Жизнь – это разнообразие,
Однообразие – это смерть.
Жак-Ив Кусто
Колись Природа була суцільною, недоторканою, все живе корилося її законам. По Землі простягалися ліси, степи, пустелі, савани. Велике розмаїття рослин і тварин було. Але з появою людини і розвитком цивілізації все назавжди змінилося.
Колись значну частину України покривав Ліс, в ньому жили зубри, ведмеді, лосі, рисі, вовки, птахи, гризуни. По берегах річок жили бобри, видри, ондатри. Ліс тягнувся від Полісся до Карпат, підіймався в гори, поєднувався з лісами, що лежали на територіях інших майбутніх країн. Він складався з різних порід дерев, вони були різного віку.
Поряд з Лісом на півдні був Степ – розмаїття трав, кольорів, життя.
Південніше – море.
І прийшла людина.
Не схотіла жити в гармонії з природою. А потім вже не змогла.
І спалила та вирубала ліси. Й розорала степи. Вбила тварин. Перегородила річки. Осушила болота. Розкопала надра.
Тепер земля немов ковдра з клаптиками городів, буряками, цибулею. Інколи в килимі зустрічаються дірки, то кар’єри. Зустрічаються й інші візерунки – то міста. На всі боки розповзлася сітка доріг, комунікацій. Від Прадавнього Лісу, справжнього, сильного, великого, могутнього, дикого збереглися ті часточки, які забралися на круті схили ярів, глибоко в гори, туди, де не могла дістати їх людина. Вона вирубувала, а потім садила новий, свій ліс, потім знову вирубувала і садила.
Така ж доля спіткала і Степ – він зберігся лише там, де його поки не дістала людина.
Були створені заповідники, національні природні парки, заказники покликані охороняти Природу – «острови в морі». Але реальність така, що число видів на острові закономірно зменшується із зменшенням його площі, чим менша площа острова, тим вищі темпи вимирання популяцій. Тому світова спільнота вирішила зібратися й знайти шлях до покращення ситуації з Природою. В Європі було розроблено Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Головне завдання якої – збереження, зміцнення та відновлення ключових природних систем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів. Забезпечити це збереження шляхом поєднання частинок Дикої Природи, що являють собою особливу цінність ,є об’єктами природно-заповідного фонду, між собою екологічними коридорами – суцільними, чи архіпелагоподібними витягнутими структурами, що забезпечуватимуть розселення, міграцію видів і обмін генетичною інформацією. Будуть створені буферні зони – території, призначені для захисту ключових територій та екокоридорів від зовнішніх впливів господарської діяльності.
Важливу роль відіграють гідрологічні об’єкти, особливо річки: завдяки витягнутій формі й текучості вони є потужними міграційними каналами не тільки для водної флори та фауни, але й для вищої рослинності, птахів, багатьох видів ссавців. Гідроекологічні коридори забезпечують єдність ландшафтів, сприяють обміну речовини та енергії. Відіграють важливу роль у формуванні популяцій та збереженні видів, що населяють водні системи, їх біологічного різноманіття. Дніпро, Ворскла, Удай, інші річки – це все гідроекологічні коридори. А поєднання ключових територій, екологічних коридорів, буферних зон – це є екомережа.
Поважайте та бережіть Природу. Катерина П.