Хтось колись розказував, що для того, аби зняти фільм „Кін-дза-дза”, знімальній групі довелось працювати десь у середньоазійській пустелі. Якби цю картину знімали у наш час – для панорамних зйомок не потрібно було б їхати світ за очі: картинку пустелі можна було б зняти у Києві… А точніше, на Жуковому острові, на території колишнього ландшафтного заказника і першого заповідника у Російській імперії…
Землі Конча-Заспи завжди вабили до себе людей, яких зараз чомусь називають елітою. Ще за радянських часів тут знаходився партійний санаторій та державні дачі (до речі, вони існують і сьогодні). Але такої будівельної вакханалії та безконтрольного винищення ландшафтів заповідної зони, як зараз, Жуків острів не знав, мабуть, з часів створення світу. І це не перебільшення. Бо для того, аби переконатись у правдивості цих слів, достатньо проїхати колишньою заплавою і роздивитись навкруги…Під мільйонами тонн піску гинуть п”ятисотрічні дуби та заплавні ландшафти, знищуються місця нересту дніпровських риб. Штучно звужується русло Дніпра та бетонуються береги, що призводить до порушення балансу екосистеми річки. Унаслідок звуження русла у рази знижується амортизаційно-повенева властивість верхньої ділянки Канівського водосховища, що загрожує екологічною катастрофою для міста Києва у разі масштабної повені. Безконтрольність забудови берегової смуги призводить до цілковитої відсутності контролю з боку держави за скиданням новоявленими мешканцями котеджів власних каналізаційних стоків у Дніпро. За намивний пісок, який використовується як будівельний матеріал і, зрозуміло, є власністю держави, сама держава не отримує жодної копійки. Ділянки у заповіднику, вартість яких після перепродажу складає коло 25 тис.доларів за сотку, місцевими органами влади передаються власникам безкоштовно (офіційно, ясна річ). Суцільна забудова робить неможливим доступ до водних об”єктів, які, за законом, є загальнонародною власністю, іншим громадянам.
Список кричущих порушень Водного кодексу та інших законів можна продовжувати нескінченно, але хочемо зупинитись на деяких деталях однієї справи… Ще в далекому 1997 році Козинською сільрадою виділяється для розведення риби ділянка площею 70 га такому собі рибколгоспу „Пролетарська правда” на території… Голосіївського (тоді ще Харківського) району Києва! А саме, на Жуковому острові, навколо відомого ще з часів Київської Русі озера Заспа… Разом з ділянкою, „рибоводи” отримали від тієї-ж сільради острів Ольжин, який теж входить до складу відповідного району столиці, втім, у Козинській сільраді це нікого не збентежило. Як, до слова, і у Київраді, що, в свою чергу, наштовхує на відповідні думки про загальну зацікавленість… Як не важко було здогадатись, у жодному розведенні риби „колгоспники” помічені не були. Про те, збудували коло озера трансформаторну підстанцію, до якої згодом під”єднали потужний земснаряд… Гідронамивні роботи навколо Заспи тривали декілька років з різною інтенсивністю, але особливо активізувались навесні 2009 року. До місця шлюзу між озером та протокою підігнали ще декілька земснарядів, а ще один розташувався в самому озері. Безконтрольний намив піску, який, до речі, відбувався без погодження з Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, призвів до утворення величезних підводних кар”єрів навколо острова Ольжиного глибиною понад 20 метрів, через що сам острів почав інтенсивно сповзати під воду ( до речі, на острові Ольжиному знаходиться єдина у Києві колонія червонокнижних сірих чапель). Нинішній стан ландшафту навколо озера можна побачити на наших фото.
І про деякі цифри. Ясна річ, що у даному разі було застосовано класичну схему дерибану привабливої земельної ділянки з метою подальшого перепродажу. За допомогою елементарного арифметичного підрахунку отримаємо цифру у 175 мільйонів доларів, які у нас банально вкрали, але які б могли, у разі легального продажу цієї ділянки, опинитись у міському бюджеті. Для порівняння: сучасний лінійний прискорювач, що ефективно знищує злоякісні клітини, коштує близько 10 млн. доларів, але в міської влади коштів на закупівлю радіообладнання немає…
