Об’єкт являє собою городище на високому острівному плато над долиною р. Стугна. Одні дослідники, що досліджували давньоруське городище на території Старих Безрадичів, відносять селище до города Торська, закладеного Володимиром Хрестителем на Стугні 988 року і зруйнованого половцями в 1093 року, інші ототожнюють його з давньоруським «городком» Тумашем. Місцева ж легенда походження назви Старих Безрадичів виходить з подій, пов’заних з городом Торчем. Легенда оповідає, що коли половці облягли Торч влітку 1093 року, обложені торки попросили допомоги у київського князя Святополка. Той прислав її, але поки воїни, що прийшли на допомогу, радилися біля стін міста, половці напали на них зненацька і потопили у стугнянському болоті. Від того, що русичі там тоді виявилися безпорадними, і пішла назва Безрадичі.

Городище в Старих Безрадичах реконструкція (http://www.rusarch.ru/rappoport4.htm)

В 60-70-х р.р. на місці городища проводилися археологічні розкопки, були знайдені численні артефакти, що свідчать про наявність тут поселень різного часу та різних епох – від трипільської до Русі.
На схилах городища добре розвинена лісостепова рослинність: наявні ділянки лучного степу та лісової рослинності.

Лучно-степова рослинність найкраще виражена на крутих схилах городища та залишках його валів. На крутих ділянках схилів виявлено занесену до Червоної книги України рослину – ковилу волосисту (Stipa capillata). Її угруповання, представлене тут невеликими фрагментами, внесено також до Зеленої книги України.

Ковила волосиста (Фото І. Парнікози)

Флористичне ядро лучно-степової рослинності складають: костриця борозенчаста (Festuca rupicola), кравник звичайний (Odontites vulgaris), різуха звичайна (Falcaria vulgaris), астрагал еспарцетовидний (Astragalus onobrychis), бедринець каменеломковий (Pimpinella saxifraga), огіркова трава лікарська (Borago officinalis), горошок тонколистий (Vicia tenuifolia), кострець безостий (Bromopsis inermis), деревій майже-звичайний (Achillea submillefolium), козельці великі (Tragopogon major), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosа), еспарцет (Onobrychis sp.), чебрець Маршала (Thymus marshallianus), люцерна посівна (Medicago sativa), молочай лозний (Euphorbia virgultosa), буркун лікарський (Melilotus officinalis), комонник лучний (Succisa pratensis), шавіля дібровна (Salvia nemorosa), пажиця багаторічна (Lolium perenne), хатьма тюрингська (Lavathera thuringiaca), гвоздика перетинчаста (Dianthus membranaceus), дивина мучниста (Verbascum lychnitis), смілка звичайна (Silene vulgaris), конюшина польова (Trifolium arvensis), синяк звичайний (Echium vulgare).

Квітує різуха звичайна (Фото І. Парнікози)

Внутрішній простір городища, трансформований розкопками, напевне також слугував місцем городів, тож тут триває відновлення природної рослинності. По схилам плато, на якому знаходиться городище та ділянкам валів подекуди поширені фрагменти деревної та чагарникової рослинності. Складені ясеном (Fraxiunus excelsior), кленом американським (Acer negundo), в’язом гладеньким (Ulmus laevis), крушиною ламкою (Frangula alnus) та бруслиною європейською (Euonymus europaea). Наявні також окремі куртини повою звичайного (Lycium barbarum).

Фрагменти деревної рослинності (Фото І. Парнікози)

У основи плато, на якому знаходиться городище встановлено пам’ятний знак, на якому вказано: «Тут в ХІ-ХІІ ст. знаходилась фортеця давньоруського міста Торчеська. У 1093 р. Торч після тривалої облоги був спалений половцями. У 1221 році Торчеська фортеця стала місцем ув’язнення короля галицького Коломана і його дружини Соломії.
У 1225 р. Торч був резиденцією князя Мстислава Мстиславовича Хороброго, який помер тут 1228 р.
У 1235 р. тут відбулася велика битва з одного боку між Галицьким та Київським, а з другого – з Михайлом Чернігівським та союзними з ним половцями.
Встановлено 11 жовтня 2008 р.».

Пам’ятна таблиця у основи городища (Фото І. Парнікози)

к.б.н. І.Ю.Парнікоза