Чи варто вірити словам?

З одного боку, треба визнати як мінімум сам факт схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року Кабінетом Міністрів України. Людям, які працюють у сфері охорони довкілля трохи легше стане робити свою справу.

З іншого боку, у мене, як у людини, яка вже понад 20 років бере активну участь в роботі громадських екологічних організацій України та як у журналіста, що багато років пише на природоохоронну тему, виникає запитання: “А що ж вам, панове міністри тощо заважало покращити екологічну ситуацію в державі усі ці роки?” Не знали, що нація вимирає, а країна загиджена безмірно? Та знали, звичайно – відкрийте газети, там усе це описано. Або, якщо припустити, що можновладці не читають газет, відкрийте Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища. Так чому ж чекали 2007 року, щоб, нарешті, помітити, що середня тривалість життя українців – 66 років? І чому саме ця цифра названа? А не, приміром, окремо, середня тривалість життя чоловіків? Може тому, що вона ще нижча і чітко видно, що більшість представників сильної статі не доживають до пенсії? – тоді ж доведеться припинити усі розмови про встановлення пізніших термінів для виходу на пенсію.

Якщо знову повернутися до тексту, то варто відзначити, що загалом Концепція складена професійно. Відчувається, що до її підготовки були залучені справжні фахівці. Можна, звичайно, “половити бліх” і написати сторінку-другу зауважень. З принципових речей, зокрема, відзначити фактичне схвалення подальшого розвитку атомної енергетики. Але чи варто цьому витвору Кабміну узагалі приділяти увагу?

Нова Концепція зазначає, що потрібні нові “стратегічні” документи, які мають визначати державну екологічну політику. Так, це не завадить. Але у цілому екологічне законодавство нашої країни навіть міжнародні експерти оцінюють дуже високо. Проблема у іншому – у виконанні цих законів.

Перед очима киян, а значить – й перед очима урядовців, які теж живуть й працюють у столиці – просто зараз відбувається дерибан землі й зелених зон. І що? А – нічого! Під Києвом – неподалік від місць, де знаходяться дачі перших осіб держави – земснаряди знищують заплаву Дніпра.. І що? А – нічого! Приклади можна продовжити десятками, сотнями. Чи варто після цього вірити словам?

Журналіст Олег Листопад