Cтепи України

Між селами Першозванівка та Кам’янка з півночі на південь на території Лутугінського і Краснодонського районів Луганської області по правому притоку р Луганчик зберігся унікальний масив лісової та степової рослинності з рідкісними рослинними угрупованнями та рідкісними видами рослин. Загальна площа приблизно складає 2000 га.

Згідно фізико-географічного районування України дана територія відноситься до Донецької північно степової провінції Донецької фізико-географічної області Донецької височини. Згідно геоботанічного районування України вона відноситься до Краснодонсько –Штерівського району Донецького геоботанічного округу Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

У геоморфологічному відношенні ця територія приурочена до Донецького Кряжу. Територія складається з байрачного лісу та прилеглих до неї степових грив та курганів. Характерні слабо гумусні чорноземи з виходами підстилаючих порід: пісковиків та сланців.

З 1999 по 2003 рр. проводились польові дослідження флори та рослинності даної території. Зафіксовано 490 видів вищих рослин, які належать до 4 відділів, 6 класів, 45 порядків, 67 родин, 243 родів.

Рослинність „Ельби” представлена трьома типами: лісовим, степовим та прибережно-водним.

1)Лісова рослинність:
Байрачний ліс у І ярусі утворений кленом польовим (Acer campestre L.), ясеном високим (Fraxinus excelsior L.), дубом звичайним (Quercus robur L.), кленом татарським (Acer tataricum L.), в’язом гладким (Ulmus laevis Pall.). Висота деревостану сягає 30 – 35 метрів, зімкнутість крон дорівнює 0,7 – 0,9, ІІ – V рівню бонітету. У чагарниковому ярусі домінують бузина чорна (Sambucus nigra L.), бруслина європейська (Euonymus europaea L.) та бруслина бородавчаста (E. verrucosa Scop.). У трав’янистому покриві домінують кропива дводомна (Urtica dioica L.), гравілат міський (Geum urbanum L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), рідше зустрічається пухирник ламкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh.), дзвоники кропиволисті (Campanula trachelium L.), дзвоники персиколисті (C. persicifolia L.) та інші. Весняну сенузію трав’янистого покриву утворюють проліска сибірська (Scilla sibirica Haw.) , ряст щільний (Corydalis solida (L.) Clairv.), ряст Маршалла (C. marschalliana Pers.), пшінка весняна (Ficaria verna Huds.), тюльпан дібровний (Tulipa Quercetorum Klok. et Zoz), арум видовжений (Arum elongatum Stev.), конвалія травнева (Convallaria majalis L.), зірочки жовті (Gagea lutea (L.) Ker. – Gawl.) , фіалка собача (Viola canina L.).

2) Прибережно-водна рослинність:
По дну балки тече невелика річка, правий приток річки Луганчик, який бере початок з джерел у верхів’ї. Ширина приблизно сягає від 3 до 10 метрів, глибина 15-35 см, з ямами до 1,5 метра, дно утворено пісковиками. Здовж струмка періодично зустрічається вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.). У воді періодично зустрічаються вищі водні рослини водяний жовтець розчепірений Batrachium divaricatum (Schrank) Schur), м’ята водяна (Menta aquatica L.), вероніка грязьова (Veronica anagalloides Guss.), але лише у місцях з гарним освітленням і помірною течією. У місцях з швидкою течією на пісковиках зустрічається рідкісний для степової зони мох фонтіналіс (Fontinalis antipyretica Hedw.), за Бойко М.Ф. (Анализ бриофлоры степной зоны Европы, 1999) даний мох зник зі Степу.

3) Степова рослинність:
Степова рослинність приурочена до грив, курганів, схилів, які розташовані вздовж лісу. До 40 % території зайнято угрупованнями утвореними ковилою пухнастолистою (Stipeta dasyphyllae), іноді монодомінатними. На південних схилах поблизу вибалків домінують угруповання ковили найкрасивішої (Stipeta pulcherrimae), іноді угруповання ковили вузьколистої (Stipeta tirsae), а на більш ксерофітних ділянках угруповання кринитарії волохатої (Crinitaria villosa (L.) Grossh.). По вершинах пагорбів та відслоненнях пісковиків домінують угруповання ковили волосистої (Stipeta capillatae). На північних схилах та долинах між гривами рослинний покрив утворений угрупованнями ковили пірчастої (Stipeta pennatae), ковили Залеського (Stipeta zalesskie) і ковили української (Stipeta  ucrainicae).
Більшість з наведених рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України. У них беруть участь 22 види з Червоної книги України: сон чорніючий (Pulsatilla nigricans Storck.), бурачок голоніжковий (Alyssum gymnopodum P. Smirn.), шипшина донецька (Rosa donetzica Dubovik), карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.), серпій донецький (Seratulla donetzica Dubovik), волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleop.), тюльпан дібровний, тюльпан змієлистий (Tulipa ophyophilla Klok. et Zoz), рябчик руський (Fritillaria ruthenica Wikstr.), косарики тонкі (Gladiolus tenuis Bieb.), 12 видів ковили.

34 види з регіонального списку: пухирник ламкий, ефедра двоколоскова (Ephedra distachya L.), адоніс волзький (Adonis wolgensis Stev.), ряст щільний, ряст Маршалла, в’яз Висотського (Ulmus wyssotzkyi Kotov), вербозілля мутовчате (Lysimchia verticillaris Spreng.), молодило руське (Sempervivum ruthenicum Schnittsp. et C.B. Lehm.), мигдаль степовий (Amygdalus nana L.), зіновать Ліндемана (Chamaecytisus lindemannii (V. Krecz.) Klaskova), китятки сибірські (Polygala sibirica L.), льонок виликохвостий (Linaria macroura (Bieb.) Bieb.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.), дзвоники кропиволисті, дзвоники персиколисті, оман високий (Inula helenium L.), волошка донська (Centaurea tanaitica Klok.), волошка руська (C. ruthenica Lam.), зірочки Шовиці (Gagea szovitsii (Lang) Bess. ex Schult. et Schult. fil.), проліска сибірська, конвалія травнева, белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow), арум видовжений та інші.

6 видів з Червоного Європейського списоку: фіалка Лавренко (Viola lavrenkoana Klok.), карагана скіфська, ковила відмінна (Stipa anomala Smirn.), ковила Залеського, ластовень проміжний (Vincetoxicum intermedium Taliev), шипшина донецька.

Про цю територію є згадки у науковій літературі:
Перегрим М.М. До питання про флору Донецького Кряжу // Відновлення порушених природних екосистем: Матеріали І Міжнародної наук. конференції – Донецьк: ТОВ” Лебідь”, 2002 – с. 322-324.

Також, треба зазначити , що території „Ельби” є місцем існування великої кількості тварин: гадюки степової, полозів, козуль, кабанів, лисиць, вовків, зайців-русаків, борсуків, куниць, тхорів, єнотів, куріпок, хижих птахів, іноді з’являються лосі та інші тварини. Річка є місцем існування рідкісних риб: гольяну та гольцю.
Зважаючи на велику наукову, фітосозологічну, ландшафтно-естетичну та еколого-виховну цінність описаного масиву, його доцільно взяти під охорону на правах ботанічного заказника загальнодержавного значення.

В заповідному об’єкті недоцільно проводити рубки, випасання тварин, видобування пісковиків, розорювання і забудову території, не регульоване викошування сіна, та інші роботи, які можуть негативно вплинути на стан рослинності.

Зав. відділом природної флори
Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка НАН України
професор, д.б.н.
В.І. Мельник

Аспірант
М.М. Перегрим