Пам’ятка розташовується в Обухівському районі та займає площу в 1 га. Знаходиться в адміністративних межах Германівської сільської ради. Об’єкт оголошений рішенням 25 сесії Київської обласної ради V скликання від 23.07.2009р. №490-25-V.

Об’єкт є вершиною гори, на якій знаходиться власне городище. Територія зайнята дібровою штучного походження віком близько 30-40 років. Під пологом дубу звичайного сформувався природний травостій, до якого входять такі цінні лікарські рослини, як материнка, звіробій продірявлений, холодок лікарський, ластовень лікарський, парило звичайне, суниці лісові, підмаренник справжній, очиток Руптехта. Зростають також зірочник ланцетовидний, ряст порожнистий, фіалка дивна. Підлісок утворюють клен гостролистий, граб звичайний, шипшина собача, бруслина бородавчаста. Діброву оточують схили, на яких зростають граб звичайний, осока та клен гостролистий.

В урочищі трапляється жук-олень, що занесений до Червоної книги України. Амфібії представлені ропухою сірою та жабою гостромордою. Серед плазунів трапляється вуж звичайний. З птахів тут мешкають зяблик, два види синиць, славки, вівчарики, повзик, дрозди та шпаки, сороки, сойки, крук, три види дятлів. Із ссавців тут трапляються білка звичайна та ряд типових видів гризунів.

(Джерело: обгрунтвування необхідності створення комплексної пам’ятки природи місцевого значення «Городище». Іноземцева, Василюк)

Наукові публікації:
Василюк А.В., Парникоза И.Ю. Инвентаризация и меры по сохранению степных биотопов юга киевской области. Степной бюллетень. №27. Осень 2009

Результати обстеження

Обстеження проведене 22.07.2012 р.

Територія пам’ятки природи утворена ділянкою древньоруського городища города Торчеська з залишками земляних укріплень ХІІ-ХІІІ ст. У 1093 році Торч, після тривалої облоги був спалений половцями. Земляні укріплення городища збережені у дуже гарному стані.

Сьогодні, не зважаючи на рукотворне походження, схили городища зайняті природними лучностеповими угрупованнями і зокрема – угрупованням ковили волосистої, що охороняється Зеленою книгою України, а сама ковила волосиста – Червоною книгою України. Тут також знаходиться і степовий комплекс наземних молюсків. Проте судячи з усього до складу пам’ятки входить лише внутрішня частина городища і не  входять  схили, що на сьогодні становлять найбільшу природну цінність урочища.

На момент обстеження на схилах проведено покіс, як і в самому городищі, що заборонено  положенням про нього. На території городища знаходяться місця розведення багать.

За результатом обстеженян к.б.н. І.Ю.Парнікозою складено сучасний опис території пам’ятки природи.

Василюк О.

Фото