  регіонального ландшафтного парку, встановленого у відповідності зі ст. 14 Закону України “Про природно-заповідний фонд” - шляхом розширення меж сіл Покровка, Покровське та Василівка, та виділення території перспективного рекреаційного розвитку (п. 4.1, 4.2 вказаного рішення). Проте, як видно із рішення Миколаївської облради, остання цього не зробила, чим порушила вимоги чинного природоохоронного законодавства.

Земельним Кодексом України (далі - ЗК України) у ст. 173 передбачено, що межі села чи селища встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про планування і забудову територій” генеральним планом населеного пункту визначається, зокрема, потреба у зміні меж населеного пункту.

Однак, рішення Миколаївської облради від 16.03.2007р. № 9 (п. 2) про встановлення (зміну) окружних меж сільських населених пунктів Покровської сільської ради Очаківського району було прийняте без належного техніко-економічного обґрунтування їх розвитку та генерального плану сіл Покровка, Покровське та Василівка чи внесення необхідних змін до нього.

Слід зазначити також, що керівництво області повністю проігнорувало громадську думку та позицію наукових установ з цього питання. Адже, відповідно до ст. 10 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” громадяни мають право на участь у розробці та реалізації заходів щодо охорони та ефективного використання територій та об’єктів ПЗФ, а також право на внесення пропозицій про включення до складу ПЗФ найбільш цінних природних територій та об’єктів. А згідно ст. 13 цього закону, об’єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на участь в управлінні територіями та об’єктами ПЗФ, зокрема, шляхом участі у контролі за додержанням режиму таких територій та об’єктів.

Таким чином, Миколаївська облрада повинна була врахувати позицію громадськості при обговоренні питання про зміну території та режиму РЛП “Кінбурнська коса” і, не зробивши цього, тим самим порушила їхні законні права та інтереси у сфері охорони природних ресурсів.

Беручи до уваги усі мотиви, необхіднo:

1.       Звернути увагу усіх гілок державної влади та керівних органів міжнародних Конвенцій, учасником яких є Україна, на неприпустиме відношення до національного надбання – природно-заповідного фонду України  та ігнорування норм національного та міжнародного екологічного права.

2.       Миколаївській облраді:

·        Зупинити земельний “дерибан” на морському узбережжі Кінбурна.

·        доручити відповідним структурам забезпечити в 6-ти місячний термін розробити проект створення національного природного парку „Кінбурнська коса”.

·        Прийняти єдино можливий план розвитку рекреації на Кнібурнській косі – зелений / „сільський” туризм, до обслуговування якого залучається, в першу чергу, місцеве населення.

3.       Верховній Раді – прийняти до розгляду закон про мораторій на “дерибан” цінних ділянок, а також внести необхідні зміни до Земельного кодексу.

4.       НАНУ і Мінприроди України – виконувати державні рішення про резервування та створення об’єктів ПЗФ, формування національної екомережі.

5.       Ініціювати створення Зеленого Громадського Форуму.

6.       Прийняти закон про невиснажний розвиток.

7.       Клопотати перед Президентом України про захист природно-заповідного фонду України як національного надбання, з цього приводу надіслати Президенту України Ухвалу НЕЦ України, прийняту на конференції НЕЦ України 29 березня 2008 року.

Додаток 1

Чинні міжнародні  правові документи у сфері природного довкілля, що мають безпосереднє відношення до екосистем Кінбурну

Назва документу

Коли укладено

Статус для України

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини

16 листопада 1972, Париж

4 жовтня 1988; Указ Президії ВР УРСР № 6673-ХІ про ратифікацію

Конвенція про водно-болотні угіддя,

що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів

2 лютого 1971,

Рамсар (Іран)

3 грудня 1982,

Париж

28 травня 1987, Ріджинські поправки

29 жовтня 1996; Закон України № 437/96-ВР про правонаступництво щодо зобов”язань СРСР, ВР СРСР 26 грудня 1975

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин

23 червня 1979,

Бонн (з поправками, прийнятими на конференціях Сторін  1985, 1988, 1991, 1994)

19 березня 1999; Закон України № 535-XIV про приєднання

      Угода про збереження афро-азіатських мігруючих птахів

16 червня 1995,

Гаага

4 липня 2002;

Закон України № 62-IV про ратифікацію

Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

23–25 жовтня 1995, Софія

Підписано від імені України

Конвенція ООН про біорізноманіття

5 червня 1992,

Ріо-де-Жанейро

29 листопада 1994,  Закон України № 257 про ратифікацію

Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням

14 жовтня 1994, Париж

4 липня 2002; Закон України № 61-IV про приєднання

Європейська ландшафтна конвенція

1 жовтня 2000,

Флоренція

7 вересня 2005; Закон України №2831-IV (ратифікація)

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення

21 квітня 1992,

Бухарест

4 лютого 1994; Постанова ВР України № 3939-12 про ратифікацію

    Протокол про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення

14 червня 2002,

Софія

22 лютого 2007

закон України №685-У (ратифікація)

Стратегічний план дій для захисту та відновлення Чорного моря

30–31 жовтня 1996, Стамбул, поправки

22–26 червня 2002,

Софія

Підписано від імені України

 Примітка: частина цих документів мають дочірні угоди, протоколи.

Додаток 2

Чим загрожує розбудова стаціонарної рекреації на чорноморському узбережжі Кінбурнської коси?
Стаціонарна рекреаційна забудова – будівництво готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування туристів – нерозривно зв’язана з такими впливами на довкілля:

-         фізичне знищення біотопів (середовищ існування) дикої природи, рідкісних ландшафтів, прибережних і морських екосистем (на даний час охороняються у складі парку), в результаті забудови, прокладання доріг, витоптування, забруднення тощо,

-         посилення розвіювання та рухливості пісків в результаті витоптування піщаного степу,  порушення цілісності рослинного покриву під час руху автотранспорту;

-         підвищення засолення ґрунтів, перетворення солончаків на «солоні пустелі», в результаті ущільнення під колесами машин;

-         забруднення озер та втрата ними оздоровчих властивостей, а також їхніх функцій як нерестовищ риб та місць нагулу молоді;

-         забруднення ґрунтових вод, які є основою життя місцевого населення;

-         втрати біорізноманіття живої дикої природи, за збереження якого ми відповідаємо перед міжнародними організаціями (CBD, Bonn, Bern conventions, ЮНЕСКО та ін.)

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі



Приєднуйтесь!