Об’єкт розташовується в Баришівському районі займає площу в 3 га. Входить до меж Подільської сільської ради. Підпорядковується подільській середній школі. Об’єкт створено рішенням облвиконкому №191 від 26.11.1991р.

Об’єкт закладений в ХІХ столітті. Тут зростають віковічні дуби, ясени та липи.

Результати обстеження

Обстеження проведене 28.06.2012 р.

Невеликий за площею панський парк із ставком та прилеглим болом. Розміщений прямо в

центрі с.Поділля. Все село оточене комплексом боліт і урочище «Альта» є лише частиною великого природного комплексу. Значну частину урочища складає природне болото, важливе для багатьох видів водно-болотних птахів і тому певне здивування викликає саме той факт, що урочище має статус парку-памятки садово-паркового мистецтва а не заказника.

Не зважаючи на розміщення безпосередньо у селі, близьке розтагування великої сільської школи і активне відвідування урочища, воно лишається у гарному природному стані, та не має очевидних антропогенних впливів крім спорудження тимчасової споруди на одному з берегів озера, розміщеного в центрі урочища.

В урочищі наявні старі та нові охоронні знаки.

Важливим моментом є те, що територія заказника є лише дрібним фрагментом обширного массиву боліт що простягається від м. Борисполя до м.Переяслав-Хмельницького. Вцілому, вказані больа мають найбільшу в області площу і мають велике значення для охорони біорізноманіняття. Певною мірою вони є меліорованими і тому в схемі екологічної мережі Київської області, що позроблялась у 2011 році фахівцями інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена на замовлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області, відзначено як територію

перспективного відновлення. Сьогодні варто сказати більше – вся ця територі я є перспективною для заповідання і є не менш цінною на більшості своєї площі ніж урочище Альта.

О.Василюк

Давня назва с. Поділля – Війтовці. В селі у ХІХ ст. існувала дворянська садиба, біля якої на мальовничій луці р. Альта було розбито парк. Його рештки і дійшли до нашого часу у складі зазначеного об’єкту ПЗФ. Таким чином, об’єкт поєднує в собі природну та історико-культурну цінність. Природну цінність становить не тільки ділянка р. Альта з збереженим природним гідрорежимом, але й тутешня водно-болотяна та прибережно-водна рослинність. В її складі зростають плакун верболистий, бодяк болотяний, вовоконіг європейський, осока прибережна, м’ята водяна, алтей лікарський, очерет та рогіз вузьколистий. На плесі розвинена водна рослинність. Над р. Альтою мальовничо схиляються старі верби. Від парку наразі залишився декоративний місточок (не оригінальний) та алейки з старими деревами, що ведуть до розташованої на місці колишньої садиби середньої школи. Територія об’єкту становить велику цінність для водних безхребетних та водно-болотяних птахів. Зокрема в заростях прибережної рослинності зустрічаються лиска та водяна курочка, які охороняються Додатком ІІ до Бернської конвенції. В залишках парку численними є співочі птахи.

Підготував координатор КЕКЦ із створення об’єктів ПЗФ, к.б.н. Парнікоза І.Ю.

Дослідження, проведене у 2013 році С.Єфіменком та А.Литвиненком, показало, що Кадастрова карта  показує земельні ділянки, надані всупереч законродавству, в межах території ПЗФ. Детальніше читайте на сторінці дослідження.

Фото