III. СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АЗОВСЬКОГО І ЧОРНОГО МОРІВ
Азовське і Чорне моря є найбільш ізольованими від Світового
океану морями планети з водозбірним басейном понад
2 млн. кв. кілометрів.
Територіальні води України у Чорному морі займають
24850 кв. кілометрів, а площа шельфу становить близько
57 відсотків загальної довжини Чорноморського шельфу. У межах
України знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загальною
площею 1952 кв. кілометри, 8 заток площею 1770 кв. кілометрів,
19 приморських водно-болотних угідь загальною площею
635 тис. гектарів.
Незадовільний екологічний стан Азовського і Чорного морів
зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих
речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем, що
призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного
забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати
біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження
якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров’ю
населення. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні
води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні
засоби.
Особливо небезпечними для екосистеми морів є точкові джерела
забруднення від промислових підприємств та підприємств
комунально-побутового господарства, розташованих у прибережній
смузі. Щорічно підприємствами комунально-побутового господарства
скидається у Чорне море понад 33,8 тис. тонн завислих речовин,
8,8 тис. тонн азоту, 2,6 тис. тонн фосфору,
24,1 тис. тонн нафтопродуктів. Дефіцит пропускної спроможності
комунальних очисних споруд біологічного очищення в містах і
селищах Автономної Республіки Крим, у містах Миколаєві, Одесі та
Севастополі становить 273 тис. куб. метрів на добу. У системі
централізованого водовідведення населених пунктів цього регіону
майже 25 відсотків каналізаційних мереж перебувають в аварійному
стані.
Особливе занепокоєння викликає екологічний стан Азовського
моря. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових
підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами
“Азовсталь”, імені Ілліча, концерном “Азовмаш” щороку скидається
понад 800 млн. куб. метрів (до 99 відсотків загального обсягу
скидів у море) забруднених стічних вод.
Суттєвим чинником забруднення морів є дифузні джерела, в
основному змив з сільськогосподарських угідь та територій
населених пунктів.
Щороку з водами річок України до Чорного моря надходить
653 тис. тонн завислих речовин, понад 8 тис. тонн органічних
речовин, близько 1900 тонн азоту та 1200 тонн фосфору. Особливо
відчутно впливають на його стан малі річки Криму, Приазов’я і
Причорномор’я. Із стоком малих річок до басейнів Азовського і
Чорного морів виноситься близько 11,6 відсотка незасвоєних азотних
добрив, 13 відсотків фосфорних добрив та 6 відсотків пестицидів.
З активізацією національного та міжнародного судноплавства
зростає ризик забруднення морського середовища, особливо під час
транспортування небезпечних речовин.
Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для
складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також
низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів
системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів
призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій
портів.
Незадовільне матеріальне забезпечення служб швидкого
реагування на надзвичайні ситуації, відсутність системи нагляду за
транспортуванням небезпечних вантажів у морських водах вимагають
розроблення заходів з попередження виникнення аварійних ситуацій
та створення систем швидкого реагування на них як на
національному, так і на міжнародному рівнях.
У межах водоохоронної зони Азовського і Чорного морів
накопичено значну кількість твердих побутових і промислових
відходів. Технологічна недосконалість облаштування звалищ викликає
забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу
погіршення санітарно-епідеміологічного стану та стану здоров’я
населення, деградації рекреаційних ресурсів.
Значне антропогенне навантаження в літній період на деяких
ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану
пляжів, прибережних лісів, луків та зниження їх
рекреаційно-оздоровчого потенціалу.
Переміщення великих обсягів донних відкладень під час
здійснення днопоглиблювальних і дноочисних робіт у морських
акваторіях призводить до деградації донних біоценозів і
забруднення морського середовища завислими та токсичними
речовинами. У 1998 році до підводних морських звалищ скинуто
близько 2600 куб. метрів грунтів.
Незбалансованість господарської діяльності призвела до
зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу й
існування риби та інших живих водних організмів. Нераціональне
видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів,
спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної
продуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює
привнесення до екосистеми морів шкідливих екзотичних організмів,
які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни
Азовського і Чорного морів.
Основними забруднювачами морського середовища є
нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. Так, в
Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст
нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію
(далі – ГДК) у 1,5-2 рази.
Концентрація нафтопродуктів у Азовському морі подекуди
перевищує ГДК у 10 разів.
Найбільш забруднені нафтопродуктами севастопольські бухти, що
значною мірою пов’язано з діяльністю Чорноморського флоту
Російської Федерації. В останні роки у бухтах Південна, Камишова,
Голландія, Карантинна та Північна вміст нафтопродуктів у
поверхневих шарах моря перевищує ГДК у середньому в 3-10 разів.
Забруднення прибережних районів Чорного моря синтетичними
поверхнево-активними речовинами у зоні впливу муніципальних
очисних споруд перевищує ГДК у 2-3 рази.
Спостерігається підвищення вмісту хлорорганічних пестицидів і
поліхлорованих біфенілів у весняний період на гирлових ділянках
річок.
Мають місце значні концентрації важких металів (міді, хрому,
свинцю, кобальту, цинку, кадмію, стронцію та інших), періодичні
надходження цезію-137 у поверхневі води східної і центральної
частин Чорного моря. В останні роки концентрація радонідів в
Азовському морі перевищує ГДК у 12,6 раза, вміст фенолів перевищує
нормативи у 7 разів.
Незважаючи на значне скорочення обсягу використання
мінеральних добрив та пестицидів у сільському господарстві,
середній вміст фосфору у водах Азовського і Чорного морів
коливається від 10-40 мкг/л у районі південного узбережжя Криму до
600 мкг/л у дельті Дунаю. В Азовському морі вміст азоту
коливається від 20-28 до 400 мкг/л.
В останні роки зростає забруднення морської води умовно
патогенною та патогенною мікрофлорою, що призвело до глибоких змін
в екосистемах морів та в прибережній смузі, а саме:
рівень прозорості води знизився більш як у 2 рази (до 2-8 м);
зона гіпоксії в Чорному морі розширилася з 3 до
40 тис. кв. кілометрів;
площа зон цвітіння у північно-західній частині Чорного моря
зросла у 20 разів порівняно з 60-ми роками;
зросла кількість одноклітинних організмів і медуз, а також
шкідливих екзотичних організмів (на початок 90-х років загальна
біомаса переселенця реброплава Mnemiopsis leidei в басейні Чорного
моря оцінювалася в 1 млрд. тонн);
ширина смуги ареалу макрофітів прибережного мілководдя
скоротилася до 3-5 метрів;
значно зменшилися морські біологічні ресурси;
практично зникли популяції вищих ракоподібних та придонних
риб і суттєво скоротилися популяції великих планктонних
ракоподібних;
періодично спостерігається задуха та масова загибель донних
біоценозів на значних площах (за останні 20 років втрати донної
фауни досягли 60 млн. тонн, у тому числі риби – близько
3 млн. тонн);
кількість особин морських ссавців зменшилася майже у
20 разів;
практично зникло на північно-західному шельфі Чорного моря
філофорне поле Зернова;
обсяги вилову риби в Азовському і Чорному морях за останні
10 років скоротилися у 5 разів.
Найбільш суттєвою є шкода, заподіяна здоров’ю населення.
Через забруднення та недостатнє забезпечення населення прибережної
смуги якісною питною водою в Автономній Республіці Крим,
Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та місті
Севастополі майже щороку спостерігаються спалахи захворювання на
вірусний гепатит та кишкових захворювань.
Погіршення якості та санітарного стану прибережних вод і
пляжів призвело до зменшення кількості відпочиваючих у санаторіях,
туристських закладах, інших місцях відпочинку. Збитки внаслідок
погіршення оздоровчої здатності прибережних рекреаційних ресурсів
оцінюються в 9 млн. гривень на рік.
Недостатньо використовуються потенційні можливості
виробництва морепродуктів за рахунок аквакультурних видів
діяльності, розвиток яких разом із забезпеченням населення
харчовими продуктами моря сприятиме відтворенню ресурсного
потенціалу та сталому розвитку цього регіону.
Рибний промисел в Азовському і Чорному морях відчутно
зменшився. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише
20 відсотків рівня 60-х – початку 70-х років, що призвело до
щорічних втрат товарної продукції приблизно на 75 млн. доларів
США.
Майже 2,6 тис. кілометрів берегової лінії зазнають
негативного впливу від площинного змиву та ерозії. Це призводить
до непридатності територій для містобудування та розвитку туризму
і негативно впливає на стан прибережних екосистем.
Внаслідок забруднення морського середовища, незбалансованого
використання морських природних ресурсів, а також відсутності
системи інтегрованого управління використанням природних ресурсів
морів Україна щороку втрачає (орієнтовно) до 1,7 млрд. гривень.
IV. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АЗОВСЬКОГО
І ЧОРНОГО МОРІВ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Основними проблемами екологічного стану Азовського і Чорного
морів є:
високий рівень забруднення морських вод;
загроза здоров’ю населення і непоправної втрати біологічного
різноманіття та біологічних ресурсів моря;
зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;
зниження якості морських рекреаційних ресурсів;
руйнування морського берега та інтенсифікація негативних
геологічних процесів, деградація земель прибережної смуги;
відсутність системи інтегрованого управління
природокористуванням у прибережній смузі;
загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до
Червоної книги України;
зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.
Програмою визначено такі пріоритетні напрями вирішення
основних проблем екологічного стану Азовського і Чорного морів:
1) зменшення рівня забруднення морів та антропогенного
навантаження на їх екосистеми;
2) зниження ризику для здоров’я людини, пов’язаного із
забрудненням морських вод та прибережної смуги;
3) збереження та відтворення біологічного різноманіття,
природних ландшафтів прибережної смуги і місць існування
біологічних видів, розширення мережі державних заповідників,
заказників, створення національних парків;
4) збалансоване використання та відтворення морських
біологічних ресурсів і розвиток аквакультурних видів діяльності,
особливо цінних промислових видів риб, із забезпеченням належного
державного контролю;
5) запобігання руйнуванню морського берега та охорона земель
у прибережній смузі морів;
6) створення системи інтегрованого управління
природокористуванням у межах водоохоронної зони морів, прибережній
смузі морів, територіальних морських водах України;
7) удосконалення системи моніторингу для оцінки впливу
природних і антропогенних факторів на довкілля;
8 ) залучення громадськості до реалізації природоохоронних
заходів, підвищення рівня екологічної освіти та виховання
населення;
9) вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової
бази для впровадження державної політики у сфері збереження
довкілля Азовського і Чорного морів, узгодження її з вимогами
чинних міжнародних договорів України.