Заповідне урочище знаходиться в Макарівському районі та займає площу в 118 га. Територія його знаходиться у межах ДП «Макарівське лісове господарство» – квартали 42, 43 Небелицького лісництва в адміністративних межах Борівської сільської ради. Створене рішенням 16 сесії 21 скликання Київської обасної ради від 10.03.1994р. Землекористувачем є Державне підприємство «Макарівське лісове господарство».

Урочище «Вепрове» за рослинним покривом являє собою дубово-соснове та соснове насадження з трансформованим рослинним покривом на більшій його частині. Цінність полягає у самовідновленні корінних порід. Густий підлісок із бузини червоної та чорної, а також густих заростей малини створює сприятливі умови для схованок диких свиней.

Основу дервостану насаджень формує сосна. Урозрідженому другому ярусі зростає дуб, клен татарський, поодиноко трапляється груша лісова. Відімічені ділянки, де збереглись окремі старі ділянки дерева липи серцелистої, граба, а також куртини ялини звичайної. Загущеності цих ценозів сприяють також діялнки із значною участю хмелю.

Трав’янисті види на таких діялнках не утворюють густого покриву у зв’язку із затіненням. Це в основному папороті – щитник чоловічий і безщитик жіночий. Серед лісових видів тут зростають хвощ лісовий, вероніка лікарська, чистець лісовий, грушанка середня, наперстянка великоцвітна, вороняче око звичайне. На узліссі – дзвоники персиколисті та ряд інших видів. Значні площі займають ділянки, де в трав’яному покриві переважають розрив-трава дрібноквіткова та кропива дводомна, що свідчить про значний антропогенний вплив на екосистему.

(Джерело: Наукова характеристика проектованого заповідного урочища «Вепрове» у Макарівському районі Київської області)

Статті про територію ПЗФ:
Андрій Плига. Заповідними стежками Київщини. Макарівщина.

Результати обстеження

Обстеження проведене 24.07.2011

Охоронні знаки  встановлені по периметру заказника.

“Побачене спершу відверто розчарувало. Замість віковічної діброви (яку хотілося б побачити) нашим очам відкрився середньовіковий сосновий ліс з другим ярусом з акації. «Невже в якості заповідного урочища не можна було обрати ділянку більш цінного лісу», – такою була перша думка. Але площа урочища доволі велика (118 га), тому ми пішли в обхід дивитися, що коїться всередині. Виявилося, що в урочищі представлені різні типи лісу: переважали соснові ділянки, але також були наявні ялинові, дубові та тополеві. Переважно ліс являв собою густі вологі хащі, буяв папоротями і ощетинився малиною. Подекуди зростав вид Червоної книги України – плаун річний. Назву ж свою урочище виправдало: тут було безліч слідів кабанів, для яких цей ліс був справжнім раєм. Серед густих заростей на просторій галявині знаходилась годівниця, і на десятки метрів довкола все було витоптане ратицями. Схожа кількість слідів спостерігалась на узліссі, куди вепрі приходили повалятися в піску біля великої нори барсука. Високо в небі ширяли підорлики, траплялись осоїди і перепелятники. Повна ідилія, якби не одне але. В лісі ведуться вибіркові санітарні рубки, які (рубки) геть не в’яжуться зі статусом заповідного урочища. Від суцільних рубок урочище рятує мабуть не статус, а відносно молодий вік лісу (зокрема дубових ділянок). У будь-якому разі, в найближчі кілька років лісам урочища, швидше за все, нічого не загрожує. Але лишається загроза, що із дорослішанням лісу вибіркові рубки плавно перейдуть в суцільні і «Вепрове» втратить свою дикість.”

Андрій Плига. <a href=”http://pryroda.in.ua/dop-kyiv/zapovidnymy-stezhkamy-kyyivschyny-makarivschyna/”>

Фото