Привабливе Розточчя

Як часто нас захоплюють оточені таємницями та романтикою далекі краї! Незважаючи на тисячокілометрові відстані, які належить здолати, кидаємо все, платимо чималі гроші і вирушаємо у подорож. Водночас не менш дивовижні і прекрасні куточки природи є поряд із нами — всього за кілька десятків кілометрів. Для львів’ян такою терра інкогніта є територія природного заповідника «Розточчя». Але ще в XVI—XVIII ст. тут проводили свій вільний час польські королі. Янівське озеро завжди було одним із улюблених місць відпочинку львів’ян. Наприкінці XIX ст. між Львовом і теперішнім польським містом Ярославом була споруджена залізниця, яка проходила через Янів, Лелехівку, Верещицю, курортне містечко Шкло. Популярності заповідної території сприяли близькість до Львова, унікальність природи, мінеральні води.

На переконання фахівців заповідника «Розточчя», повернути місцевості колишню славу та популярність може створення на базі української та польської частин «Розточчя» міжнародного біосферного резервату.

Кажуть, коли над Яворівщиною випадають дощі, то невідомо в якому морі — Чорному чи Балтійському — опиняться ці опади. Сучасний рельєф Розточчя складається із горбистих пасом і горбів, найвищий з яких (Гострий горб) має висоту 395 м. У межах заповідника протікають річка Верещиця та її притока Ставчанка, на яких розташований каскад штучних водосховищ. Та не лише у цьому унікальність місцевості. Ще з доісторичних часів тут виник особливий природний мікроклімат, у якому знайшли притулок десятки тисяч різноманітних представників флори і фауни. З огляду на це, у жовтні 1984 року тут був створений заповідник, площа якого становила 2085 гектарів. Ще через два роки з’явився музей, де тепер зібрані експонати, що характеризують природу українського Розточчя.

Так сталося, що через своє природне розташування Розточчя увібрало в себе кліматичні ознаки та високе видове розмаїття, притаманні для трьох сусідніх регіонів — Поділля, Полісся та Карпат. Для прикладу, тут можна зустріти характерні для Полісся види флори: журавлину болотну, синюху голубу, росичку круглолисту, із фауни — болотяну черепаху. Карпати представлені апозерисом смердючим, аспленієм волосовидним, із птахів — совою довгохвостою тощо. Поділля «делегувало» свої дубові гаї з відповідною флорою і фауною.

Центр притягання багатьох птахів — Янівське озеро, що має природне походження. Тут зустрічаються види живих істот, які належать до реліктових та ендемічних. Чимало з них занесено до Червоної книги України, а деякі — й до міжнародної. Феноменом можна назвати вербу розмаринолисту. Це ніби дерево — такі ж листочки, колір кори, але серед трав’яної рослинності її не відразу й помітиш (висота — до 60 см). До нас вона пересилилася із Півночі разом з льодовиком — Розточчя було межею останнього обледеніння. Однак, як зазначають фахівці, різке падіння рівня ґрунтових вод у регіоні ставить під загрозу існування цієї унікальної рослинності.

Загалом на території українського Розточчя, площа якого становить лише 0,12% території України, наявна майже третина (1342 види) усіх судинних рослин, які зростають на українській землі. Ще більший відсоток видів тварин. На жаль, про цей дивосвіт відомо небагатьом. Щороку заповідник відвідують не більш ніж п’ять-сім тисяч відвідувачів, переважно студентів та школярів із навколишніх сіл.

За словами Галини Стрямець, заступника директора з наукової роботи, найбільше відвідувачів вражають чудові ландшафти, чисте повітря, безліч озер, підземні джерела, первозданність лісів, населених усілякою живністю. До святая святих — серця природного заповідника — потрапляють лише науковці та студенти. Але й для простих смертних протоптані стежини на Розточчі. Поряд Королева гора — омріяне місце туристів. Тут любив рибалити Іван Франко. Розповідають, що саме на Королевій горі він творив свого геніального «Мойсея». На цій горі знімали багато кінофільмів.

На жаль, людина не завжди цінує те, що дала їй природа. Найбільшого удару унікальній природі Розточчя свого часу завдав яворівський кар’єр із видобутку сірки, який нині припинив своє існування. Але наслідки його діяльності ще довго даватимуться взнаки — у радіусі багатьох кілометрів у землі утворилися карстові порожнини, понизився рівень грунтових вод, всихають навколишні діброви. Ще одна загроза неповторності краю — Грибовецьке сміттєзвалище. І, нарешті, постійного контролю потребує один із найбільших за площею об’єктів району — Яворівський військовий полігон. Хоч як дивно, але саме його існування через наявність великих не заліснених просторів відіграє позитивну роль для збереження біологічного розмаїття природи. Проте громадськість повинна мати більший контроль над цим полігоном, знати, що там відбувається. На заповідній території також господарює ряд державних та приватних структур, господарська діяльність яких потребує координації і контролю.

На думку фахівців, серед першочергових завдань є зміна екологічної свідомості. Це стосується усіх без винятку верств населення, а особливо керівників підприємств. Для цього при Національному лісотехнічному університеті України, під егідою якого функціонує природний заповідник «Розточчя», утворено кафедру економіки довкілля, яка поєднує екологічні підходи з економічними. І біосферний резерват — це практична реалізація нової моделі господарювання на заповідній території. Для цього на площі 30—40 тис. га земель Яворівського і Жовківського районів належить утворити природоохоронну категорію, яка б мала статус біосферного резервату «Розточчя». Такий проект виник ще у 2000 році на рівні Львівської облдержадміністрації і був підтриманий урядом України.

Як розповідає директор заповідника Олег Данчук, розглядалися два підходи до реалізації цієї ідеї. Одні говорили: давайте об’єднаємо всі існуючі тут структури — охоронні, лісогосподарські, аграрні — і на всій цій території створимо установу природозаповідного фонду, яка матиме назву біосферного заповідника і перебуватиме в структурі Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Адже згідно з чинним законодавством усі новостворені природоохоронні об’єкти повинні бути підпорядковані саме цьому міністерству.

Пізніше, коли в процесі реалізації проекту екологи зіштовхнулися з тим, що в межах території, яка за своїми природними особливостями заслуговує на такий статус, перебуває дуже багато землевласників і землекористувачів, зокрема приватних структур, які належать до різних відомств, від ідеї довелося відмовитися. Абсолютна більшість задіяних у проекті учасників дійшли висновку, що логічніше створити не нову природоохоронну структуру, а здобути статус біосферного резервату. Маючи такий статус, усі користувачі, включаючи окремих осіб, можуть ініціювати природоохоронні, господарські, туристичні проекти. Отже, Євросоюз, громадські організації, приватні особи через кошти міжнародних фондів матимуть змогу підтримувати найцікавіші проекти. Тобто будь-яка громада, господарські суб’єкти, природоохоронні організації, державні структури зможуть виходити із своїми заявками на здобуття певних грантів. Як відомо, можливість їх отримання для суб’єктів біосферного резервату значно вища, зокрема і на території України. Адже Державний фонд охорони природи при Міністерстві навколишнього природного середовища, обласний фонд охорони природи у складі облради — це теж солідні за своїми можливостями організації, які щорічно розглядають заявки.

На думку директора заповідника, саме ідея створення міжнародного українсько-польського біосферного резервату має найкращі перспективи для ефективного функціонування як заповідних об’єктів, так і рекреаційних і господарських територій. Пункт про створення такого резервату фігурував у роботі міжурядових комісій, урядової програми на 2007 рік. До речі, прикладом може служити французько-німецький біосферний резерват, а також єдиний у світі резерват, створений трьома країнами — українсько-словацько-польський резерват «Східні Карпати».

Передбачається, що з польського боку до біосферного резервату увійдуть чотири об’єкти природоохоронного фонду Польщі: Національний парк та регіональні ландшафтні парки, з українського — заповідник «Розточчя», національний парк «Яворівський» та створений минулого року ландшафтний парк «Равське Розточчя».

Проте щоб ЮНЕСКО підтримало цей проект, потрібно ще багато чого зробити у науковому плані. Насамперед підготувати так звану детальну номінаційну форму, яка міститиме розділи, що стосуються природничої цінності території, детального опису флори і фауни, культурної спадщини. На даний момент вона практично готова. Отже, науковці «Розточчя» у співпраці з фахівцями лісотехнічного університету, Львівського національного університету ім. І. Франка, академічними установами м. Львова зробили свою справу. Тепер слово за владою.

Василь ХУДИЦЬКИЙ (Львів), Дзеркало тижня № 6 (685) 16 — 22 лютого 2008