Cтепи України

Необхідність створення НПП “Муравський шлях” у Токмацькому районі Запорізької області продиктована природоохоронними та історико-культурними особливостями району. Ціліснісність малопорушених степових, лучних та водно-болотних угідь, збережених поміж агроландшафтів, наявність великої кількості видів флори і фауни, які охороняються Червоною книгою України та Міжнародним законодавством, багата та різноманітна історія місцевості дають підстави вважати цю територію дуже цінною.

Інформація, що деталізує важливість створення НПП “Муравський шлях”, надана Інститутом зоології ім. Шмальгаузена НАНУ, Інститутом ботаніки ім. Холодного НАНУ, Національним екологічним центром України, НДІ біорозмаїття наземних та водних екосистем Півдня України, ПП “Центр екологічного управління”, Токмацькою районною дитячою екологічною організацією “Спілка Друзів Природи”. Період інтенсивних польових досліджень, що передував підготовці ціього клопотання, тривав у 1998-2009 рр.

Дослідженнями були охоплені: слабо трансформована ділянка степової рослинності правого крутого схилу річкової долини р. Молочної, її заплава, долини правих притоків р. Молочної, Куркулак і Чунгул, При плануванні експедицій передбачалось дослідити біологічне різноманіття території створюваного національного природного парку “Муравський шлях”, а також отримати матеріали, необхідні і важливі для моніторингу та управління  біологічними комплексами з метою збереження їх цілісності і для управління ресурсами господарсько важливих видів.

До складу НПП планується включити також агро-угіддя та штучні лісові насадження як антропогенно змінені комплекси, що можуть істотно впливати на біорозмаїття НПП. Збалансованість управління сільським та лісовим господарством можуть забезпечити оптимальний екобаланс території. Загальна площа проектовіаного НПП – близько 23 000 га.

Карта

Деякі зазначені у тексті таблиці незабаром будуть додані до цієї сторінки.

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ІХТІОФАУНИ ПРОЕКТОВАНОГО  НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”.

Всі риби, які мешкають в досліджуваних річках (Чунгул та Молочна), відносяться до чотирьох екологічних груп: прісноводні, прохідні, напівпрохідні, морські. Основна маса іхтіофауни річок відноситься до прісноводної екологічної групи – близько половини видів.

В 1965 році в річці Молочній науковцями було відмічено 22 види риб, які постійно чи періодично перебували в ній. Домінуючими видами середньої течії р. Молочної були піскар звичайний, вівсянка, карась золотий, в нижній – лящ, линь, вівсянка, карась золотий та сріблястий, трьохголкова колючка, бичок пісочник. Рідкими видами середньої течії річки були лящ, карась сріблястий, короп, окунь, нижньої – судак та атерина, бичок ширман та бичок кавказький.
Пізніше, вже у 1995 році, іхтіологи відмічають значні зміни як в якісному, так і в кількісному складі риб водойми.

По-перше, в Азовському морі на початку 90-х було успішно акліматизовано піленгаса. Цей вид з’явився у р. Молочній і набув там досить високої чисельності, що підсилило негативний людський вплив на біоту річки. Перегородження сітками, смикання гачками і навіть глушіння та застосування електроструму – всі ці фактори вплинули на рибне населення басейну. Хоча в наявності браконьєрства піленгас не винен, але він робить його більш рентабельним та привабливим. Нажаль сітки, драк, бомба, струм жертви не вибирають і це, як відомо, значно впливає на всіх мешканців водойми.

По-друге – антропогенна зміна русла, розвиток гідротехнічного будівництва, нераціональне та необдумане використання ресурсів призвело до занепаду всього річкового басейну. Саме з цим пов`язані значні зміни у видовому складі та чисельному співвідношенні місцевих представників риб.

Слід відмітити значну зміну видового складу риб. Так в р. Молочній почали зустрічатися гірчак, риби родини Голкові, які  не тільки з`явилися у середній течії, а й досягли високої кількості. Багаточисельними в середній частині річки в цей період  стали щиповка, голець, колючки тригокова та мала південна. Щука, короп, верховодка, лящ, які у 60-і роки відносилися до малочисельних риб, в 90-х роках теж змінили свій статус. Верховодка стала найчисельнішим домінуючим видом, а короп, лящ і щука набули статусу фонових видів (Рева та ін., 1995).

Сучасна іхтіофауна НПП “Муравський шлях” (р. Молочна) складається з 22 виду (табл. 1). Слід відмітити значну чисельність краснопірки та окуня звичайного в середній частині річки, бичків пісочника, лисуна і кругляка  – в нижній. Рідко в середній акваторії зустрічалися: щука, майже всі види бичків (крім пісочника), атерина, колючка триголкова. В нижній частині кількість видів різко збільшилася, але разом з тим зменшилася чисельність прісноводних риб. Це викликано значним впливом Молочного лиману на гирлову частину р. Молочної. В цілому, порівнюючи видовий склад риб з історичними даними, слід відмітити деякі зміни як в кількісному, так і в якісному складі риб р. Молочної. Звертає на себе увагу той факт, що кількість промислових та цінних видів риб таких як судак, щука та інших значно зменшилася.

Під час досліджень було встановлено, що на території планованого НПП “Муравський шлях” не було відмічено риб, що занесені до Червоної книги України. Натомість 7 видів відмічених в р. Молочній та р. Чунгул знаходяться під охороною Бернської конвенції (табл. 1).

РОЗДІЛ 2

ФІТОЦЕНОТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЕКТОВАНОГО  НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”.

Проведені нами у 2002-2005 рр. попередні, а також більш детальні дослідження навесні 2006 р. середньої частини басейну ріки Молочна (Токмачка) виявили кілька великих ділянок, на яких добре збереглася в першу чергу природна степова рослинність. Одна з цих ділянок розміщена між с. Червоногірка – м. Токмак – м. Молочанськ – с. Виноградне – с. Старобогданівка. Вона створює цілісний природний комплекс, що дозволяє розглядати її як одне з природних ядер Молочанського екологічного коридору у майбутній системі національної екологічної мережі.

Враховуючи велике значення цієї території для збереження степового та прибережно-водного біорізноманіття України, мальовничість її ландшафтів, наявні можливості для активного відпочинку населення, занять спортивним рибальством та мисливством, а також розташування неподалік від міст Токмака і Мелітополя, ми пропонуємо створити національний природний парк “Муравський шлях” у межах Запорізької області.

Згідно з геоботанічним районуванням України територія проектованого НПП “Муравський шлях” розташована в Дніпровсько-Азовському геоботанічному окрузі, смуги типчаково-ковилових степів. Цей округ відносять до Чорноморсько-Азовської степової підпровінції Понтичної степової провінції з південними кострицево-ковиловими та полиново-кострицево-ковиловими степами, подовими і заплавними луками та рослинністю солончаків і морських узбереж (Дідух, Шеляг-Сосонко, 2003).

Ця рівнинна територія розташована на стику Причорноморської низовини й північних відрогів Приазовської височини. За рельєфом округ рівнинний на заході й середньохвилястий, порізаний ярами і балками в південно-східній частині (Геоботанічне районування Української ССР, 1977; Дідух, Шеляг-Сосонко, 2003). Природний рослинний покрив місцями зберігся на схилах до р. Молочна (охороняється в заказниках, пам’ятках природи місцевого значення тощо) та у яружно-балкових системах. Тепер на мало порушених ділянках степу (схили долин р. Молочної, її приток і балок), тут переважають фітоценози формації ковил Лессінга і волосистої. Чималі площі також займають формації ковили української, корінна та дигресивна формації костриці валіської. На мікрозападинах степу та дигресивних ділянках трапляються повзучо-пирійові, прибережностоколосові, гребінчастожитнякові, австрійсько-полинові або молочайні фітоценози. Під впливом надмірного випасання степова рослинність, як правило, перебуває в дуже зміненому вигляді. Залишки природної рослинності трапляються окремими локальними ділянками, і всі вони в різній мірі деградовані під впливом випасання, меліорації, рекреації, ерозії ґрунтів, тощо. Степи Запорізької області частково перетворилися у деградовані пасовища на яких зростають окремі дернини костриці валіської, деяких інших злаків та неїстівні для худоби рослини – кульбаба пізня, нетреба ельбінська, рогач пісковий, миколайчики польові, молочай Сегієра, мачок рогатий, деякі представники родини Губоцвіті та ін.

На степових ділянках та у заплаві р. Молочної та її приток за останні 30 років створені значні за площею (більше 1000 га) штучні насадження, де переважно трапляються робінія звичайна, айлант найвищий, скумпія звичайна, сосни кримська та звичайна, в’язи гладкий, граболистий, низький, тополя чорна, та ін. Ці насадження відіграють ґрунтозахисну роль в умовах вкрай деградованих природних екосистем внаслідок надмірного розорювання, але водночас ті ж посадки, створені без врахування екологічних особливостей території, приводять до руйнування природної цілісності ландшафту, збільшення ролі рослин бур’янів та зменшення степового біорізноманіття.

РОСЛИННІСТЬ ПРОЕКТОВАНОГО  НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”.

Згідно з класифікацією рослинності України на дослідженій території нами виділено 5 типів рослинності: степова, чагарникова, лучна, водна і болотна.
Степи проектованого НПП “Муравський шлях” до Причорноморського масиву типчаково-ковилових степів. Ці степи пов’язані з південними чорноземами. У їх рослинному покриві на відміну від різнотравно-типчаково-ковилових степів переважають ксерофільні злаки, дводольні у формуванні цих фітоценозів мають меншу частку. Основними едифікаторами для цих степів є Festuca rupicola Heuff., F. valesiaca Gaudin, Stipa capillata L., St. lessingiana Trin. et Rupr., St. Ucrainica P. Smirn., які є спільними для всього евразіатського ареалу типчаково-ковилових степів. Найбільш характерними представниками різнотрав’я виступають у цих степах – Centaurea adpressa Ledebur, Crinitaria villosa (L.) Grossh., Dianthus lanceolatus Stev. ex Reichenb., Eryngium campestre L., Euphorbia segueriana, E. stepposa Zoz, Galium ruthenicum Willd., Phlomis pungens Willd., Potentilla astracanica Jasq., Salvia nutans L., S. tesquicola Klokov et Pobed., Scabiosa ochroleuca L., Tanacetum millefolium, Verbascum densiflorum Bertol., Xeranthemum annuum L. тощо.

У межах майбутнього парку відносно добре збереглися угруповання зональних типчаково-ковилових степів та відновлювальних стадій степів складених з дернинних і кореневищних злаків, що займають плакорні ділянки правого берега р. Молочна та схили неглибоких правобережних балок.

У фітоценотичному відношенні основу степу складають асоціації кореневищних та дрібнодернинних злаків, серед яких найбільшу площу займають угруповання з домінуванням костриці валійської і грудниці шорсткої (Festuca valesiaca+Crinitaria villosa), костриці валійської різнотравної (Festuca valesiaca+herba varia), костриці валійської та ковили волосистої (Festuca valesiaca+Stipa capillata), костриці валійської та ковили Лессінга (Festuca valesiaca+Stipa lessingiana), пирію середнього і кострецю безостого (Elytrigia internedia+Bromopsis riparia), пирію середнього і тонконогу вузьколистого (Elytrigia internedia+Poa angustifolia). Не рідко трапляються збійні угруповання з домінуванням полину австрійського, тонконогу бульбистого і костриці валійської (Artemisia austriaca+Poa bulbosa+Festuca valesiaca). Типовими є ділянки зайняті угрупованнями з домінуванням ковили Лессінга і костриці валійської (Stipa lessingiana+Festuca valesiaca) ковили української і костриці валійської (Stipa ucrainica+Festuca valesiaca). Загальне покриття травостою становить в середньому 70-90%. Висота травостою близько 50-80 см. Домінують тут відповідно до асоціації пирій середній (40-50%), кострець безостий (40%), тонконіг вузьколистий (20-30%), костриця валійська (30-40%), грудниця шорстка (30-40%), ковила волосиста (20-40%), ковила Лессінга (20-30%) ковила українська (15-20%). З найбільшою постійністю трапляються тут у покриві молочай Сегієрів (5%) (що вказує на досить значне пасквальне навантаження), шавлії поникла і сухостепова (3-5%), в’язіль барвистий (3-5%), астрагали еспарцетний (3%), український (1-3%) і австрійський, подорожники степовий (3-5%) та сумнівний (1-3%), чебрець двовидний (3%), самосил білоповстистий (3%), полин австрійський (5-10%), чистець трансильванський (1-2%), дзвоники сибірські, сухоцвіт однорічний (1-3%), кульбаба пізня (1%), деревій благородний (1%), дивина густоквіткова (1%), скабіоза блідожовта (1%), люцерна румунська (1-3%), смілка українська, перстачі напіврозсічений і астраханський, конюшина польова тощо. З бур’янів на засмічених ділянках часто трапляються резеда жовта, баргаузія маколиста, волошка розлога, сокирки волосисті, латук компасний, кардарія крупковидна (1-3%), гикавка сіра, гусятник малий, роман руський, грабельки звичайні, шавлія ефіопська (1%), злинка канадська (1-2%), цикорій дикий, синяк звичайний (1-2%), мишії сизий і зелений, хондрила ситниковидна тощо. Максимальна видова насиченість угруповань сягає понад 40-45 видів на 100 м2.

Потрібно відмітити, що на степах у межах проектованого парку зростають 4 види ковили (волосиста, Лессінга, українська, найкрасивіша), брандушка різнокольорова, карагана скіфська, сон чорніючий, тюльпан змієлистий, цимбохазма дніпровська, рястка Буше з Червоної книги України (1996); астрагали Геннінга і блідий, гвоздика ланцетна, пустельниця жорстка з Світового і Європейського червоних списків; белевалія сарматська, гострокільник волосистий, адоніс весняний, півники карликові, гіацінтик блідий, валеріана бульбиста – рідкісні рослини занесені до Запорізького регіонального списку рідкісних рослин.

На ділянках, де проводився більш інтенсивний випас, утворилися угруповання ковили волосистої та пиріїв волосистого і середнього, не рідко також є грудницево-різнотравна асоціація проективне покриття, яке становить 50-70% і у травостої тут переважають більш стійкі до пасквального навантаження види – молочай Сегієрів, чебрець двовидний, самосил білоповстистий, миколайчики польові, різак звичайний, льонолисник польовий та ін. Хоча ці угруповання й мають дигресивний характер та флористично не багаті, але вони відіграють велику роль у формуванні поверхневої гідрології та попередженні ерозійних явищ. Потрібно відмітити, що саме ці флористичні сполучення, як дернинні та кореневищні злаки, є й ознакою позитивної демутації, так як вони виникають у місцях, де ґрунти більш пухкі, перевідкладені, на окрайках полів, безпосередньо у заплавах річок. Таким чином, ці угруповання є дуже поширеними в басейні Молочної (як і в Приазов’ї в цілому), що пояснюється найбільшою широтою їх екологічної амплітуди, порівняно з іншими кореневищними чи дернинними злаковими ценозами.
Як вже відмічалося, внаслідок різкого зменшення випасання худоби, на досліджуваній ділянці спостерігається швидке відновлення степової рослинності. Цьому сприяли й погодні умови в регіоні цього та попередніх років, які були досить вологими. На місці колишніх збіднених пасовищ яскравий, багатокольоровий аспект створили демутаційні угруповання шавлії пониклої, грудниці волохатої, астрагалу еспарцетового, буркуну лікарського, горошків тонколистого і волохатого тощо.
Їх наявність підтверджує потенційне флористичне багатство даної території. У разі відчуження цих земель з використання і встановлення відповідного режиму охорони можна чекати, що відновлювальні процеси сприятимуть поновленню ковилових степів зонального типу. А в майбутньому можна сподіватись і на відновлення всіх загублених біогеоценотичних структур (фіто-, зоо- та гідрологічних компонентів, ґрунтів, тощо).

Угруповання корінного ксерофітного степу в басейні Молочної збереглися значно краще, ніж плакорного типчаково-ковилового степу. Це пояснюється, в першу чергу, тим, що екотопи, які він займає, непридатні для господарського використання – це стрімкі, глинисті схили Молочної, її приток та бічних балок, відслонення материнських порід, виходи вапняків на поверхню. Найбільші його масиви зосереджені на схилах відслоненнях правого берега р. Молочної неподалік від м. Молочанська та біля с. Червоногірка. Значно менші ділянки зустрічаються на схилах балок правого берега, що відкриваються до річки біля с. Виноградне. Стрімкі схили, розсічені численними тісними балками та розколинами, урвища та невеликі скелі-останці створюють враження гірської країни у мініатюрі.

Особливо красиво тут навесні, коли квітують кущі терену степового, караган кущової та скіфської та трав’янисті рослини – адоніс весняний, сон чорніючий, гіацінтик блідий, бурачок покручений, тюльпан змієлистий, тюльпан гранітний, півники карликові та ін.

На вищеназваних ділянках, там де спостерігаються відслонення кристалічних порід, залежно від їхнього віку, топографії, ступеню денудації, інтенсивності дії антропогенних факторів тощо, створюється складний комплекс умов, що обумовлює строкатість рослинного покриву. Стрімкі схили річкових долин та балок відзначаються водонепроникністю материнської породи та майже повною відсутністю ґрунтового покриву. Атмосферні опади тут не затримуються і рослинність відчуває гостру нестачу вологи. За таких умов на оголеній поверхні кристалічних порід можуть існувати лише епілітні угруповання лишайників та деяких мохів, а у виповнених дрібноземом розколинах та на пологіших ділянках схилів поселяються ксерофітні вищі рослини та формуються ксерофітні чагарничкові угруповання. Найбільш розповсюдженими є чебречники з домінуванням чебреців двовидного та Маршалла, зростають тут також й такі петрофітні види як бедринець вапнолюбний, бурачок покручений, віниччя сланке, волошка Маршалла, деревій тонколистий, ефедра двоколоса, льон Черняєва, очиток Рупрехта, остудники Котова і Бестера, скабіоза блідожовта, смілка приземкувата, щавель пучколопатевий, самосил білоповстистий, цибуля несправжньогарненька, цмин піщаний, юринея павутиниста, та ін.

На  пологіших схилах, ущелинах та поблизу перегину до плакору, де поверхня вкрита шаром щебенистого або вапнякового ґрунту, формуються угруповання петрофітних степів. Тут розповсюджені чагарниково-дерновинно-злакові степи асоціацій карагани кущової і ковили волосистої, карагани скіфської і костриці валіської, що репрезентують корінну рослинність регіону. Проективне покриття травостою цих асоціацій складає 50-60%, а висота травостою – 30-50 см. Окрім домінантів, карагани кущової (20-30%), ковили волосистої (10-15%), карагани скіфської (15-20%) і костриці валіської (20-25%), тут зростають поодиноко таволга звіробоєлиста, представники родів шипшина, глід та слива. Трав’янистий покрив часто доповнюють бородач звичайний (10-15%), зміївка азовська (1-3%), чебрець двовидний (1-3 (5)%), молочай степовий (1-2%), гвоздика азовська, деревій тонколистий, астрагал український, перстач астраханський, цмин піщаний, бурачок покручений, козельці великі, белевалія сарматська, тощо. Загальна видова різноманітність досягає 40 видів на 100 м2. Цінність угруповань полягає у великій варіабільності їх видового складу, що пов’язана із значною різноманітністю екологічних умов, а також у збереженні ними флористичних особливостей, типових для петрофітного ряду корінних угруповань степу. Слабозагрунтовані щебенисті ділянки займають угруповання асоціації костриці валійської і келерії гребінчастої та чисті зарості типчаку. Від попередніх угруповань вони відрізняються меншою щільністю трав’яного покриву – 20-35% та меншою видовою різноманітністю. У травостої тут константними є ксеропетрофітні види житняк гребінчастий, чебрець двовидний, самосил білоповстистий, бурачок покручений, гвоздика азовська, льонок дроколистий, нечуйвітер отруйний, юринея павутиниста тощо.

На схилах з більш розвинутими ґрунтами в умовах помірного спасування формуються фрагменти бородачевих степів (Botrichloetum (ischaemii) festucosum). Загальне проективне покриття їх травостою складає 30-50%. Тут переважають види, що витримують пасквальне навантаження. Це молочай Сегієрів, зміївка азовська (3-5%), самосил білоповстистий (1-3%), ковила волосиста (5%), деревій тонколистий, льонок дроколистий, смілка приземкувата, полини Маршаллів і австрійський, хондрила ситниковидна, кульбаба пізня, сокирки волотисті, волошка Маршалла та ін.

Ще однією цікавою особливістю кристалічних відслонень є те, що водонепроникність субстрату, з одного боку, спричинює формування крайніх форм ксерофітних угруповань, а з другого може також породжувати утворення так званих “висячих болітець”. Це зумовлюється наявністю на поверхні кристалічного фундаменту численних розколин і заглибин де збираються атмосферні води, що й живлять “висячі болітця” та породжують численні струмки та джерельця. На болітцях, біля струмків та джерелець, в тінистих ущелинах чи заглибинах скель формуються фрагменти мезофітної та гігромезофітної рослинності, що більш-менш пов’язані зі смугою прибережно-водної рослинності. Тут, утворюються густі зарості очерету південного, де частими є вовконіг високий, подорожник Корнута, мітлиця повзуча, зніт шорсткий, скорзонера дрібноквіткова, частуха подорожникова та ін.

Заплави річок степових річок півдня України – найбільш молоді і динамічні ділянки річкових долин, що майже щорічно або періодично заливаються водою (Шеляг-Сосонко, Осычнюк, Андриєнко, 1982; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1996). Під час повеней відкладаються нашарування різної щільності, які відіграють важливу роль у мінеральному живленні заплавних рослин. Заплавний ландшафт відзначається значною мозаїчністю. Значна строкатість природних умов обумовлює комплексний характер ґрунтового та рослинного покриву. Рослинність заплав має інтразональний характер, тому що поряд з впливом кліматичних умов тут значну роль відіграють гідрологічні і ґрунтові умови. Заплава р. Молочної, як і інших річок степової зони порівняно з заплавами Лісостепу характеризується зростаючим впливом процесів остепнення і галофітізації. Тому рослинний покрив заплави р. Молочної (особливо в середній і нижній частинах) наближується до рослинного покриву плакорних місцезростань. Деревна рослинність заплави р. Молочної знищена вже більше ніж як 150-200 років тому. Лише на ділянці с. Червоногірка – с. Садове подекуди можна зустріти окремих представників заплавного лісу (Quercus robur, Populus nigra, Salix alba, Salix acutifolia). Тут вони представлені залишками плавнів вздовж русла, завширшки до 70 метрів. Основне зникнення плавнів відбулось у 1960-80 роках після спрямлення русла та масових рубок лісу, а також пожеж. Окремі представники видів Populus nigra сягають обхвату 6,60 метрів і віку 150-250 років, а Quercus robur 2,7 метри і орієнтовного віку 80-110 років.

Більша частина заплави де вона ще залишається нерозораною, зайнята лучною та лучно-степовою рослинністю. Серед угруповань лук ми виділяємо:
а) остепнені, з перевагою Elytrigia repens, Festuca valesiaca, Poa angustifolia, Poa bulbosa;
б) перехідні, з перевагою Festuca pratensis Huds., Alopecurus pratensis;
в) заплавні, з перевагою Carex acuta L., C. acutiformis, C. riparia та інших мезофільних рослин. Флора лучних фітоценозів коливається у інтервалі від 120 до 150 видів мезофільних рослин з 42 родин, серед яких найбільше значення мають види з родин Asteraceae, Роасеае, Fabaceae, Brassicaceae, Chenopodiaceae та ін.

При сприятливих умовах врожайність лучних фітоценозів може досягати 20-40 ц/га.

Річкові долина Молочної, особливо в південній частині, засолена, тому тут формуються ділянки солончаково-лучної рослинності, які налічують біля 40-50 видів злакових, бобових та інших різнотравних видів з дуже низькою продуктивністю, серед яких біля 20% бур’янових рослин.

Підвищена прируслова частина заплави раніше зайнята справжніми луками з переважанням Elytrigia repens в теперішній час трансформована в угруповання де головну роль відіграють Poa angustifolia та не їстівне різнотрав’я – Tanacetum vulgare, Descurainia sophia, Artemisia absinthium, Rumex confertus, Onopordon acanthium, Verbascum blattaria тощо.
В заплавній частині, в безпосередній близькості до водостоку, на добре розвинутих ґрунтах формуються фрагменти лучних угруповань. Типовими асоціаціями лучних угруповань басейну Молочної є лучнотонконогова, лучнотонконогово-пирійова. Загальний проективний покрив угруповань становить 70-90%, домінанти – тонконіг лучний (20-30%), тонконіг вузьколистий (10-20%), пирій повзучий (15-20%). Значну участь у травостої приймають такі види як осока чорноколоса (3-5%), ситник Жерара (3-5%), деревій майже звичайний (1-3%), конюшина суницевидна (5%), полин гіркий (1-3%), борщівник сибірський, лопух справжній і павутинистий (3-5%), щавель кінський (1-3%), морква дика (1-3%), поодиноко зростають грицики звичайні, жовтозілля еруколисте, нетреба ельбінська, черсак розрізанолистий. Ці угруповання, як і степи знаходяться під великим пасквальним навантаженням, так як на цих ділянках традиційно випасають як велику рогату худобу, так і овець, тому й видовий склад лучних ценозів в значній мірі збіднений.

Природна рослинність заплави р. Молочної майже повністю трансформована, а там, де вона не розорана, постійно деградує під впливом випасання. Травостій лучних угруповань в основному формує тонконіг лучний з певною участю пирію повзучого та осоки чорноколосої, з значною домішкою бур’янів (березка польова, злинка канадська, кудрявець Софії, липучка розлога, миколайчики польові, м’яточник бур’яновий, нетреба ельбінська, полин гіркий, сухоребрик мінливий, чорнощир нетреболистий тощо).

Основу водної та прибережно-водної рослинності складають синтаксони надводно-повітряноводної рослинності (по Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989): Phragmiteta australis, Typheta angustifoliae, T. laxmannii, Cariceta acutае; вільно плаваючої зануреної водної і водно-повітряної рослинності (Ceratophyleta demersi, Lemneta minoris) і вкоріненої зануреної водної растительности (Potamogetoneta perfoliati, P. crispii). Місцями поряд з прісноводним чітко виділяється галогідрофільний варіант, що представлений формаціями великокомишевих і дрібноситникових засолених луків, трав’яних боліт і вкоріненої зануреної водної росслинності: Bolboschoeneta maritimae, Scirpeta tabernaemontani, Potamogetoneta pectinati, Batrachieta rionii, Zannichellieta palustris.

За площею водної рослинності переважають синтаксони Phragmiteta australis, Potamogetoneta pectinati, Ceratophyleta demersi. Рідше трапляються ценози Typheta angustifoliae, T. laxmannii, Cariceta acutае, Potamogetoneta perfoliati, Scirpeta tabernaemontani, Lemneta minoris. Відносно рідкими є ценози Batrachieta rionii, що занесені до Зеленої книги України (1987). В цілому слід відмітити, що угруповання водної рослинності відрізняються, как правило, моно- або бідомінантністю і незначним видовим складом (до 10-20 видів).

Протягом шестирічних (2000-2006 рр.) досліджень рослинності Північно-західного Приазов’я, а також аналізу літературних джерел (Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989, 1996; Зеленая книга Украинской ССР, 1987; Коломийчук, 2002, 2003, 2004, 2006) нам у межах проектованого НПП “Муравський шлях” вдалось виявити місцезростання 8 рідкісних синтаксонів рослинності (табл. 1). Переважна більшість їх вже детально охарактеризована (зокрема, наведені їх синтаксономічний склад, будова та видовий склад, екологічні умови існування, охорона, ступінь рідкісності тощо) у деяких працях (Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989; Коломійчук, 2003, 2004, 2006).

Таблиця 2.

Представленість рідкісних угруповань на території Північного Приазов’я
та у т.ч. проектованого НПП “Муравський шлях”

Синтаксон     Муравський шлях    Північне Приазов’я
Amygdaleta nanae     +    +
Caragineta scyticae     +    +
Elytrgieta stipifoliae     +    +
Ephedreta distachiae     +    +
Stipeta capillatae     +    +
Stipeta lessingianae     +    +
Stipeta pulcherrimae     +    +
Stipeta ucrainicae     +    +

ФЛОРА ПРОЕКТОВАНОГО  НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”

У межах Північноприазовського регіону флора якого нараховує близько 1100 видів судинних рослин виділяється східний плакорностеповий (Astragalus odessanus Besser, Goniolimon besserianum (Schult.) Kusn., Asperula setulosa Boiss.), нижньодніпровський піщаний (Tragopogon borysthenicus Artemcz., Onosma borysthenica Klokov, Thymus borysthenicus Klokov & Des.-Shost., Centaurea breviceps Iljin, C. konkae Klokov, Jurinea paczoskiana Iljin), петрофільно-степовий та подово-степовий флористичний комплекси [9]. Серед ендеміків плакорних ділянок переважають причорноморсько-каспійські та причорноморсько-казахстанські: Dianthus lanceolatus Steven ex Rchb., Adonis wolgensis Steven, Linaria bibersteinii Besser, Caragana scythica (Kom.) Pojark., Hyacintella pallasiana (Steven) Losinsk., Onosma subtinctoria Klokov, Phlomis stepposa Klokov, Stipa ucrainica P.Smirn., Jurinea arachnoidea Bunge, Tragopogon dasyrhinchus Artemcz., Potentilla astracanica Jacq., Veronica sclerophylla Dubovik, Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski, Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz (західна межа поширення двох останніх видів проходить по р. Молочній). Петрофільно-степовий Приазовський комплекс має найбільш древній (реліктовий) характер. З нього на півдні області, зокрема на степових схилах до р. Молочної (та її приток) відмічається монотипний рід цимбохазма (Cymbochasma (Endl.) Klokov & Zoz) з одним представником С. borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov & Zoz, яка пов’язана з китайсько-монгольським центром розвитку флори та ціла низка монотипних рядів секції Maeoticae Krasnova (Dianthus maeoticus Klokov, Gagea maeotica Artemcz., Vincetoxicum maeoticum (Kleopow) Barbar., Otites maeoticus Klokov), які разом з Gagea artemczukii A.Krasnova, Bromopsis cappadocica (Boiss & Balansa) Holub aggr., Otites dolichocarpus Klokov складають основу Приазовського субліторального комплексу. Степи області мають спільні зв’язки з степами Керченського півострова, Присивашшя, Правобережного злакового степу та Донецького кряжу. На території області відмічені диз’юнкції таких ендеміків як Ranunculus odessanus Klokov, Koeleria lobata (M.Bieb.) Roem. & Schult., Tanacetum odessanum (Klokov) Tzvelev, Alcea heldreichii (Boiss.) Boiss., Allium firmotunicatum Fomin.

Флора проектованого НПП “Муравський шлях” за нашими попередніми даними нараховує 642 види судинних рослин з 86 родин. Це досить значне різноманіття враховуючи той факт, що всього для Запорізької області останнім часом наводиться за даними В.В. Тарасова (2005) 1522 судинних рослин з 548 родів і 120 родин. Співвідношення кількості однодольних і дводольних у флорі області складає 1:3. Провідними родинами у дослідженій нами флорі виступають: айстрові (96 видів), злакові (73), бобові (38), капустяні (34), гвоздичні (34), губоцвіті (29) тощо. Згідно наших досліджень кількість рідкісних видів у флорі проектованого НПП “Муравський шлях” становить 76 видів, з них 35 видів охороняються на державному, європейському, та світовому рівнях (таб. 3.). 41 вид судинних рослин охороняється згідно рішення Запорізької облради затвердженого у 2000 р.

Таблиця 3.

Раритетна фракція флори проектованого НПП “Муравський шлях”

Латинська назва таксона    Частота трапляння
*-*-    Allium pervestitum Klokov    Спорадично
***-    Astragalus dasyanthus Pall.     Дуже рідко
-**-    Astragalus henningii (Steven) Klokov    Дуже рідко
–*-    Astragalus pallescens M.Bieb.     Спорадично
*—    Bulbocodium versicolor (Ker Gawl.) Spreng.    Рідко
**–    Calophaca wolgarica (L. f.) DC.    Дуже рідко
**–    Caragana scythica (Kom.) Pojark.    Спорадично
-*–    Centaurea aemulans Klokov     Спорадично
*—    Crocus reticulatus Steven ex Adams    Дуже рідко
**–    Cymbochasma borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klok. & Zoz    Дуже рідко
-**-    Dianthus lanceolatus Steven ex Rchb.    Спорадично
-*–    Dianthus pallidiflorus Ser.    Дуже рідко
***-    Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski    Дуже рідко
–*-    Eremogone rigida (M.Bieb.) Fenzl    Спорадично
—*    Ferula orientalis L.    Спорадично
–*-    Hyacinthella pallasiana (Steven) Losinsk.    Дуже рідко
-*–    Melica chrysolepis Klokov    Дуже рідко
*—    Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.    Дуже рідко
-*–    Otites artemisetorum Klokov    Спорадично
-*–    Otites graniticolus Klokov    Рідко
*—    Paeonia tenuifolia L.    Дуже рідко
*—    Pulsatilla nigricans Stoerck    Спорадично
*—    Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin    Спорадично
*—    Stipa capillata L.    Звичайно
*-*-    Stipa dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv.    Рідко
*—    Stipa disjuncta Klokov    Дуже рідко
*—    Stipa grafiana Steven    Звичайно
*—    Stipa lessingiana Trin. & Rupr.    Звичайно
*—    Stipa pennata L.    Спорадично
*—    Stipa ucrainica P. Smirn.    Звичайно
***-    Stipa zalesskii Wilensky    Спорадично
*—    Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz    Звичайно
*—    Tulipa quercetorum Klokov & Zoz    Дуже рідко
*—    Tulipa schrenkii Regel    Рідко
-*–    Vincetoxicum maeoticum (Kleopow) Barbar.    Спорадично
Примітка. У першому стовпчику перед назвою таксона показана його наявність (*) або відсутність (-) у списках, що аналізуються (перша позиція – Червона книга України, друга – Європейський червоний список, третя – Червоний список МСОП, четверта – Додаток І Бернської конвенції).

РОЗДІЛ 3

ОЦЕНКА СОВРЕМЕННОГО СОСТОЯНИЯ ФАУНЫ МЛЕКОПИТАЮЩИХ НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”

1. Характеристика фауны

На территории будущего НПП “Муравський шлях” нами было обнаружено пребывание 27 видов млекопитающих, которые относились к 5  отрядам (табл. 4). Наименее многочисленными здесь и вообще на юге являются насекомоядные, что связано с сухостью климата и непосредственно зависит от обилия насекомых. Следует обратить внимание будущих исследователей на недостаточность изучения фауны насекомоядных. Несмотря на имеющуюся сводку по этой группе, даже распространение видов изучено очень поверхностно.

В связи с отсутствием природных и антропогенных полостей в грунте, на безлесых территориях также довольно бедной является фауна рукокрылых. Сейчас здесь обнаружено пребывание только трёх видов из этого отряда, однако во время летне-осенней миграции их число может значительно возрасти. До сих пор слабо изученной остаётся фауна рукокрылых региона и его значение в миграционных процессах. В конце XX ст. в Приазовье появился новый вид – нетопырь средиземноморский, расселение которого из кавказского очага началось очень давно и сейчас приобрело характер экспансии.

Несколько особей этого вида были отмечены на территории населённых пунктов (Молочанск, Виноградное, Чапаевка). Несмотря на известные для региона 3 видов рукокрылых, следует признать, что их фауна является мене всего изученной. Обнаруженные нами, а также позаимствованные сведения из «Фауны Украины» лишь фрагментарно отражают местную хироптерофауну.

Довольно высоким разнообразием в местах проведения экспедиции оказалась фауна грызунов. В большинстве своём здесь доминировали мыши, серый хомячок, а в тростниковых зарослях обычной была серая крыса или пасюк. По берегам р. Молочной были обнаружены норы ондатра, а в воде её кормовые столики. Сюда этот вид проник сложным кружным путём из Днепра.
К сожалению, в пойме Молочной не удалось обнаружить следов пребывания водяной полёвки (Arvicola terrestris), которая в Украине имеет явную тенденцию к сокращению численности. Хотя в пойме Днепра во время формирования Каховского водохранилища её добывали десятками тысяч ежегодно.
Сравнительно богатой в пойме Молочной является фауна хищных млекопитающих. Здесь было обнаружено обитание 8 видов, что сейчас является уникальным явлением. Ещё в 1987 г. у с. Чапаевки на р. Молочной A.M. Волох обнаружил следы выдры. До настоящего времени численность её выросла и она проникла дальше на юг. Во время экспедиции было обнаружено логово волка, которое представляло собой сильно расширенную лисью нору с гнездовой камерой в конце. Ещё во время войны в Мелитопольском р-не разводили енотовидную собаку, которая широко расселилась в водно-болотных угодьях и стала обычным представителем местной фауны.

Наиболее редкими на обследуемой территории являются копытные, представленные кабаном и косулей. Судя по опросным сведениям, раньше здесь встречались стада косуль, размер которых достигал 10-13 особей. Сейчас их можно встретить очень редко, поскольку эти животные, несмотря на законодательство, преследуются людьми. В последние годы перестал встечаться лось, отдельные мигрирующие особи которого нерегулярно появлялись в пойме р. Молочной.

2. Состояние группировок редких и хозяйственно важных видов
Рассматривая сообщества млекопитающих, следует отметить, что в их состав входят виды, характеризующиеся различными показателями обилия и имеющие разную встречаемость. В настоящее время из 27 видов, обнаруженных здесь сейчас, 10 (37,0%) считается редкими, которые имеют статус охраняемых животных, а 8 является объектами охоты, из которых многочисленными является только лисица и заяц-русак (табл. 5).

Таблица 5

Фаунистическая и хозяйственная ценность млекопитающих на территории будущего НПП «Муравський шлях»

Отряд        Количество видов

всего    охраняемых    охотничьих    прочих
Насекомоядные    2    1    –    1
Рукокрылые    3    3    –    –
Зайцеобразные    1    –    1    –
Хищные    8    4    4    –
Грызуны    11    2    1    8
Парнокопытные    2    –    2    –
Итого:    27    10    8    9

Прочие виды (n = 9) представлены ежом и грызунами, группировки большинства из которых раньше контролировались дератизационными мероприятиями, а сейчас практически развиваются без их влияния. Однако, в связи с резкой тенденцией к сокращению ареала и численности в готовящийся к изданию новый вариат Красной книги Украины включён малый суслик.

РОЗДІЛ 4

ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРПЕТОФАУНИ НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”

На території майбутнього НПП “Муравський шлях” зустрічається три види земноводних, та шість видів плазунів з різним ступенем охорони. Ймовірно може зустрічатися гібридогенний таксон зелений жаб Rana kl. esculenta.

З амфібій найчисельнішими фоновим видом є озерна жаба. На території НПП зустрічається у кожній водоймі, зокрема р. Куркулак, р. Чунгул, р. Молочна, ставки в околицях с. Жовтневе, с. Шевченкове, с. Заможне, Токмацького р-ну. Біотопи характеризуються прибережно-водною типчаково-злаковою степовою рослинністю, переважають очеретяні зарості. Характерна наявність плаваючої рослинності, на якій тримаються жаби. На 1 м2 р. Куркулак зустрічається 30-40 особин озерних жаб. Прибережно-водна рослинність типова для регіону – очерет південний, рогіз вузьколистий, куга озерна, ситняк болотний, жовтець отруйний, костриця лучна тощо. За деякими попередніми спостереженнями на даній території може мешкати гібридогенний таксон зелених жаб – їстівна жаба, яка досить важко ідентифікується, є рідкісним видом і потребує особливого статусу охорони. Ми не виділяли цей таксон в окрему одиницю оскільки описання його потребує додаткових цитогенетичних досліджень.

Ропуха зелена, також є чисельним видом на даній території, та така чисельність може спостерігатися у період розмноження у водоймах. Відмічена нами в покинутих силосних ямах у балці  Глибокій.  Зелена ропуха є звичайним видом  для даної території, включена до списків Бернської конвенції, отже потребує охорони.

Часничниця звичайна останнім часом набула більш широкого поширення і відмічена нами у ставках біля піщаних кар’єрів (с. Садове, р. Чунгул, с. Жовтневе, ставок).  Вид поширений локально,  де є відповідні стації, занесений до списків Бернської конвенції

Болотяна черепаха є інтразональним видом. Сучасний  її розподіл в межах НПП визначається наявністю та розподілом відповідних водойм. На даній території зустрічається на мілководдях. Занесений до списків Бернської конвенції

Найбільш чисельний та широко розповсюджений видом рептилій є ящірка прудка. Враховуючи достатньо високу чисельність, широке розповсюдження та еврітопність прудкої ящірки, цей вид відіграє значну роль в степових біоценозах як консумент, так і як продуцент. Занесений до списків Бернської конвенції, у зв’язку з чим необхідно приділяти увагу всебічній охороні прудкої ящірки, де чисельність її поки що є більш менш стабільною, і вид є в достатній кількості, так як в деяких регіонах спостерігається зниження чисельності. Відмічена у балці Кошарній, у балці Куркулак, у балці Глибокій

Вуж звичайний для майбутнього НПП є досить звичайним та широко поширеним видом, основна небезпека чисельності і мешкання даного виду є безглузде знищення людьми. Вуж звичайний має великий ареал без тенденції до швидкого зниження загальної чисельності.

Вуж водяний занесений до списків Бернської конвенції. Вуж водяний часто стає жертвою необізнаності населення і гине у великих кількостях. Справа в тому, що, на відміну від звичайного, водяний вуж не має жовтих плямочок позаду голови, що дозволяє плутати його з гадюкою.

Полоз каспійський (жовточеревний) досить рідкісний на даній території, має спорадичне поширення. Є видом, що потребує охорони, оскільки має низьку щільність та чисельність з тенденцією до зниження. Полоза занесено в друге видання Червоної книги України до II категорії (вразливі види), а також до Бернської конвенції.
Гадюка степова у балках НПП досить чисельна зустрічаються навіть на подвір‘ях приватних будинків. Вид внесено в Червону книгу України до ІІ категорії (зникаючі види), Червоного списку МСОП і Червоної книги хребетних Європи (види, які перебувають у небезпеці), до Додатку CITES і Додатку ІІ Бернської конвенції.

РОЗДІЛ 5

ЕНТОМОФАУНА  ПРОЕКТОВАНОГО НПП “МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ”

Долини річок Куркулак, Чунгул та Молочна у своїй верхній, середній та нижній течії мають крутий правий схил та пологий лівий. Лише на окремих ділянках крутизна правого схилу трохи зменшується. Рослинність правого та місцями лівого схилів долини, включаючи балки та притоки, належить до ксерофітного варіанту типчаково-ковилових степів. Переважно зустрічаються злаки та різнотрав’я. Природні ліси практично відсутні, лише зрідка зустрічаються невеликі зарості чагарників. Але досить значні площі, особливо у гирловій та передгирловій частині річки Каїнкулак зайняті штучними лісовими насадженнями. Основні деревні породи в них: робінія, сосна кримська, гледичія, бузина, шовковиця, жимолость, фруктові дерева. У заплаві річки, у пониззях балок часто росте очерет та осоки. Місцями є рогіз та інші водні і коловодні рослини.

Відповідно до розташування рослинних угруповань, буде поширюватись і ентомофауна. Результати даних досліджень показують стан та чисельність рідкісних видів комах за 2000-2009 роки.

Основну масу комах на степових схилах складають представники ряду Прямокрилих, Перетинчастокрилих, Лускокрилих та Твердокрилих.
У заплавній частині річки та пониззях балок і притоків збільшується кількість комах ряду Двокрилих.

Чисельність видів джмелів пояснюється наявністю сприятливих умов для гніздування — велика кількість нір гризунів та пташок, піщані та глинисті вертикальні поверхні.

Невисока чисельність таких видів, як ірис плямистокрилий, дибка степова та пістряка весела пояснюється наявними на цю територію формами антропогенного тиску: надмірне випасання худоби, випалювання рослинності, терасуванням схилів та посадкою монокультурних деревних насаджень.

Таблиця 8

Види комах, занесені до Червоної книги України

Українська назва    Латинська назва    Категорія     Чисельність*
1. Дозорець-імператор    Anax imperator    ІІІ    Невисока
2. Ірис плямистокрилий    Iris polystictica    ІІІ    Невисока
3. Дибка степова    Saga pedo    ІІ    Невисока
4. Красотіл пахучий    Calosoma sycophanta    ІІ    Низька
5. Жук-олень    Lucanus cervus    ІІ    Дуже рідко
6. Вусач мускусний     Aromia moschata    ІІІ
7. Вусач земляний хрестоносець    Dorcadion equestre    І    Висока
8. Левкомігус білосніжний    Leucomigus candidates    ІІІ    Дуже рідко
9. Бітак італійський    Bittacus italicus    ІІ    Дуже рідко
10. Махаон    Papilio machaon    ІІ    Висока
11. Подалірій    Iphiclides podalirius    ІІ    Низька
12. Поліксена    Zerynthia polyxena    ІІ    Невисока
13. Бражник “мертва голова”    Acherontia atropos    ІІІ    Низька
14. Бражник дубовий    Marumba quercus    ІІІ    Низька
15. Бражник скабіозовий    Hemaris tityus    ІІІ    Дуже рідко
16. Совка сокиркова    Periphanes delphinii    ІІ    Висока
17. Пістрянка весела    Zygaena laeta    І    Невисока
18. Ведмедиця гера    Callimorpha hera    ІІ    Невисока
19. Сколія степова    Scolia hirta    ІІ    Низька
20. Ксилокопа фіолетова    Xylocopa violaceae    ІІ    Висока
21. Ксилокопа звичайна    Xylocopa valga    ІІ    Низька
22. Джміль моховий    Bombus muscorum    ІІ    Висока
23. Джміль пахучий    Bombus fragrans    ІІ    Низька
24. Джміль глинистий    Bombus argillaceus    ІІ    Невисока

*- висока: зустрічається більше 10 особин на 1 км маршруту; невисока: від 3 до 10 особин на 1 км маршруту; низька: від 1 до 3 особин на 1 км маршруту; дуже рідко – відомі за одиничними знахідками.

Види комах, занесені до Європейського Червоного списку:
1.    Красотіл пахучий (Calosoma sycophanta), категорія V.
2.    Мурашка руда лісова (Formica rufa), категорія V
3.    Червінець непарний (Lycaena dispar), категорія E.
4.    Бражник обліпиховий (Hyles hyppophaes), категорія V.
5.    Синявець аргірогномон (Lycaeides argyrognomon), категорія *.
6.    Дибка степова (Saga pedo), категорія V.
7.    Мурашиний лев звичайний (Myrmeleon formicarius), категорія K.
8.    Синявець Аріон (Maculinea arion), категорія V.
9.    Павиноочка грушева (Saturnia pyri), категорія Е.

Види комах, занесені до “Червоної книги метеликів Європи”:
1.    Синявець вікрама (Pseudophilotes vicrama)
2.    Синявець алексіс (Glaucopsyche alexis)
3.    Синявець Аріон (Maculinea arion)
4.    Синявець дамоне (Polyommatus damone tanais)
5.    Рябець ауринія (Euphydrias aurinia)

Види комах, що знаходяться під охороною Бернської конвенції:
1.    Дибка степова (Saga pedo)
2.    Жук-олень (Lucanus cervus)
3.    Рябець ауринія (Euphydrias aurinia)
4.    Бражник обліпиховий (Hyles hyppophaes)
5.    Червінець непарний (Lycaena dispar)
6.    Синявець Аріон (Maculinea arion)
7.    Поліксена (Zerynthia polyxena)

Але, не зважаючи на таку кількість та стан популяцій рідкісних комах, на цю територію чинять вплив наступні антропогенні фактори:
а) надмірне випасання худоби;
б) нераціональне викошування трави;
в) випалювання степу;
г) застосування отрутохімікатів;
д) насадження штучного лісу з не аборигенних порід дерев та чагарників;
е) самозахоплення степових та лучних ділянок під ріллю.

Надмірне випасання худоби та нераціональне викошування призводять до часткової або повної зміни видового складу трав’янистих рослин, які, в свою чергу, є кормовою базою та місцем перебування для комах. На таких територіях починають розростатись бур’яни, починається збіднення видового складу ентомофауни, зникнення рідкісних видів.

Випалювання степу призводить до загибелі яєць, лялечок, коконів та дорослих комах, що зимують або знаходяться в стані анабіозу. І також зростає забур’яненість території, зникнення рідкісних видів, збіднення загального біологічного розмаїття.

Особливо небезпечним явищем для степових екосистем є залісення схилів балок та ярів. Насадження штучного лісу з не аборигенних порід дерев та чагарників негативно вплинуло на кормову базу комах, що живилися на рослинах, які зростали на цих територіях до насадження лісу. Але збільшилась чисельність шкідників деревних порід (акацієва вогнівка, сосновий пильщик, соснова міль, попелиці та інші). А видалення з цих насаджень під час санітарних рубок старих дуплистих дерев призвело до скорочення чисельності та видового складу птахів, що гніздяться в дуплах та комах-ентомофагів. Це, в свою чергу, може негативно впливати на врожаї с/г культур та поширення шкідників на інші території.

РОЗДІЛ 6
Рекомендації щодо управління територіє проектованого НПП «Муравський шлях».
Рекомендації, щодо збереження та відновлення іхтіофауни регіону та рибних ресурсів.
На сьогодні рибний ресурс р. Молочної потребує відтворення та розробки системи раціонального використання. Відтворення рибних ресурсів річки та ставків на території НПП можливе лише за умов покращення та подальшого підтримання комплексу гідрологічних, гідрохімічних та гідробіологічних показників вказаних водойм.
Збільшення продуктивності водойм в межах НПП можливе за рахунок впровадження комплексних заходів:
1.    Створення умов для безперешкодних міграцій риб течією річки. Це збільшить чисельність прохідних видів риб та буде сприяти покращенню загальної гідроеклогічної ситуації в басейні.  В цьому контексті слід переглянути наявні гідротехнічні споруди на території НПП та нижче за течією з метою їх реконструкції або демонтажу.
2.    Здійснювати риборозведення промислових видів риб з метою підвищення їх чисельності на ставках НПП та розвитку аматорського рибальства.
3.    Дослідити та обґрунтувати необхідність створення штучних нерестовищ для риб, їх кількість та місця розміщення.
4.    Дослідити та обґрунтувати необхідність створення зимувальних ям для риб та їх оптимальну кількість і визначити місця їх розташування
5.    Посилити контроль рибокористувачів з метою дотримання умов ведення аматорського рибальства.
6.    Оперативно здійснювати контроль за об`ємами вилову з метою своєчасного закриття чи регулювання аматорського лову в ставках та річках НПП.
7.    Проводити дослідження запасів рибних ресурсів з метою встановлення можливих лімітів на добування водних живих ресурсів у водоймах НПП.
8.    Організувати постійний контроль за якістю води в водоймах НПП, з метою своєчасного попередження заморів та задухи риб.

Рекомендации по управлению териологическим комплексом

Для наиболее ценых видов степной фауны, которые сейчас имеют реликтовый характер распространения, наиболее важным является сохранение целостности луговых и степных участков, увеличение их площади и ликвидации их «островного» положения. Это будет способствовать возобновлению популяции степной мышовки, суслика и тушканчика. В то же время, два последних вида хорошо переносят умеренный выпас и даже могут процветать при нём, однако полностью исчесзают при распашке территории.

Сохранение степных ценозов является важным условием удержания почвенной влаги от испарения, что поддерживает относительно высокую численность насекомых и непосредственно влияет на жизнь насекомоядных. Биоразнообразие летучих мышей очень связано с характером растительности и может быть увеличено за счёт дендрофилов при создании и возобновлении пойменых лесонасаждений. Это также положительно скажется на обитании хищных и копытных. Среди хищных наиболее уязвимым видом является степной хорь, который исчез во многих районах Украины. Благополучие его популяций напрямую связано с численностью сусликов, которые являются основными жертвами этого хищника.

Естественно, что кроме редких, остальные виды также нуждаются в защите и строгом выполнении существующего законодательства.

Рекомендації з управління герпетокомплексом.

Для збереження герпетофауни НПП “Муравський шлях” необхідно дотримуватися наступних рекомендацій, як ефективного моніторингу і управління щодо охорони та збереження земноводних та плазунів.

Для збереження та розширення біотопів необхідно:
1.    обмежити господарську діяльність на ділянках, що безпосередньо примикають до водойм, та цілинних степових ділянок;
2.    заборонити випалювання та розорювання цілинних степових ділянок;
3.    обмежити доступ до біотопів мешкання червонокнижних видів рептилій (гадюка, полоз);
4.    чітко контролювати внесення пестицидів та мінеральних добрив;
5.    організувати постійний контроль за якістю води в водоймах;
6.    проводити роз’яснювальну роботу щодо вилову і безглуздого знищення людьми, не контрольованого викидання домашніх відходів у водойми;
7.    рекомендувати організацію постійних місць водопоїв, що може, в деякій мірі, обмежити випас худоби поблизу водойм, особливо у період розмноження;
8.    проводити постійні моніторингові дослідження за станом герпетофауни та цілісністю біотопів.
9.    захист біотопів від руйнування та заборона відлову тварин.

Рекомендації з управління ентомологічним комплексом.

Ентомофауна НПП “Муравський шлях” потребує подальшого вивчення та моніторингу.

Для збереження ентомофауни НПП “Муравський шлях” рекомендується:
1.    Нормувати випалювання степу;
2.    Заборонити терасування та залісення схилів;
3.    Нормувати та узгоджувати з фахівцями випас худоби, викошування трави.