Cтепи України

Проектований ландшафтний заказник місцевого значення розташований на південно-східній околиці Миронівского району Київської області і являє собою компактно зосереджений комплекс степових балок, що розміщений на землях запасу 5 сільських рад.

Площа об`єкту становить 3 978, 3 га.

інтерактивна карта.

Землекористувачами території є сільські ради сіл Македони, Тулинці, Пії, Шандра, Кип’ячка та Потік. За цільовим призначенням, вся територія проектованого заказника належить до пасовищ та сіножатей, є мисливськими угіддями мисливського господарства «Миронівське» Київського обласного МРВО УТМР (1/3 території входить до складу відтворювальної ділянки, де полювання заборонене).

Загальна характеристика території та меж об’єкту

Територія об’єкту представляє собою комплекс яружно-балочного степового ландшафту верхівки київського плато та його східних схилів.
Зокрема, до  складу проектованого заказника входять такі балки та яри:
1.    Балка між селами Тарасівка на півночі (Кип’ячківська сільрада)та с.Потік на півдні (сільрада с.Потік), протяжність – 9 000 м;
2.    Балка на південний захід від с.Горобіївка (Кип’ячківська сільрада), протяжність 1 130 м;
3.    Балка на захід від південної частини с.Горобіївка (Кип’ячківська сільрада), протяжність 1 700 м;
4.    Балка на схід та північ від північної  околиці с.Кип’ячка, в бік с.Яблунівка (Кип’ячківська сільрада), протяжність 3 400 м;
5.    Балка на захід і південь від с.Кип’ячка до с.Потік (сільради Кип’ячка та Потік), протяжність 6 230 м;
6.    Балка на північ від с.Кулешів (сільрада с.Македони), протяжність 3 880 м;
7.    Балка від с.Ведмедівка на південь вздовж східної околиці сіл Пії та Македони і на південь від с.Македони (сільські рад сіл Пії та Македони) протяжність 11 130 м;
8.    Балка на північний захід та північ від с.Тулинці (Тулинецька сільрада), протяжність 3 380 м;
9.    Балка вздовж західної околиці с.Тулиці до  с.Шандра (Тулинецька, Шандрівська сільради), протяжність 5 420 м та на захід  від  с.Тулиці в бік с.Бересняги, протяжність 1 500 м;
10.    Балка вздовж північно-східної околиці Тулинецької сільради, протяжність 4 700 м.

Геомофологічне та фізико-географічне районування

За геоморфологічним районуванням об`єкт належить до Східноєвропейської полігенної рівнини, Придніпровської височини. Територія об`єкту займає денудаційно-акумулятивні рівнини з розчленованим рельєфом. Об’єкт належить до Київської височинної області Дніпровсько-Дністровської підпровінції лісостепової недостатньо зволоженої теплої зони.

Рельєф

Рельєф об’єкту розсічений, являє собою верхівку та східні схили Київського плато, прорізаного в напрямку до Дніпра системою глибоких ярів. Балочний комплекс, що пропонується до заповідання, є найбільшим в області осередком збереження незаліснених степових балок.

Гідрологічна сітка

На території проектованого заказника знаходяться численні джерела, ефемерні водотоки тальвегів балок, а також річки басейну р. Дніпро, частково зрегульовані ставами. В цих балках беруть початок такі притоки р.Росава, як р.Трубийлівка, р.Потік та р.Шевелуха. Невеличкий струмок протікає по днищу кожної з балок, що і є причиною формування такого специфічного ландшафтного комплексу.

Рослинність та флора

Згідно геоботанічному районуванню вказана територія належить до Фастівського та Білоцерківського районів Правобережного західно-північного округу Подільсько-Середньодніпровської підпровінції, Східноєвропейської провінції Європейської широколистяно-лісової області. Вказаний регіон Лісостепу історично був вкритий лісами, але під впливом багатотисячолітньої господарської діяльності наразі являє собою комбінацію невеликих лісових масивів, агроландшафтів та степових комплексів яружно-балочного рельєфу, до яких належить і територія об’єкту. Він характеризується високим біорізноманіттям. Флора даного об`єкту налічує понад 350 видів вищих рослин.

В урочищі поєднуються два головні типи рослинності: степова рослинність схилів та лучна, подекуди лучно-болотяна, рослинність днищ великих ярів.

1. Степова рослинність схилів. Схили поперечно еродовані, вкриті переважно степовою трав’янистою рослинністю, а на певних ділянках і деревостоями з тополі чорної, в’язу гладкого, верби білої, сосни звичайної. Головну цінність являє собою степовий флористичний комплекс, що зберігся у верхній та середній частині схилів. Основу його складає ряд видів злаків, зокрема, головний степовий куртиноутворювач – вівсяниця борозенчаста (типчак). Крім того, на західних схилах урочища зберігся типчаково-ковиловий степ. Саме тут знаходяться найбільші в області популяції ковили волосистої, яку занесено до Червоної книги України. Популяції знаходяться у задовільному стані, ковила регулярно квітує і плодоносить, спостерігається генеративне розмноження, а відповідно, і самовідновлення. Саме тому вона може бути використана, як материнська для реінтродукції ковили на інші степові ділянки, де вона вже зникла.
Підвищену цінність становлять популяції «червонокнижних» видів степового комплексу, що стали надзвичайно рідкісними на Київщині: брандушки різнокольорової, сону лучного, шафрану сітчастого, ковили перистої та ковили Лессінга.

Мінорним та надзвичайно цінним компонентом тутешніх екосистем є невеликі популяції рослин, що рекомендовані до включення до червоного списку Київської області: гіацинтик блідий, горицвіт весняний, анемона лісова, півники угорські, мигдаль степовий-бобчук, ломиніс цілолистий, рястка Гусона, проліска сибірська тощо.

Частина схилів вкрита сухими типчаковими комплексами за участю пирію середнього, а в нижній своїй частині типчаково-різнотравними степами.
Схили тутешньої балочної системи становлять велику цінність і для збереження рідкісних видів грибів, зокрема зморшка степового.

2. Рослинність та флора тальвегів. Днища ярів являє собою комплекс вологолюбної рослинності та вологих лук, що межують з ефемерними та постійними водотоками. Тут спорадично поширена червонокнижна орхідея – пальчатокорінник м`ясо-червоний. Вздовж водотоків подекуди зростає очерет звичайний та рогіз вузьколистий. На вологих ґрунтах, прилеглих до русла струмка, розташовані вологі вербові зарості з болотистими луками. Луки представлені угрупованнями осоки гострої та пухнастоплодої, до складу яких входять такі гідрофільні види, як жовтець повзучий, жовтець їдкий, вербозілля звичайне; вербозілля лучне, коронарія зозуляча, дзвінець малий. Також тут ростуть такі лікарські рослини, як мати-й-мачуха звичайна та череда трироздільна.

Тваринний світ

Протягом багаторічних спостережень виявлено, що збереженість степових фітоценозів вказаного комплексу ярів виявилась вирішальною для існування цілого ряду рідкісних та малочисельних видів тварин, зокрема цілого комплексу рідкісних комах. Серед видів, занесених до Червоної книги України, тут постійно мешкають метелики махаон, подалірій, поліксена, пістрянка весела, синявець-меліагр, ведмедиця Гера, бражник Прозерпіна; рідкісний джміль яскравий, вусач мускусний, вусач земляний-хрестоносець та цінні запилювачі степових рослин – бджола тесляр фіолетова, ксилокопа звичайна, сколія-гігант та сколія степова, джміль пластинчастозубий. На заліснених ділянках вздовж струмків, де зростають старі верби, зустрічається ще одна занесена до Червоної книги комаха – вусач мускусний.
Велике різноманніття наземних молюсків, притаманних степовим біотопам свідчить про гарне збереження степу як такого.

На території урочища постійно зустрічається низка видів земноводних: група зелених жаб, гостроморда жаба, ропуха сіра.

Плазуни представлені типовими для регіону ящіркою прудкою та вужем звичайним.
Більшість тутешніх видів птахів характерні для лучних ландшафтів. Це луговий чекан, вівсянка, просянка, посмітюха, жайворонок польовий, жовта та біла плиски, одуд, сорока. Відкриті ділянки урочища є угіддями для полювання низки хижих птахів, що охороняються на європейському рівні. Це підсоколик великий, боривітер звичайний, канюк, лунь луговий та яструб малий. У крутих урвищах розміщуються колонії бджолоїдок. Заліснені ділянки балок біля струмків відзначаються характерною орнітофауною – соловейко, крутиголовка, низка видів дятлів, славки сіра, чорноголова та яструбина, припутень, горлиця звичайна, зозуля, дрозди.

Заплавні ділянки біля днища найбільших балок додають до орнітофауни балок заплавні види – три види очеретянок, лелека білий, ремез, болотний лунь, пастушок водяний, вивільга, шпак, чапля сіра.

Степова рослинність та складний рельєф, а також наявність поодиноких дерев надає можливість гніздування цінних хижих птахів. Серед них канюк та занесений до Червоної книги України курганник, чисельність якого в межах проектованого заказника вища ніж будь-де на Київщині. Тут також мешкають деякі рідкісні види, що охороняються на території України згідно положень Бернської конвенції. Так в урочищі стабільно гніздує припутень, в стінах урвищ розміщені колонії міської ластівки та бджолоїдки, тут також трапляється дрімлюга. Територія об’єкту є місцем гніздування куріпки сірої та перепілки, що сприяє загальному зростанню чисельності цих цінних мисливських видів.

З ссавців, на території балок Миронівського району постійно можна зустріти зайця сірого, лисицю звичайну та велике різноманіття дрібних мишовидних гризунів, притаманних біотопам степових балок Надніпрянщини. З копитних подекуди трапляється свиня дика та в заліснених ділянках – козуля. З видів, занесених до Червоної книги України, тут виявлені мишівка степова та тхір степовий.

Всі приведені відомості отримані в ході спільних експедицій Відділу моніторингу та охорони тванинного світу Інституту зоології ім.І.І.Шмальгаузена НАН України та Національного екологічного центру України у 2007-2008 рр. Дані про фауну кожної з балок, що пропонуються до оголошення ландшафтним заказником, включені до Державного кадастру тваринного світу України та бази даних Червоної книги України (3 видання), що виконуються Інститутом зоології ім.І.І.Шмальгаузена НАН України на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Екологічна мережа

Комплекс балок південно-східної околиці Миронівського району (поряд з лісами Богуславського, Таращанського районів та фрагментами заплави р.Дніпро) є однією з чотирьох ключових територій Екологічної мережі південної частини Київської області, детальна схема якої наразі розробляється Інститутом зоології. Будучи основним осередком збереження степових біотопів в межах Київщини, дана територія стає і важливою територією Національної екологічної мережі на регіональному рівні. Геометрична конфігурація балочних комплексів, що простягаються подекуди на 10-12 км, дозволяє розпочати формування Регіональної схеми екологічної мережі відштовхуючись саме від даної конструкції.

Збереження степових комплексів на такій колосальній площі стає запорукою збереження степів Київщини вцілому та можливості подальшого відновлення та реінтродукції на інших ділянках, де степові комплекси до нашого часу здеградовані. Непересічні показники біологічного різноманіття, виявлені у тутешніх балочних комплексах викликають зацікавлення науковців та стають цікавим для науки полігоном дослідження різних груп флори і фауни.

Особливості землекористування

Об`єкт заходиться поза зоною економічних інтересів місцевих землекористувачів, адже являє собою непридатні для ведення сільського-господарства місцини. Круті схили балок не дозволяють використовувати їх як орні землі. Кліматичні умови та гідрохімія степового грунту не сприяють і садівництву. Використання ж балок в якості мисливських угідь для сезонного полювання на окремі мисливські види може бути цілком збалансоване з охоронним режимом проектованого заказника.

Угруповання практично всіх балок протягом тривалого часу страждають від самовільного спалювання сухої рослинності. Випалювання сухої рослинності (а також стерні, пал якої як правило стає причиною загоряння балок) суворо заборонене чинним законодавством та тягне за собою адміністративну відповідальність. В разі створення заказника контроль за цим порушенням повинен бути значно посилений, адже відповідальність за такі порушення на землях природно-заповідного фонду значно вища, ніж на інших територіях.

Висновки

Створення ландшафтного заказника дозволить зберегти цінні степові екосистеми, популяції степових раритетних видів рослин, середовище існування степової ентомофауни, гризунів, а також місця гніздування рідкісних птахів. Площа проектованого об`єкту є задовільною для збереження та самопідтримання вказаного природного комплексу. Відтак, вважаємо за необхідне створити на зазначеній території ландшафтний заказник місцевого значення з пропонованою назвою «Надніпрянський степовий» і запровадити на його території специфічний охоронний режим, пропозиції щодо якого викладені нижче.

Пропонований охоронний режим визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд України»:
–    Помірне випасання худоби;
–    Заборона будь-якої сільськогосподарської діяльності, що спричиняє руйнування природного рослинного та грунтового покриву (розорювання під городи, видобуток глини та піску);
–    Заборона скидання сміття та інші форми забруднення території;
–    Заборона полювання на види, що не є мисливськими видами; погодження полювання у територіальному органі Мінприроди України у Київській області;
–    Заборона масових заходів, у т.ч. військово-спортивних ігор та навчань, музичних фестивалів та ін.;
–    Заборона випалювання сухої рослинності.

В майбутньому можливими є окремі проекти, спрямовані на відновлення степових комплексів (у т.ч. боротьба з інвазивними видами рослин, реінтродукція степових видів).

Після створення заказника Інституту зоології НАНУ, Національному екологічному центру України та Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища у Київській області рекомендується провести роз’яснювальний інформаційний семінар для голів сільрад та керівництва Миронівського району, видати спеціальний буклет щодо цінності та режиму охорони заказника для сільських рад та місцевих жителів сс. Македони, Тулинці, Пії, Шандра, Кип’ячка, Горобіївка, Кулешів, Сталівка, Тарасівка та Потік.

Завідуючий Відділом Моніторингу та охорони
тваринного світу Інституту зоології
імені І.І.Шмальгаузена НАН України
В.А.Костюшин

Пров.інж. Відділу Моніторингу та охорони
тваринного світу Інституту зоології
імені І.І.Шмальгаузена НАН України
О.В. Василюк

Магістр-біолог (за спеціальністю «ботаніка»)
КНУ імені Тараса Шевченка
Д.М.Іноземцева

Координатор робіт із створення об’єктів
ВГО «Національний екологічний центр України»
І.Ю.Парнікоза

Голова Всеукраїнської громадської організації
«Національний екологічний центр України»
І.П.Сіренко