Cтепи України

Об’єкт знаходиться між селами Лиман та Кам’янка, Добропільського району Донецької області. Межі об’єкту: на півночі – по південному краю господарства В. Могили, далі зі сходу межа проходить по західному краю ланів ЗАТ ім. Шевченка, виключаючи землі запасу на північний захід від с. Петрівське (14,6 га) та територію власне с. Петрівське; на півдні – по межі громадських пасовищ (12,8 га через русло р. Бик і далі на захід по західній межі водоохоронної зони р. Бик до степової ділянки напроти с. Петрівське, звідки по східній межі земель ЗАТ ім. Шевченка, виключаючи штучні насадження Красноармійського лісгоспу до південної межі земель В. Могили.

Площа об’єкту 288 га.

Землекористувачем вказаної території є Криворізька сільська рада. Вказана територія відноситься до малоцінних для ведення сільського господарства.
Об`єкт являє собою частину долини р. Бик, яка відноситься до басейну Дніпра. По схилах балки пісковики третинного віку перекриваються шарами чорноземних ґрунтів. По днищу балки переважають лучні ґрунти Рельєф розсічений, Ландшафт степовий.

1. Клімат та гідрологічні умови
Клімат зони розташування об’єкту теплий помірно-континентальний з порівняно холодною малосніжною зимою та спекотним, посушливим літом. Середня температура січня -80С, липня 200С). Тривалість безморозного періоду 160-170 днів.

Водні ресурси на території об’єкту представлені існуючим лише в весняний час пересихаючим струмком, що стікає днищем балки в р. Бик, що в свою чергу тече в р. Самара. Так як кордон проектованого об’єкту тягнеться по уразу води р. Бик, то в формуванні флори, та особливо фауни урочища відіграє важливу роль саме цей водотік.

2. Рослинність та флора
За геоботанічним районуванням об’єкт відноситься до Європейсько-Азіатської степової області, Причорноморської (Понтичної) степової провінції, Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції, смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Донецького округу, Слов’янсько-Артемівського району різнотравно-типчаково-ковилових степів.

Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:
•    різнотравно-ковиловими степами;
•    деревною та чагарниковою рослинністю;
•    прибережно-водною та суто-водною рослинністю.

Степові угруповання займають приблизно 80% території об’єкту. Схили прилеглі до річки збереглися нерозораними з 20-ті років минулого століття (В часи виникнення с. Лиман, Кам’янка) завдяки використанню її як пасовища. Степові угруповання сформовані в основному з вівсяниці валійської, пирію середнього та куничника наземного. Значною є участь ковили волосистої – виду занесеного до Червоної книги України. Його наявність поширює на степові угруповання цієї балки охорону згідно Зеленій книзі України. Флористичне ядро формують житняк гребінчастий, миколайчики рівнинні, льонок дроколистий, полин гіркий, люцерна посівна, жовтозілля Якова, шандра рання, молочай степовий, хатьма тюрингська, перстач пісковий, синяк звичайний, шавлія дібровна, дивина щільноквіткова, кермек донецький та гоніолімон татарський. Велику цінність становить популяція півонії тонколистої (воронцю), а також рідкісних півників низьких. Важливе значення має територія об’єкту для збереження популяцій весняного ефемероїду – шафрана сітчастого та сон трави чорніючою занесених до Червоної книги України.
Деревно-чагарникова рослинність представлена по схилах річкової долини та безпосередньо біля води. Чагарникові зарості утворюють терен, лох вузьколистий, свидина криваво-червона, глід кривочашечковий, жостір проносний та горіх волоський. Такий видовий склад значно підвищує ємність тутешнього середовища для тваринного світу. Адже плоди вказаних дерев дозволяють багатьом видам протриматися взимку, а їх крони гніздувати або ховатися впродовж теплого сезону. Навесні в трав’яному покриві цих заростей рясно квітують: золотисто-жовтими квітами – червонокнижний тюльпан дібровний, блакитними зірочками – проліска сибірська, що охороняється рішенням Донецької облради.

Прибережно-водна рослинність представлена добре розвиненим азональним елементом: куга озерна, частуха подорожникові. Цікавим є факт відсутності вздовж берегів р. Бик суцільної стіни очерету на наявність відкритих плес. Звичайними водними рослинами тут є рдесники хвилястий та гребінчастий.

3. Тваринний світ

Значна площа об’єкту та поєднання різних природних угруповань: наявність непорушеної заплави, прибережно-водної рослинності та степової рослинності на схилах річкової долини створює велику ємність для існування великого розмаїття тварин. На території балки зустрічаються комахи занесені до Червоної книги України: подалірій, махаон, бджола-тесляр фіолетова.

Велику цінність для існування фауни вказаної території відіграє водна фауна, зокрема іхтіофауна р. Бик. Тут зустрічаються не тільки такі звичайні риби як карась, окунь чи щука, але й більш рідкісні для степової зони, як наприклад головень.

Територію об’єкту заселює 5 видів амфібій: кумка, часничниця та зелена ропуха, що охороняються Бернською конвенцією, а також два види зелених жаб, що тримаються на р. Бик. В заплаві Бика поширені вужі водяний та звичайний. З поширених на степових луках плазунів прудка ящірка охороняється Бернською конвенцією, а рідкісні змії – жовтобрюхий полоз та степова гадюка, що зрідка трапляються біля відслонень пісковиків у Кам’янки – Червоною книгою України.
Заплава р. Бик виконує дуже важливе значення для популяцій водоплавних птахів. Це місце гніздування багатьох видів птахів: куликів, качок, лисок і, що найцінніше, – сірих гусей. Під час прольоту на території об’єкту зупиняються великі маси перелітних птахів. Серед них: велика і мала білі чаплі, черні, кулики. Охороняти мігруючих птахів Україна зобов’язалася приєднавшись до Боннської конвенції.

На території степових схилів зустрічаються дрімлюга, що охороняється Додатком ІІ до Бернської конвенції. Також тут можна зустріти великих хижаків: великого яструба, канюка звичайного та зимняка (всі ці виду входять до Додатку ІІ Бернської конвенції).

Багатою є й теріофауна об’єкту. Наявність великого водного об’єкту підтримує існування тут рідкісного червонокнижного хижака – видри. Звичайною є ондатра. На степових схилах все ще зустрічаються типовий гризун-рийник степу – сліпак звичайний. Наявність помірного пасовищного збою сприятлива для більшості рідкісних наразі степових гризунів: байбаків, ховрахів та червонокнижних земляних зайців. Територія об’єкту сприятлива для взяття всіх цих тварин під охорону.

4.Історичний нарис
В випадку цього об’єкту маємо унікальний для району приклад збереження автентичного ландшафту степової Донеччини поблизу старих сіл Кам’янка та Лиман. Найдавнішими пам’ятками господарювання тут людини є численні кургани. Село Кам’янку та тодішній хутір Лиман заселяли люди з села Сергіївка. Тоді в 1920 р, після закінчення громадянської війни вздовж річок Бик та Гришанка залишалися цілинні ділянки. По весні 1921 року на угіддях сучасного села Лиман на кожний двір виділялося по 10 га цілини. Земля нарізалася за територією хутора. Спочатку будинки охоплювали тільки один бік річки Гришанки, але потім забудова перейшла й на протилежний. Сама назва – Лиман походить від того, що в ті часи на р. Бик та Гришанка було багато заток Лиманів. Незважаючи на розорення, території вздовж річки було збережено, так як вони використовувалися як пасовища. Завдяки цьому тут до нашого часу зберігся мальовничий ландшафт степової України. Назва ж кам’янка походить від покладів пісковиків, які виходять на денну поверхню в долині р. Бик.

5. Відповідність створення ландшафтного заказника місцевого значення чинному законодавству та міжнародним зобов’язанням
Україна в Європі, а Донецька область (одна з найбільш порушених антропогенною діяльністю в країні загалом) в Україні має найменші площі, які мають природоохоронний статус. Створення об’єктів природно-заповідного фонду на Добропіллі повністю відповідає Указу Президента України від 23.05.05 р. за № 838/2005 «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні». Територія об’єкту, що є частиною водозбору р. Самара, входить до складу екологічного каркасу району та Донеччини загалом.

Територія об’єкту має високе міжнародне значення, в першу чергу як шлях міграції великих мас перелітних птахів. Охороняти мігруючи види птахів Україна зобов`язалася прийнявши Закон України «Про приєднання до Конвенції про охорону мігруючих видів диких тварин» 19.03.99 р. № 535-XIV.
Зобов`язання з охорони водно-болотяних угідь (до числа яких належить і вказана територія), Україна взяла на себе, приєднавшись до Рамсарської конвенції (Постанова Верховної Ради від 29.10.96 р.).

Додатково зазначимо, що наразі в умовах майже тотальної трансформації екосистем Донбасу необхідним є збереження усіх площ нетрансформованих екосистем, що збереглися, адже за останні 50 років в області зникло 33 види рослин. Кожен рік зростає кількість видів, що потребують спеціальної охорони в області.
Зазначимо також, що оголошення режиму заказника на території об’єкту не призведе до вилучення земель з сільськогосподарського фонду та припинення традиційного землекористування. Адже у випадку проектованого заказника землі непридатні для ведення сільського господарства внаслідок крутизни схилів.

6. Рекомендації
Виходячи з вищезазначеного, пропонується створити ландшафтний заказник місцевого значення «Заплава р. Бик». На території цього об’єкту ПЗФ мають бути додержані наступні вимоги:
1.    Заборона будь-якої забудови, прокладання комунікацій, розорювання степових територій;
2.    Заборона полювання, зокрема здобування птахів та байбаків;
3.    Заборона збору гарноквітуючих весняних ефемероїдів: воронця та ін.;
4.    Збереження перезволожених, зарослих болотистих лук, що є визначальними для існування цілого комплексу коловодних видів тварин;
5.    Заборона зміни гідрорежиму об’єкту;
6.    Заборона створювання звалищ сміття.

Доцент кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, канд. біол. наук
Подобайло А.В.

Підпис Подобайла А. В. засвідчую
декан біологічного факультету КНУ
Остапченко Л. І.

Координатор робіт зі створення об`єктів ПЗФ Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ)
Парнікоза І.Ю.

Директор КЕКЦ
Борейко В.Є.