обгрунтування 1
Під час дослідження ліхенобіоти Донецького кряжу, у Перевальському р-ні Луганської області між смт Байрачки, с-щем Софіївка і с. Малоїванівка у верхів’ях р. Біла була виявлена цікава у ліхенологічному відношенні степова ділянка. Передумови існування рідкісних видів лишайників у достатній близькості від промислово навантажених населених пунктів полягають у специфіці геоморфологічної структури регіону. Для позначеної ділянки типовими є долини з крутими, скельними схилами і ділянками міжрічкових просторів з гривистим рельєфом, щебенистим ґрунтом і розрідженою рослинністю, де місцями виходять корінні породи. Такі простори виявляються не придатними для сільського господарства, і частково використовуються місцевим населенням як пасовища, що з одного боку сприяло збереженню деяких рідкісних видів лишайників до наших днів, але, з іншого боку, продовжує деградаційний вплив на них.
Інша цікава риса регіону, що обумовлює співіснування на його території різних за екологічними уподобаннями видів лишайників, полягає в особливостях його геологічного розвитку і гірських порід, що нині відслонюються. У межах «Перлина Перевальщини» на поверхню виходять відклади карбону, що представлені шарами поперемінно відслонених пісковиків, сланців, вапняків і вуглів. Так, у полі зору поруч можна спостерігати виходи пісковиків і вапняків, а відповідно, зміни у різноманітності лишайникового покриву цих порід.
На твердих карбонатних і безкарбонатних карбонових породах сформувався ґрунтовий покрив, що складається переважно з чорноземів. На Донецькому кряжі на ґрунти значно впливають ерозійні процеси. Наґрунтовий лишайниковий покрив сприяє зменшенню ерозійного вивітрювання і позитивно впливає на гідрологічний режим ґрунту, що обумовлює збереження і відновлення степових ценозів в цілому.
В орографічному відношенні досліджувана степова територія лежить у межах Головного вододілу Донецького кряжу, що є найбільш піднятою його частиною (абс. висоти більше 300 метрів над рівнем моря). Вважається, що в доагрикультурні часи тут панував надгідротичний варіант різнотравно-типчаково-ковилових степів. За сучасним геоботанічним районуванням «Перлина Перевальщини» лежить у межах Донецького лісостепового округу дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових та петрофітних степів Чорноморсько-Азовської степової підпровінції, Понтичної степової провінції, Євразійської степової області.
Лишайниковий покрив «Перлина Перевальщини», що загалом налічує 55 видів, складається з епілітних, епіфітних і епігейних видів лишайників. Епілітна ліхенобіота представлена
• ацидофільними видами (що приурочені до виходів пісковиків і сланців, 17 видів):
Acarospora cervina A. Massal., Aspicilia caesiocinerea (Nyl. ex Malbr.) Arnold, Aspicilia reticulata Krempelh. ap. Arnold, Bellemerea cupreoatra (Nyl.) Clauzade & Cl. Roux, Candelariella vitellina (Hoffm.) Müll.Arg., Lecanora agropholis (Ach.) Ach., Lecanora muralis (Schreb.) Rabenh., Lecidea fuscoatra (L.) Ach., Lecidea lactea Flörke ex Schaer, Lepraria lobificans Nyl., Neofuscelia pulla (Ach.) Essl., Physcia caesia (Hoffm.) Fürnr.
Rhizocarpon distinctum Th. Fr., Rhizocarpon geographicum (L.) DC. ap. Lam. & DC., Trapelia coarctata (Sm.) Choisy, Xanthoparmelia somloensis (Gyeln.) Hale, Xanthoparmelia conspersa (Ehrh. ex Ach.) Hale
• базофільними видами (що пов’язані з виходами вапняків і карбонатних пісковиків, 20 видів):
Acarospora glaucocarpa (Ach.) Körb., Acarospora oligospora (Nyl.) Arnold., Aspicilia calcarea (L.) Mudd, Aspicilia contorta (Hoffm.) Krempelh., Caloplaca crenulatella (Nyl.) H. Olivier, Caloplaca decipiens (Arnold) Blomb. & Forssell, Caloplaca lactea (A. Massal.) Zahlbr., Caloplaca saxicola (Hoffm.) Nordin, Caloplaca transcaspica (Nyl.) Zahlbr., Candelariella aurella (Hoffm.) Zahlbr., Collema crispum (Huds.) F. Weber ex F.H. Wigg., Lecania erysibe (Ach.) Mudd, Lecanora dispersa (Pers.) Sommerf., Lobothallia radiosa (Hoffm.) Hafellner, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Rinodina bischoffii (Hepp.) A. Massal., Rinodina guzzinii Jatta, Staurothele cf. subareolata (Nyl.) Zahlbr., Verrucaria nigrescens Pers., Verrucaria muralis Ach.
Серед цих лишайників траплялися види, що теоретично можуть розвиватися на обох типах субстратів, але в умовах «Перлина Перевальщини», де поруч представлені обидва субстрати, все ж таки тяжіють до вапняків – Acarospora oligospora (Nyl.) Arnold., Aspicilia contorta (Hoffm.) Krempelh., Caloplaca crenulatella (Nyl.) H. Olivier, Lobothallia radiosa (Hoffm.) Hafellner, Verrucaria nigrescens Pers. Ще в одному випадку типово епіфітний вид (Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg) відомий в «Перлина Перевальщини» тільки з вапняку. Даний факт говорить за те, що територія «Перлина Перевальщини», що пропонується до заповідання, в майбутньому може слугувати модельною ділянкою для вивчення субстратних уподобань лишайників.
Епіфітна ліхенобіота складається з видів, переважно типових для лісових масивів степової зони і налічує 9 видів:
Amandinea punctata (Hoffm.) Coppins & Scheid., Candelariella xanthostigma (Ach.) Lettau, Hypocenomyce scalaris (Ach. ex Lilj.) Choisy, Hypogymnia physodes (L.) Nyl., Lecanora chlarotela Nyl., Micarea prasina Fr., Parmelia sulcata Taylor, Physcia tenella (Scop.) DC., Strangospora pinicola (A. Massal.) Körber.
Серед них Hypocenomyce scalaris (Ach. ex Lilj.) Choisy, Lecanora chlarotela Nyl. і Strangospora pinicola (A. Massal.) Körber є рідкісними для Донецького кряжу, і більш типовими для лісостепових і лісових територій.
Найцікавішою є епігейна група лишайників, що містить рідкісні для Донецького кряжу види, розповсюджені на карбонатних ґрунтах і суглинках:
Catapyrenium squamulosum (Ach.) Breuss, Collema crispum (Huds.) F. Weber ex F.H. Wigg., Collema tenax (Swartz) Ach. em. Degel. і Psora decipiens (Hedw.) Hoffm.
Наявність цих видів на ґрунтах між дернинами степових трав має велике значення для нормального функціонування степових ценозів. Показано, що присутність видів роду Collema і Catapyrenium свідчить за початкові процеси відновлення у степових екотопах. Присутність же Psora decipiens (Hedw.) Hoffm. – аркто-альпійського пустельного лишайнику з лускатою сланню, говорить за високий ступінь відновлення. Це єдиний локалітет Psora decipiens, що зафіксований в ході ліхенологічного обстеження Донецького кряжу протягом 2005-2007 років. Зростає невеличкими прогалинками на карбонатних ґрунтах біля вапнякових відслонень в окол. с. Малоіванівка. Його зростання на Донецькому кряжі має бути взяте під охорону задля подальшого відновлення степових ділянок.
З епігейною групою тісно пов’язана епібріофільна, що представлена видами роду Cladonia: C. chlorophaea (Flörke ex Sommerf.) Spreng., C. fimbriata (L.) Fr., C. foliacea (Huds.) Willd., C. magyarica Vain., C. pyxidata (L.) Hoffm., C. subrangiformis Sandst.
Отже, виходячи з наукового, екологічного, флористичного і естетичного значення території «Перлина Перевальщини», її пропонується взяти під охорону на правах ботанічного заказника загальнодержавного значення. В заповідному об’єкті рекомендовано обмежити видобування твердих гірських порід, випасання тварин, вижигання степових ділянок, забудову території та інші роботи, які можуть негативно вплинути на лишайниковий покрив.
Зав. відділом ліхенології та бріології
Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного
НАН України
професор, д.б.н.
С.Я. Кондратюк
Аспірант 3-го року навчання
О.В. Надєіна
обгрунтування 2
У Перевальському районі Луганській області між с. Софієвка і с. Малоіванівка по обох сторонах долини вершини річки Білої зберігся унікальний масив степової і лісової рослинності з відслоненнями пісковиків і метаморфізованих вапняків, де зростає значна кількість рідкісних та зникаючих видів флори України [10], які утворюють рідкісні рослинні угруповання [3]. Більше таких природних ділянок, які репрезентують майже первозданну рослинність головного вододілу Донецького кряжу на сьогоднішній день фактично не залишилося. Загальна площа даної території приблизно складає 600 га.
Згідно фізико-географічного районування України [9] дана територія відноситься до Донецької північно степової провінції Донецької фізико-географічної області Донецької височини. Згідно геоботанічного районування України 1977 року [1] ділянка знаходиться на межі Дебальцево-Ровеньківського і Штерівсько-Краснодонського районів Донецького геоботанічного округу смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Згідно геоботанічного районування України 2003 року [2] територія відноситься до Донецького лісостепового округу дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових та петрофітних степів Чорноморсько-Азовської степової підправінції Понтичної степової провінції Євразійської степової області.
У геоморфологічному відношенні ця ділянка приурочена до Донецького кряжу. Територія представлена степовими ділянками розділеними байрачними лісами по лівій стороні долині р. Білої з фрагментами відслонень пісковиків і метаморфізованих вапняків та лісовим масивом по заплаві і правій стороні долини річки. Відносні висоти над рівнем моря від 160 м до 266 м.
Рослинність кам’яних відслонень. Представлена асоціаціями, які належать до класу Asplenietеa trichomanіs Br.-Bl., in Meyer ed Br.-Bl. 1934 corr. Oberd. 1977. До їх складу входять регіонально рідкісні види папоротей [7]: пухирник ламкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh. ), аспленій північний (Asplenium septentrionale (L.) Hoffm.). На вершинах відслонень виявлено регіонально рідкісний вид [7] зірочки богемські (Gagea bohemica (Zauschn.) Schult. et Schult. f.), які на Донецькому кряжі відомі з 3 місцезнаходжень, при чому одне з них знаходиться в Ростовській області Росії [5, 8]. Вздовж підніжжя відслонень, які знаходяться у дубово-ясинових байрачних лісках, виявлено ряст Пачоського (Corydalis paczoskii N.Busch.). Вид у 2003 році вперше було знайдено на території Донецького кряжу (долина р. Луганчик) [6], а раніше він наводився лише для Криму і Приазовської височини. Виявлене нами місцезнаходження є другим для Донецького кряжу і самим північним в ареалі виду. На сьогоднішній день Corydalis paczoskii регіонально охороняється у Донецькій області [4], однак, вже подані пропозиції для його включення у „Перелік видів рослин, не занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні на території Луганської області”.
Степова рослинність. Основними рослинними угрупованнями є асоціації ковили волосистої (Stipeta capillatae), ковили пухнастолистої (Stipeta dasyphyllae), ковили найкрасивішої (Stipeta pulcherrimae), ковили пірчастої (Stipeta pennatae), ковили Залеського (Stipeta zalesskie), ковили української (Stipeta ucrainicae), а також костриці борознистої (Festuceta rupicolae), карагани кущової (Сaraganeta fructicis), мигдалю степового (Amygdaleta nanae), кринитарії волохатої (Crinitarieta villosae). Наведені рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України [3]. У них беруть участь види, внесені до Червоної книги України [10]: сон лучний (Pulsatilla pratensis (L.) Mill.), ковила волосиста (Stipa capillata L.), ковила пухнастолиста (S. dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv.), ковила найкрасивіша (S. pulcherrima C. Koch.), ковила пірчаста (S. pennata L.), ковила дніпровська (S. borysthenica Klok. Ex Prokud.), тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz), шафран сітчастий (Crocus reticulatus Steven ex Adams.) тощо, і один вид, включений до Світового Червоного списку [12] гіацинтик Палласів (Hyacinthella pallasiana (Stev.) Losinsk.). Також виявлено види, які занесено до регіонального списку [7]: ефедра двоколоскова (Ephedra distachya L.), адоніс волзький (Adonis wolgensis Steven), мигдаль степовий (Amygdalus nana L.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.), белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow), роговик несправжньоболгарський (Cerastium pseudobulgaricum Klokov) тощо. Останній вид був відомий з двох місцезнаходжень на Донецького кряжу. Вперше Cerastium pseudobulgaricum був виявлений О.М. Дубовик у Донецькій обл., Амвросіївському р-ні, окол. с. Свистуни, гора Загородня, на кам’янистих схилах по р. Великі Шишовці, під скелями пісковику (2.08.1961, 28.04.1962, KW), вдруге М.М. Перегримом [6] на Луганщині в Антрацитівському р-н, окол. с. Маломиколаївка, на степових схилах по правому березі р. Ольховка (21.04.2004, KW, KWHA). Місцезнаходження в „Перлині Перевальщини” є третім для Донецького кряжу.
Лісова рослинність. Представлена угрупованнями Acereto (campestris) – Querceta (roburis), Alneta glutinosae, Fraxineto (excelsioris) – Querceta (roburis), Querceta roburis, Tilieto (cardatae) – Querceta (roburis), Ulmeto (laevis) – Querceta (roburis). У їх складі зростають види, які занесено до Червоної книги України [10]: рястка Буше (Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.), тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum Klokov & Zoz), шафран сітчастий (Crocus reticulatus Steven ex Adam) і регіонально рідкісні види [7]: пухирник ламкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh.), аконіт Роговича (Aconitum rogoviczii Wissjul.), переліска багаторічна (Mercurialis perennis L.), проліска сибірська (Scilla siberica Haw.), ряст ущільнений (Corydalis solida (L.) Clairv.), ряст Маршалла (C. marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers), анемона жовтецева (Anemone ranunculoides L.), дзвоники кропиволисті (Campanula trachelium L.), дзвоники персиколисті (C. persicifolia L.), вербозілля кільчасте (Lysimachia vertillaris Spreng.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.), дельфіній клиновидний (Delphinium cuneatum Stev. ex DC.) тощо. Серед вище наведених видів особливу увагу привертають знахідки на території „Перлини Перевальщини” європейських неморальних видів Aconitum rogoviczii і Mercurialis perennis. Дані види за Донецькому кряжі знаходяться на східних межах своїх ареалів, дані місцезнаходження у регіоні відповідно є шостим і п’ятим.
Зважаючи на велику наукову, фітосозологічну, ландшафтно-естетичну та еколого-виховну цінність описаної території, її негайно треба взяти під охорону на правах ботанічного заказника загальнодержавного значення. Вкрай необхідно зберегти природну ділянку, яка репрезентує майже первозданну рослинність головного вододілу Донецького кряжу. Природа „Перлини Перевальщини” на сьогоднішній день є і перлиною України! Інакше, країна втратить унікальну територію з великою кількістю раритетних видів та рослинних угруповань, з степовими ділянками і вододільними лісами, які все важче знайти на Донецького кряжу.
В заповідному об’єкті недоцільно проводити рубки, випасання тварин, видобування природних копалень, розорювання і забудову території, не контрольоване викошування сіна, та інші роботи, які можуть негативно вплинути на стан рослинності.
Список літератури:
1. Геоботанічне районування УРСР – К.: Наук. думка, 1977. – 304 с.
2. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій // Укр. ботан. журн. – 2003. – Т. 60., № 1. – С. 6-17.
3. Зеленая книга Украинской ССР / Под ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.- К.: Наук. думка, 1987. – 216 с.
4. Остапко В.М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология) – Донецк: ООО «Лебедь», 2001. – 121 с.
5. Перегрим М.М. Рідкісні та зникаючі види флори Донецького кряжу: Автореф. дис. … канд. біолог. наук: 03.00.05 / Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. – К., 2006. – 19 с.
6. Перегрим М.М. Нові відомості щодо поширення раритетних видів рослин на території Донецького кряжу //Чорномор. ботан. журн. – 2007. – Т. 2, № 1. – С. 123-128
7. Положення про „Перелік видів рослин, не занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні на території Луганської області” затвердженого рішенням №20/21 двадцятої сесії Луганської обласної ради від 25 грудня 2001 р.
8. Редкие и исчезающие виды растений, грибов и лишайников Ростовской области / Под ред. В.В. Федяевой. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Пайк», 1996. – 246 с.
9. Физико-географическое районирование Украинской ССР – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – С. 423 – 439
10. Червона книга України. Рослинний світ. – Київ: Українська енциклопедія, 1996 – 608 с.
11. Mosyakin S., Fedoronchuk M. Vascular plants of Ukraine. A Nomenclatural checklist – Kiev, 1999. – xxiii + 346 s.
12. The IUCN Plant Red Data Book. – Morges: International Union for the Conservation of Nature, 1978. – 540 s.
Н.с. Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, к.б.н. М.М. Перегрим
Ст. лаборант Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка Ю.С. Перегрим
