Міністерство палива та енергетики України вивчає питання будівництва малих гідро- і гідроакумулюючих станцій (ГЕС і ГАЕС) в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет.
На фоні невизначеності у забезпеченні України традиційними видами енергоносіїв вкотре зазвучала думка про так звані пошуки «альтернативних джерел енергії».
Ідея гідроенергетики в світі є не новою і досить успішно випробуваною в багатьох країнах світу. Збудувавши сотні ГЕС у гірських районах, планується зменшити енергозалежність держави. На папері все звучить ясно і просто, однак звернемося до фактів.
На переконання екологів та науковців, якщо ці плани таки втілять в життя, туристичному потенціалу, рідкісним річковим видам та карпатським річкам загрожує знищення (коректне «зникнення» тут недоречне).
Будівництво міні-ГЕС перешкодить рухові на нерест форелі та інших гірських видів риби. Багато з них занесені до Червоної книги України. Місцеві чиновники заспокоюють екологів, мовляв, рибу від потрапляння в конструкції гідроелектростанцій убезпечать спеціальними гратами, однак в кращому разі такі заходи дозволять лише офіційно заплющити очі на знищення мальків та інші живих організмів і їх природних ареалів нересту.
Більшість із запланованих для будівництва ГЕС належать до так званих «дериваційних». Принцип їх роботи такий: воду з гірської річки скидають у трубу, через яку вона тече від кількох сотень метрів до кількох кілометрів, потім потрапляє на агрегат, розташований нижче за течією, крутить турбіну, і потім її скидають назад у русло ріки (тобто фактично річку на певних ділянках знищують, залишаючи голе каміння).
На офіційному рівні питання про флору і фауну гірських річок, як завжди, ховають за «казенними» фразами про «відсутність жодної шкоди навколишньому середовищу», про «появу нових туристичних маршрутів з відвідуванням міні-дамб» і «посилення якості життя місцевого населення». Якщо навіть припустити реальність цих ідилічних картин, хочеться згадати про проблему, яка неминуче виникне в гірських і низинних районах Карпат внаслідок зміни гідрографічного ландшафту місцевості – а саме про паводки.
Прокладення труб та перетворення русел на каналізаційні потоки на кшталт київської Либіді нібито мало б звести проблему паводків нанівець. Однак так не станеться, оскільки, як пояснюють природоохоронці, існують істотні відмінності між рівнинними і гірськими річками. У гірських річках об’єми води під час паводків і повеней можуть збільшуватись у десятки разів. Труба ж має лише обмежену пропускну здатність, як правило, близьку до меженевого (стоку річки у найменш водний період – у Карпатах це, як правило, осінь і зима) стоку річки. Все, що більше цього, далі йтиме руслом.Що може відбуватись в реальності, стає зрозумілим на прикладі річки Пробійна Верховинського району Івано-Франківської області. Як наголошує активіст ГО «Бюро екологічних розслідувань» Анатолій Павелко, «будуючи ГЕС на Пробійній, обіцяли, що прокладені вздовж русла ріки труби виконуватимуть протипаводкові та берегоукріплюючі функції, натомість береги вже підмиті». Подібні приклади не поодинокі і в інших селах, де не проводяться необхідні за технологією берегоукріплюючі заходи, труби прокладають, не зважаючи на русла річок – де дешевше, швидше і коротше. А якість самим труб, які місяцями лежать під відкритим небом, залишає бажати кращого.
Загалом у Верховинському районі планують збудувати 34 гідроелектростанції. Важливо зазначити, що в багатьох випадках офіційної інформації про будівництво міні-гідроелектростанцій в Івано-Франківській області не має. Обласна адміністрація перекладає відповідальність на місцеві й селищні ради, які в свою чергу перекладають її одна на одну. Крім того, враховуючи гірський характер місцевості, меж населених пунктів у Верховинському районі фактично не існує. Згідно чинного законодавства дозволи щодо подібних будівельних проектів повинні видаватись райдержадміністрацією та обласною адміністрацією (зважаючи, що ГЕС – промисловий обʼєкт, під який мають відводитися землі держлісфонду та водного фонду). Однак схоже, що питання розподілу і будівництва вирішуються не в області, а в Києві, а місцеві чиновники від гріха подалі на практиці ігнорують питання громадськості.
Слід наголосити, що кампанія порятунку карпатських рік, яка була організована рядом екологічних та туристичних організацій (Бюро екологічних розслідувань, «Екоправо-Львів», Національний екологічний центр України та ін.) насправді не є піаром на проблемі і не виступає проти малих ГЕС як таких. Її гасло – «Збережемо Карпати від міні-ГЕС! Збережемо міні-ГЕС для зеленої енергетики!». Адже не всюди таке будівництво є виправданим з екологічної та соціальної точок зору. Жадібність окремих осіб до бюджетних грошей перетворює «зелену» енергетику у абсолютно протилежне за змістом явище.
Традиційним аргументом власне забудовників служать стандартні дешева електроенергія і поява робочих місць для місцевих жителів. Однак дані аргументи не витримують жодної критики. Адже продаватимуть цю енергію в мережу не просто за ринкову ціну, а за так званим «зеленим тарифом», який у кілька разів перевищує вартість одного кіловата для споживача в сьогоднішніх цінах.
Отже, очевидно, що в результаті будівництва подібних об’єктів міні-ГЕС у сьогоднішньому їх варіанті нищитиметься довкілля. А справжньою метою цих державних проектів є не пошук «альтернативних джерел енергії» (без лапок ця фраза вже не сприймається), а застосування «зеленого» тарифу дешевої енергетики і перекачування коштів держбюджету у приватні кишені, що дискредитує саму ідею «зеленого» тарифу та зеленої енергетики в очах місцевого населення та громадськості.
Оперуючи неоднозначним терміном «зелена енергетика», таємничі підприємці планують спорудити на карпатських річках близько 550 малих гідроелектростанцій. Саме стільки міні-ГЕС нині знаходиться на різних етапах проектування і погодження.
У Закарпатській області їх планується до 330, Львівській – близько 20, Івано-Франківській – за різними підрахунками від 50 до 150, у Чернівецькій – близько 20. Це означає, що у більш ніж півтисячі місцях карпатські річки будуть на кілометри загнані у труби і назавжди втрачені для природи і туризму.
Ігор Рудь, СВЖ «Природа над усе»
http://nature-first.info/2012/02/09/miniges/?fb_ref=.TzTaiNNHB3A.like&fb_source=home_multiline
по поводу електростанцій і відмивання коштів треба всім обєднатися і боротися-страх це “смерть”.від життя краще получати де більше вигоди але потім всерівно прийдеться всім “платить “і кожному свою ціну але буде вже пізно…