Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Сулимівський розташований в межах с. Сулимівка Бориспільського району, на землях ВАТ «Кіровське» та займає площу в 17,4 га. Об’єкт був оголошений рішенням Київської обласної Ради народних депутатів від 28 лютого 1972 рок у №118.

Зразок садово-паркового мистецтва ХІХ століття, де зростає 30 видів цінних дерев та чагарників, серед яких є і екзотичні.

Результати обстеження

Обстеження проведене 28.06.2012 р.

Парк розміщений у с.Сулимівка і є старим панським парком. Сьогодні в парку розміщено невеликий меморіальний комплекс радянського періоду  а решта території перебуває у напівприродному стані. Наявні окремі екземпляри старовікових дубів.

Втім парк досить відчутно підданий антропогенному тиску і в багатьох місцях наявне сміття яке ніхто не прибирає. Парк перспективний для досліджень фауни рукокрилих, оскільки має значну кількість дуплисти дерев.

О.Василюк

Вперше Село Сулимівка згадується у 1615 р. під назвою Сулиминці. Саме тоді польський магнат Станіслав Жолкевський подарував її Іванові Сулимі – помічникові керуючого панськими маєтками. Це вже пізніше Сулима стане гетьманом Війська Запорізького і перейменує село на честь свого роду. Тут у селі Іван Михайлович Сулима у 1622-29 рр збудував тридільну Покровську церкву (найстарішу кам’яну церкву Киїхвщини, якщо не враховувати Києва), що довго була усипальницею для роду Сулим, а нині лишається головною пам’яткою села. Поблизу згодом було закладено родову садибу та розбито парк Він розташований поблизу центральної площі села у церкви та одноповерхового церковного будинку. На території парку багато старих дерев, наявні старі екземпляри ялини, ясена, дуба, розвинений чагарниковий ярус та щільний травостій, що робить його дуже цінним для збереження популяцій співочих птахів та кажанів. На території парку зберігся також оригінальний кам’яний половецький ідол та могила вчителя місцевої школи Зеленського Петра Тимофійовича, що героїчно загинув у 1934 р. при пожежі школи. На території парку збереглися рештки садибного будинку Сулим.

Село і його унікальний парк надихнули Ліну Костенку на написання цього вірша:

В маєтку гетьмана Івана Сулими,

в сучасному селі, що зветься Сулимівка,

до кінських грив припадені грудьми,

промчали хлопці – загула бруківка –

і тільки гриви… курява… і свист…

лунких копит оддаленілий цокіт…

і ми… і степ… і жовтий падолист…

і цих дворів передвечірній клопіт…

І як за сонцем повертає сонях,

так довго вслід чомусь дивились ми.

Ащо такого? Підлітки на конях…

В маєтку гетьмана… Івана Сулими…

Підготував координатор КЕКЦ із створення об’єктів ПЗФ, к.б.н. Парнікоза І.Ю.

Фото