Електрика не пахне

Одна біоустановка на Київщині забезпечує струмом не лише ферму, на якій розміщена, а й «ділиться» з сусідніми селами.

На 40 гектарах землі поблизу села Великий Крупіль Згурівського району Київської області з’явився унікальний не лише для України, а й для країн СНД тваринницький комплекс. І родзинка ферми не в тому, що, незважаючи на загальний спад галузі, вона успішно діє та ще й збирається удвічі збільшувати комплекс на чотири тисячі корів. Тут запустили найбільший і поки що єдиний офіційно оформ лений комплекс із виробництва біогазу.

Закрийте ніс, бо ефективно!

Запах — єдиний суттєвий недолік біогазової установки, яка виробляє продукт із тваринного гною і перше, що «впадає в носа» при відвідинах комплексу. «Бактерії, які виділяють газ, живуть у гної і ним живляться. Газ спалюється в електростанції, виділяючи при цьому як електро–, так і теплову енергію», — пояснює процедуру директор компанії зі встановлення біокомплексів Ігор Аксютов. «Аромату» також додають і розміщені в чотирьох павільйонах чотири тисячі корів. Однак, швидко призвичаївшись до «нових» умов, ідемо оглядати основну заслугу комплексу — поки що унікальну біогазову установку.

Розміщене чудо техніки в найбільш віддаленому від дороги й села місці, мабуть, із міркувань безпеки. «Ви що — не куріть тут! Це ж газ!!!» — зразу ж призупинили залежність від небезпечної звички одного з гостей працівники біокомплексу. Саме газ змусив фермерів збудувати установку. «Була перша ферма на дві тисячі голів дійного стада, працювала вона досить успішно — вирішили розширювати ще на дві тисячі корів. Однак другу ферму не можна було зводити, не забезпечивши утилізації метану: адже поруч населений пункт, і ми змушені дотримуватися екологічних норм», — розказує про перший поштовх до зведення біогазової установки власник ферми, генеральний директор ВАТ «Українська молочна компанія» Сергій Биков.

Виглядає вона приблизно так: три невеликі «саркофаги» напівокруглої форми висотою в один–два поверхи житлового будинку, де знаходиться вся техніка з управління станцією. Перед ними два широкі «колодязі» радіусом у 20 метрів — у них «переграє» гній.

А в перспективі — дуже вигідний бізнес!

Установка щодоби переробляє 400 тонн гною великої рогатої худоби, щогодини виробляючи один мегават електроенергії. Ця енергія повністю перекриває потреби як самої біогазової установки, так і тваринницького комплексу. Ще й суттєва решта залишається. «За нашими розрахунками, ферма споживає в середньому 200—400 кіловат електроенергії на годину, 50—70 з яких з’їдає сам біозавод», — розповів гендиректор компанії—виробника біогазових установок Ярослав Бабкін.

Таким чином біозавод дає змогу не лише заощаджувати електровитрати. «Зараз проходить процедура оформлення «зеленого тарифу», що дозволить постачати надлишок електроенергії в міську електросітку й отримувати додатковий дохід», — додав він. Закон про «зелений тариф» діє в Україні лише рік і має на меті заохотити виробництво електрики з альтернативних джерел. У разі його отримання вартість кубометра для даного підприємства становитиме 1,36 гривні.

Є в такій переробці ще один прихований плюс. «Гній протягом місяця переробки, бродіння мінералізується — з ним легше працювати, і як добриво він стає значно доступнішим для висадженої на полях люцерни й кукурудзи — для корму тваринам. Окрім того — покращує якість чорнозему. Від чого безпосередньо виграє й населення, у якого ми цю землю орендуємо», — розповів Сергій Биков.

Насторожує фермерів лише одне — вартість спорудження установки, яка становить близько двох мільйонів євро. За розрахунками експертів, у перший рік в установку доведеться вкласти майже 26 мільйонів гривень. У наступні роки — ще по 11–12 мільйонів. Водночас прибуток лише від продажу енергії становитиме близько 14 мільйонів гривень. Проте якщо до загальних прибутків також додати заробіток на біодобривах із гною — інвестиції у подібний завод можуть окупитися вже за три–чотири роки.

Ми вже на другому етапі

Найбільшим ворогом енергоустановок усе ще залишається бюрократія і недосконалість закону. «В Німеччині, щоб під’єднати таку станцію, можна вранці зареєструвати заяву, а наступного ранку — вже подавати електрику в мережу. А в нас знадобився рік, а для отримання всіх документів — 987 підписів», — відзначив Ігор Аксютов.

Окрім цього, у більшості фермерів не вистачить грошей на зведення біозаводів. «Виробництво альтернативної енергії за умови підтримки держави — надзвичайно перспективний крок для будь–якого бізнес–проекту. Проте відсутність коштів усе–таки стримує його активний розвиток», — вважає гендиректор «Української молочної компанії».

За його розрахунками, щоб державі забезпечити себе молоком найвищої якості й перевести всі ферми на подібні технології, потрібно 4 мільярди доларів. «Бажаючих багато, експертів, фахівців — теж достатньо. Природно–кліматичні умови чудові. Вся проблема — лише у відсутності програм кредитування й інвестування», — наголосив Сергій Биков.

На думку ж виробників біогазових установок, сам ринок зумовить їхнє суттєве поширення. Адже розвиненість альтернативних джерел енергії напряму залежить від економічної ситуації в країні. Наприклад, у Німеччині, коли в 1998 році газ коштував близько 70 марок, у них було близько 200 біостанцій. Зараз, коли тисяча кубів коштує 400—450 євро, в Німеччині 12 тисяч таких станцій.

І в Україні цей процес хоч і поступово, але набуває обертів. «Є три стадії поширення будь–якого продукту: ентузіастів, послідовників і, врешті, масового ринку. Країна вже на рівні послідовників. Ми маємо успішно запущені проекти, на різних стадіях приготування, проектування ще 15 подібних об’єктів», — каже Ярослав Бабкін. За його оцінками, в України чудові перспективи, бо маємо «дуже великі поклади біогазової сировини». «Також значна кількість пустих земель, з яких можна мати силос, поставити на них біогазові установки й мати непогані гроші», — підсумував він.

Енергія зі звалища

Великий потенціал із точки зору виробництва біогазу має харчова промисловість: цукрові, лікеро–горілчані, молокозаводи та пивоварні цехи. Біогаз можна виробляти з відходів не лише тваринництва, птахівництва, рослинництва, а й навіть з осадів каналізаційних стоків великих міст та сміттєзвалищ. Із 10 мільйонів тонн твердих відходів, які українські міста щороку викидають на звалища, можна було б щороку виробляти близько 400 мільйонів кубометрів біогазу.

Практика

Чим більша ферма, тим вигідніше добувати біогаз

Установка буде економічно вигідною, якщо є:

— достатній рівень поголів’я худоби: на тваринницьких фермах — від 600 голів, свинофермах — не менше 6 тисяч голів, птахофермах — від 200 тисяч голів.

— досить високий рівень механізації та автоматизації ферми.

— когенераційна установка (для комбінованого виробництва електро– та теплоенергії), яка працюватиме протягом усього року.

— використання систем зневоднення збродженого гною.

Соломія Скорик, umoloda.kiev.ua