Об’єкт розташовується в Баришівському районі та займає площу в 2 га. Входить до меж а підпорядковується Семенівській сільській раді. Пам’ятку створено рішенням Київського облвиконкому №191 від 26.11.1991р.

Об’єкт являє собою старовинне велике земляне укріплення, на території якого зростають види рослин, занесені до ЧКУ – ковила волосиста та інші.

Результати обстеження

Обстеження проведене 28.06.2012 р.

Пам’ятка природи має дуже малу площу і розміщена посеред полів. В минулому ландшафт пам’ятки  створений руками людини. Зокрема на її території розміщено залишки кургану. Разом з тим, сьогодні  територія «Виблої могили» знаходиться в гарному природному стані і зберігає залишки природної степової рослинності. Серед видів, занесених до Червоної книги України відразу кидається в очі ковила волосиста, що займає найвищі елементи ландшафту урочища.

Негативні антропогенні впливи на момент обстеження не зафіксовані. На території урочища наявний напівзруйнований старий охоронний знак а також  нові охоронний знак та інформаційний аншлаг.

Зовсім поряд з «Виблою могилою» розміщений залишок природної діброви, що має статус ботанічного заказника «Дубина»

О.Василюк

В умовах, коли більшу частину плаского рівного як стіл лівобережжя Київщини розорано, лучно-степова рослинність збереглася тут лише на давніх поховальних та оборонних спорудах. Однією з тких споруд є Вибла могила. Пам’ятка розташовується в 4-ох км на схід від с. Семенівка Баришівського району Київської області. Топографічно об’єкт знаходиться на платоподібному мисі найвищої тераси Трубіжу, яка переходить у вододільне плато між Трубежем та Супоєм, і являє собою рештки великого скіфського кургану, що був зруйнований в ХVI – XVIII століттях під час видобування селітри (так званий „майдан“. Вибла Могила являється найвищим місцем в окрузі на відстані 30-40 км (132 м над рівнем моря), з якого добре простежуються долини Недри, Трубіжу та Дніпра (http://archaeology.univ.kiev.ua).

Найбільшу цінність являє собою рефугіум степової флори, що збереглися в урочищі. Адже тут в поширено формацію типчаково-ковилового степу, за участю ковили волосистої – виду, який занесено до Червоної книги України. Ковила волосиста є самою витривалою з наших видів ковили, що дозволяє їй зберігатися в умовах нерегулярних плів та значного рекреаційного пресу. Основу травостою формує типчак, до нього окрім ковили входять лещиця волотиста (це саме вона утворює сухі кущики перекати-поля), стоколос безостий, різуха звичайна, скабіоза блідо-жовта, рутвиця мала, житняк гребінчастий, волошка шорсткувата, підмаренник звичайний (надзвичайно пахучий, в народі названий медункою), холодок лікарський, залізняк бульбистий, а також регіонально-рідкісний вид – гвоздика перетинчаста та багато інших. В зниженій розкопаній частині кургану поширені зарості куничника наземного. Урочище є цінним для збереження популяцій тварин: прудкої ящірки, лисиці та ін.

Підготував координатор КЕКЦ із створення об’єктів ПЗФ, к.б.н. Парнікоза І.Ю.

Фото