Привіт від карася

У вашій кулінарній книзі є рецепти на кшталт «карась у сметані» або «запіканка із філе щуки» чи там «бабка із судака»? Є? То вирвіть ці сторінки й викиньте. Бо дарма тільки будете дратуватися – за нинішнього стану рибоохорони у наших річках-озерах не тільки риби – й жаб скоро не стане.

ШТРАФ ЯК СЛЬОЗИ

Бідна риба труїться стоками промпідприємств, гине під гвинтами моторок, потерпае через авральну роботу ГЕС. А на тих, хто вижив, чекає незліченна армія браконьєрів, яка з року в рік росте. У 1966 р. в Україні було затримано 15 тис. «рибних» браконьєрів, у 1975 – 30 тис., а в 2007 р. – вже 96,6 тис. При цьому викривається лише 1 % від усіх випадків браконьєрства. Покарання за злочини проти рибного населення просто смішні: середня сума штрафу на одного браконьєра склала у минулому році аж… 72 гривні. За таких «штрафів» більшість браконьєрів може собі дозволити попадатися хоч щодня.

Щорічно в Україні вилучається близько 100 тис. штук різного роду браконьєрських снастей, а загалом у кладовках та сараях лежить готових до застосування понад 10 млн. заборонних снастей. Щорічно в Україні незаконно виловлюється стільки ж риби, скільки добувається рибальськими промпідприємствами – близько 200 тис. тонн!

КОЛИ СТОРОЖ – ЗЛОДІЙ…

Для боротьби із рибними браконьєрами у нашій країні існує спецструктура – Державне оперативне управління охорони водних ресурсів (рибінспекція), яка підпорядковується Держкомрибгоспу. Чому ж так погано вона справляється із своїми обов’язками? До певної міри відповідь дав сайт «Україна кримінальна». З’ясувалося, що «команда», призначена на початку цього року Кабміном на керівні посади у Держкомрибгоспі не лише обходиться без профільних знань (наприклад, голова був з дипломом… Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого), а й має «славне» кримінальне минуле. Опис їхніх «подвигів» займає вісім сторінок, але ми обмежимося тими, що вже викликали зацікавленість правоохоронних органів.

Ось Василь Коротецький, заступник начальника Держкомрибгоспу. «Проти нього в 2001-у прокуратурою Євпаторії порушена кримінальна справа за ст. 84 Кримінального Кодексу («розкрадання державного або колективного майна»), ст. 148-5 («шахрайство з фінансовими ресурсами»), ст. 165 («зловживання владою й службовим становищем»), ст. 172 («службова підробка»). У 1999–2001 рр. Коротецький керував ВАТ «Євпаторійський рибзавод», яке навмисне довів до банкрутства.

Олександр Бабенко, начальник відділу іхтіології рибінспекції («головний по браконьєрах») – в 1990 році засуджений за злісне хуліганство до позбавлення волі на 3,5 років.

Юрій Печенський, начальник відділу аналізу інформації й обліку рибінспекції – у 2006-у засуджений Каланчакським райсудом Херсонської області за хуліганство. Звільнений від покарання завдяки амністії.

Найдикіше в цій історії, пише УК, що «рибний» комітет дістався при розподілі портфелів такому учаснику правлячої коаліції, як… Християнсько-демократичний союз. От так «християни», от так «демократи»!

Дуже швидко банда, ой, вибачте, команда, довела і без того убогу рибну галузь до ручки і вже у червні парламентський Комітет з питань аграрної політики розглядав стан справ у рибному господарстві мало не під мікроскопом. Кажуть, що й старі «подвиги» новонавернених рибних пастирів не були забуті: СБУ перевірила факти, викладені «УК» і визнала, що більшість відповідає дійсності. Від себе й нових додала.

Голову Держкомрибгоспу зняли з посади ще до цього засідання – «за порушення присяги державного службовця» – без пояснень. А от про заміну «команди» ще не чути нічого.

З ГОЛОВИ І ДО…

Як бачимо, не лише риба, а й рибне відомство гниє з голови. Особливо швидко, бо гнилу голову – приробили. В деяких місцях гниль опустилася і до низової ланки.

Восени 2008-го група громадських інспекторів Держекоінспекції (наголошую, еко, а не рибної) провела рейд в пониззі Росі (Черкаська обл.). Вони виявили та знищили добрий десяток так званих «павуків». Це натягнута на каркас сітка з довгою ручкою. Опустив у воду – підняв – вийняв рибу. Знову опустив... Під час нересту такою «ложкою» націджують цілі мішки риби. Тому вона заборонена. А знищені на Росі до усього ще й мали розміри 5х5 метрів! Підняти руками їх не зможе навіть Ілля Муромець. Тому браконьєри обладнують такі павуки саморобними лебідками.

Про результати рейду проінформували як місцевий підрозділ рибінспекції, так і керівництво Держкомрибгоспу. З надією, що цю точку знищення риби буде прикрито назавжди.

А оце буквально пару тижнів тому вирішили навідалися на Рось знову. Мамо рідна! Браконьєри не лише відновили старі павуки, а й нових наставили. Довелося знову зайнятися демонтажем. Місцеві рибінспектори в цей час стояли збоку й розводили руками: «У нас техніки немає, у нас бензину немає, у нас кусачок немає, у нас «болгарок» немає… Ми нічого зробить не можемо» або «Ми збиралися ці павуки поламати завтра».

Так само нічого «не можуть» зробити рибінспектори і для припинення торгівлі на ринках України китайськими сітками. 8 квітня наша газета виступила з матеріалом «Китайська сітка? – Пропала рибка!». Ми звернули увагу на те, що водойми країни перетворилися просто на юшку із таких сіток. У відповідь – жодної реакції.

ПЛАВУЧА ТЮРМА ІЗ СМЕРТЕЛЬНИМ КІНЦЕМ

Окупність китайської сітки – один раз. Тобто раз її закинув, з уловом витягнув – усе, окупив. Тому у разі небезпеки «бреки» їх безжально кидають. Бо легко і дешево можуть купити нову. І – купують і, відповідно, ставлять скільки душа жадібна забажає. А в таких сітках заплутується не тільки риба – активісти Громади рибалок України не раз знаходили у кинутих сітках загиблих черепах, жаб, водоплавних птахів...

Щоб піймати браконьєра на воді, треба витратити море бензину, часу і навіть ризикувати життям. Життям рядових інспекторів. Якби начальство саме ходило в рейди, то давно б навело порядок на ринках і сотні тонн китайських сіток (за оцінкою Київського еколого-культурного центру на ринку «Сьомий кілометр» під Одесою щодня їх продається по десять тонн) не доводилося б потім шукати на річках, виймати з озер, відбирати з ризиком для життя на водосховищах тощо.

Наперед відкидаю усі відмовки і нового, й усіх попередніх керівників (міняються щороку а той частіше) рибного відомства щодо складності боротьби з такою торгівлею.

Знову ж громадські організації показали чиновникам, як треба працювати. Навіть не маючи такої армії чиновників, яка є у Держкомрибгоспі, вони зуміли переконати владу 96! міст і містечок ухвалити рішення про незаконність торгівлі сітками та іншими браконьєрськими знаряддями на місцевих ринках.

Ще в двох сотнях міст таких постанов міськрад немає. І якби до справи підключились ті, хто це повинен робити згідно своїх посадових обов’язків, то ці дві сотні різко б зменишился. А ще якби відповідні постанови чи закони ухвалила Верховна Рада…

Що ж до способів покращення роботи рибінспекції, то вони відомі. Усю рибоохоронну структуру разом із майном, штатом та фінансуванням треба передати у підпорядкування Мінприроди. Бо знаходження її у віданні Держкомрибгоспу – відомстві, роботу якого якраз у першу чергу й повинна контролювати ця сама рибінспекція – нонсенс.

І, нарешті, давно пора відновити інститут громадських рибінспекторів, який до другої половини 1980-х успішно допомагав у справі охорони риби і який тоді ж здуру знищили одним помахом пера – після того, як «занадто чесні» вінницькі хлопці не захотіли порвати протокол на великого обласного чиновника, спійманого на браконьєрстві. Втім, це вже інша історія…

Олег Листопад, «Селянська правда», 31 липня 2008
Фото: (c) ІТАР-ТАСС