Заказник займає площу в 700 га. Створений відповідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.10.1974 р. Знаходиться у віданні Боярської ЛДС. Входить до меж Дзвінківського лісництва. Займає 7, 8, 9, 10, 17, 18, 19, 20, 21, 30, 32, 33, 43, 44, 45, 57, 58, 59, 60 квартали, всі виділи. (Джерело: Мережа природно-заповідного фонду Київської області).

Розташовується заказник на крайньому півдні Київського Полісся на правій надзаплавній терасі р. Ірпінь.

Середній вік соснових лісів природного походження в заказнику складає 150 років, окремі ділянки мають вік 180-190 років.

Тут виявлено 350 видів судинних рослин. П’ять видів занесено до Червоної книги України – лілію лісову, гніздівку звичайну, коручку морозниковидну, любку зеленоквіткову та осоку тіньову. Окрім того, в заказнику росте ряд видів, занесених до Червоного регіонального Списку Київської області: косарики черепитчасті, півники угорські, клопогін європейський, стародуб широколистний.

(Джерело: Борейко В.Є., Мельник В.І., Грищенко В.М., Листопад О.Г. Гордість заповідної Київщини. Серія: Охорона дикої природи. Вип.4. К.: Київський еколого-культурний центр. -1997.)

Статті про заказник:

Андрій Плига. Лісові заказники: міф чи реальність?

Андрій Плига. Міністерство екології підтримує вирубку найстарішого лісу Київщини

Андрій Плига. Втрачений ліс (або те що мало бути дзвінківським заказником)

Результати обстеження

Згідно охоронного положення, в заказнику охороняють «унікальні високопродуктивні соснові насадження в заплаві р. Ірпінь». Фактично, в заказнику представлені найстаріші соснові ліси Київської області. Обхват окремих сосон сягає майже4 м, а їхній вік сягає більше 200 років. В другому ж ярусі представлені листяні породи, такі як дуб черешчатий, липа серцелиста та береза чорна, занесена до Червоної книги України. Підлісок представлений ліщиною, грабом, крушиною та рядом інших порід. Багато представлений трав’яний ярус, в якому, серед інших, представлені вороняче око звичайне, розрив-трава дрібноквіткова, медунка темна, фіалка собача, представник Червоної книги України – лісова лілія, представлена тут потужною популяцією. Такі старовікові суборі займають більше половини площі заказника, ще третину в північній частині заказника складають суборі із значною домішкою дуба в першому ярусі або значним його переважанням, і густим підліском. Вологі пониження зайняті фрагментами вільхового деревостану. Ще частину деревостану заказника складають ділянки середньовікових соснових монокультур, посаджених тут до створення заказника 1974 року. Вони характеризуються збідненим біорозмаїттям.

В заказнику представлена багата лісова фауна. Птахи представлені типовим лісовим набором видів, таких як дрізд співочий, зяблик, вільшанка, великі синиці, строкаті дятли, припутні та багато інших. Великі дерева дають змогу гніздити найбільшим дятлам Європи – чорним жовнам. В заказнику ймовірне гніздування хижого птаха Червоної книги України – малого підорлика, а також канюка та великого яструба. Ссавці представлені такими копитним, як козулі та дикі кабани, хижими – лисицею та ласкою, рядом гризунів та рукокрилими., занесеними до Червоної книги України. Великими колоніями мешкають вони в дуплах та у тріщинах і відставаннях кори великих сосон.

Серед великого розмаїття комах треба відмітити представників Червоної книги України махаона та жука-оленя.

На межах заказника встановлені інформаційні аншлаги.

На порозі ХХІ ст. перед унікальними лісами заказника постала проблема цілковитого знищення. Приблизно з 2004 року в заказнику розпочались широкомасштабні суцільні лісовідновні рубки. Причиною їх стало усихання старовікових соснових масивів, що призводить до розмноження шкідників лісового господарства. Усихання 200 річних сосон є логічним завершенням життєвого циклу старих дерев, адже, хоча біологічний вік сосни звичайної є значно вищим, в силу природних причин мало дерев сягає такого віку. В старовікових суборах ми на разі маємо змогу спостерігати кінцеві стадії заміщення соснового лісу широколистяним. Молодий підрост сосни відсутній, натомість потужно розвивається другий ярус із широколистяних дерев. У разі випадіння сосни перший ярус автоматично займає дуб, і за кілька десятків років сформувався б переважно широколистяний ліс з окремими ще не всохлими соснами. Але хід природної сукцесії не вписується в наше лісове господарства. Згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабміну №555 1995 року, та Правил якісного поліпшення складу лісів, затверджених постановою Кабміну №734 2007 року, на територіях заказників дозволяється проведення санітарно-оздоровчих заходів у разі погодження з територіальними органами Мінекології. А проведення санітарних рубок не заперечується охоронним положенням заказника. Згідно лісового законодавства, на гектар лісу має припадати не більше 3 кубометрів мертвої деревини, і, відповідно, всихаючі соснові масиви потрапили під «дірку» в охоронному положенні, і почалося їх знищення. В лісах експлуатаційного призначення рубку всохлих дерев можна пояснити економічною доцільністю, проте рубка в лісі природоохоронного призначення, де на першому місці мають бути природоохоронні, а не господарські пріоритети, є злочином. Злочинним також є ставлення Міністерства екології, на думку якого «ліси досягли природної цінності, деградували і заражені шкідниками». При рубці не було враховано наявність видів Червоної книги України, що є порушенням Законів України «Про Червону книгу України» та «Про охорону навколишнього природного середовища». В період з 2004 по 2008 рік суцільними рубками було знищено третину унікальних старовікових лісів заказника. На їх місці було посаджено соснові монокультури, біорозмаїття яких ще добру сотню років не йтиме в жодне порівняння з природними лісами заказника.

Починаючи з 2008 року, Боярська ЛДС змінила відношення до лісу і почала проводити замість суцільних вибіркові рубки, прибираючи перший сосновий ярус і лишаючи частину другого широколистяного яруса. При цьому знищується багато дерев червонокнижної чорної берези, але в цілому лісова екосистема зберігається, і, отримавши значно більше світла, починається інтенсивний ріст лісового підросту. Але при цьому втрачається той самий унікальний сосновий ліс, який, як сказано в охоронному положенні, «має науково-лісівниче та виховне значення». Адже навіть суто естетичне значення цього лісу величезне, всі, хто побували в ньому чи бачили фотографії, лишаються в захваті.

Коли активісти вперше побували в заказнику в лютому 2011 року, рубка вікових дерев у ньому тривала навіть у вихідні дні. Заказник нічим не відрізнявся по інтенсивності робіт від рядового лісового господарства, чим порушувались три пункти охоронного положення заказника: п. 7 – «Розведення вогнищ» – їх розводили лісоруби для спалювання порубкових решток, п. 8 – «Порушення умов оселення та гніздування звірів і птахів», та п. 15 – «Інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрати наукової і природної цінності», адже санітарні рубки є якраз тим «іншим» типом господарської діяльності, що призводить до безпосереднього руйнування природних комплексів, знищення рідкісних видів та порушення проживання звірів і птахів. Втім, на всі звернення до контролюючих органів були отримані відповіді, що рубки погоджені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та затверджені Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Той факт, що рубки були погоджені і проводяться із порушенням природоохоронного законодавства, контролюючі органи ігнорували.

В травні-червні 2011 року відбулось обстеження території Дзвінківського заказника і був складений експертний висновок, згідно якого в лісах заказника зростають великі популяції рослин Червоної книги України чорної берези та лісової лілії та, відповідно, проведення лісогосподарських заходів тут недопустиме. Але цей експертний висновок був проігнорований керівництвом Боярської ЛДС, Держлісагенцією та Держекоінспекцією, і рубка продовжилась. В приватній розмові керівництво Боярської ЛДС для пояснення необхідності рубки всихаючи сосон в заказнику доходило до химерних аргументів, що сосни «падають на голови студентів, які проходять тут практику». Жодної ж статистики, скільки студентів тут постраждало, звісно ж немає. Варто лише додати, що з такими аргументами потрібно знищити всі ліси України, щоб не дай Боже нікого не вбило.

На разі Боярська ЛДС проходить процедуру сертифікації за міжнародним стандартом FSC, згідно якої від неї вимагається виділення ключових особливо цінних для збереження лісових ділянок. На жаль, сертифікаційні стандарти розходяться зі стандартами законодавства України, і до особливо цінних для збереження лісів, на яких буде виключене проведення лісогосподарських заходів, входить лише невелика частина заказника. Тому в заказнику і надалі продовжуватиметься знищення унікальних старовікових масивів лісу.

Ще однією загрозою для заказника є можлива зміна його меж, що розглядалося керівництвом Боярської ЛДС та час від часу звучить з уст не розуміючої громадськості. Адже якщо переносити кожен заказник при досягненні лісом стиглого віку, то втрачається сам смисл існування лісових заказників.

А.Плига, 2012

***

Дослідження, проведене у 2013 році С.Єфіменком та А.Литвиненком, показало, що Кадастрова карта  показує земельні ділянки, надані всупереч законродавству, в межах території ПЗФ. Детальніше читайте на сторінці дослідження.

***

Обстеження проводились дворазово протягом травня-червня 2014 року А.Плигою. Виявлено порушення охоронних положень, а саме – розведення вогнищ, що суперечить п. 7 відповідних положень. Природоохоронні шити присутні.

***

У 2015 році Андрій Плига провів обстеження рубок в об’єкті з часу його створення і до 2014 року. На території заказника “Дзвінківський” виявлені рубки площею  86,4  га.

http://texty.org.ua/pg/news/editorial/read/59939/

http://texty.org.ua/pg/article/textynewseditor/read/59871/

***

У квітні 2016 року МБО “Екологія-Право-Людина” зняли рубки заказника з дрону

Фото