Cтепи України

Велику природну цінність становить балка біля с. Новотороїцьке в Добропільському районі Донецької області. В 1995 р. невеличку частину території цього об’єкту площею 1,0 га у було оголошено заповідним урочищем «Брандушка». В липні-серпні 2006 р. уся територія об’єкту була вивчена науковцями Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та фахівцями Київського еколого-культурного центру. Результати дослідження переконливо свідчать про недостатню площу створеної тут охоронюваної природної території та необхідність розширення цього об’єкту для охорони усього степового комплексу тутешньої балки. Для цього з включенням існуючого заповідного урочища пропонується створити тут ботанічний заказник місцевого значення «Брандушкин яр».

Площа проектованого заказника – 230 га. Межа об’єкту починається на півночі від відрізку дороги Новотроїцьке-Андріівка, далі по північній та східній межі лісосмуги, що повністю окреслює територію об’єкту з північного-сходу та сходу, далі на півдні межа проходить по північній межі земель агропромислових фірм: ТОВ Авангард, Риженкова, Ксензенко звідки західна межа об’єкту йде по західній межі лісосмуги, виключаючи територію скотомогильника, МТФ, включаючи заповідне урочище „Брандушка”, до відрізку траси Новотроїцьке-Андріівка.

Землекористувачем вказаної території є Золотоколодязна сільська рада. Вказана територія відноситься до непридатних для ведення сільського господарства.

Об`єкт являє собою степову балку, що впадає в долину р. Грузька, яка відноситься до басейну Сів. Дінця. По схилах балки пісковики третинного віку перекриваються шарами чорноземних ґрунтів. Подекуди пісковики виходять на денну поверхню. По днищу балки переважають лучні ґрунти. Рельєф розсічений. Ландшафт степовий.

1. Клімат, гідрологічні умови та геологічна характеристика
Клімат зони розташування об’єкту теплий помірно-континентальний з порівняно холодною малосніжною зимою та спекотним, посушливим літом. Середня температура січня -80С, липня 200С). Тривалість безморозного періоду 160-170 днів.

Водні ресурси на території об’єкту представлені пересихаючим струмком, що стікає днищем балки в напрямку р. Грузька, що в свою чергу тече в р. Казенний Торець. На струмку влаштовано став.

В балці відслонюються сарматські вапняки . Це тріщинуваті крихкі породи, що складають водоносний горизонт. Вони належать до органогенних, бо складаються з уламків та цілих черепашок давніх м’якунів. Черепашки складаються із зерен мінералу кальциту, що мають мікроскопічні розміри. Сарматські вапняки формувалися в ранній неогеновий періоді кайнозойської ери – приблизно 13 млн. років тому.

2. Рослинність та флора
За геоботанічним районуванням об’єкт відноситься до Європейсько-Азіатської степової області, Причорноморської (Понтичної) степової провінції, Приазовсько-Чорноморської степової під провінції, смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Донецького округу, Слов’янсько-Артемівського району різнотравно-типчаково-ковилових степів.
Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:
•    різнотравно-ковиловими степами;
•    чагарниковою рослинністю.

Степові угруповання займають приблизно 80% території об’єкту. Дана балка збереглася нерозораною в 20-ті роки минулого століття завдяки використанню її як пасовища. Степові угруповання сформовані в основному з вівсяниці валійської, пирію середнього та куничника наземного. Подекуди збереглися ковила Лессінга та волосиста – види занесені до Червоної книги України. Їх наявність поширює на степові угруповання цієї балки охорону згідно Зеленій книзі України. Флористичне ядро формують житняк гребінчастий, миколайчики рівнинні, льонок дроколистий, полин гіркий, люцерна посівна, жовтозілля Якова, шандра рання, молочай степовий, хатьма тюрингська, перстач пісковий, синяк звичайний, шавлія дібровна, дивина щільноквіткова, кермек донецький та гоніолімон татарський. Необхідність розширення об’єкту полягає в тому, що унікальність балці надає не тільки наявність невеликого пагорбка, розташованого в її південно-східній частині де серед виходів пісковиків зростає брандушка різнокольорова (Червона книга України), а й наявність інших цінних рослин: сону чорніючого, ковили дніпровської (Червона книга України) та цмину піскового – цінна лікарська рослина. Тут також в значній кількості зростає півонія тонколиста (воронець).

Чагарникова рослинність тут різко обмежена, адже в минулому територія об’єкту використовувалась для випасу овець. Чагарникові зарості утворюють терен, лох вузьколистий, свидина криваво-червона, глід кривочашечковий та жостір проносний. Такий видовий склад дає підстави говорити про значну ємність тутешнього середовища для тваринного світу.

3. Тваринний світ
Значна площа урочища та поєднання кількох типів рослинності створює тут сприятливі умови для існування фауни природного степового комплексу. На території балки зустрічаються комахи занесені до Червоної книги України: подалірій, махаон, бджола-тесляр фіолетова.

Територію об’єкту заселює 2 види амфібій: часничниця та зелена ропуха, що охороняються Бернською конвенцією. З поширених на степових луках плазунів прудка ящірка охороняється Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія жовтобрюхий полоз – Червоною книгою України.

На території балки зустрічаються дрімлюга, що охороняється Додатком ІІ До Бернської конвенції. Також тут можна зустріти великих хижаків: великого яструба, канюка звичайного та зимняка (всі ці виду входять до Додатку ІІ Бернської конвенції).

Тут також все ще зустрічаються типовий гризун-рийник степу – сліпак звичайний. Наявність помірного пасовищного збою сприятлива для більшості рідкісних наразі степових гризунів: байбаків, ховрахів та земляних зайців.

4. Відповідність створення ландшафтного заказника місцевого значення чинному законодавству та міжнародним зобов’язанням.

Україна в Європі, а Донецька область (одна з найбільш порушених антропогенною діяльністю в країні загалом) в Україні має найменші площі, які мають природоохоронний статус. Створення об’єктів природно-заповідного фонду на Добропіллі повністю відповідає Указу Президента України від 23.05.05 р. за № 838/2005 «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні». Територія об’єкту, що є частиною водозбору р. Грузька, входить до складу екологічного каркасу району та Донеччини загалом.

Додатково зазначимо, що наразі в мовах майже тотальної трансформації екосистем Донбасу необхідним є збереження усіх площ нетрансформованих екосистем, що збереглися, адже за останні 50 років в області зникло 33 види рослин. Кожен рік зростає кількість видів, що потребують спеціальної охорони в області.

Додатково зазначимо, що наразі в мовах майже тотальної трансформації екосистем Донбасу необхідним є збереження усіх площ нетрансформованих екосистем, що збереглися, адже за останні 50 років в області зникло 33 види рослин. Кожен рік зростає кількість видів, що потребують спеціальної охорони в області.

Зазначимо також, що оголошення режиму заказника на території об’єкту не призведе до вилучення земель з сільськогосподарського фонду та припинення традиційного землекористування. Адже у випадку проектованого заказника «Брандушкин яр» його землі непридатні для ведення сільського господарства внаслідок крутизни схилів.

5. Рекомендації
Виходячи з вищезазначеного, пропонується розширити існуюче заповідне урочище «Брандушка» та оголосити цю територію ботанічним заказником місцевого значення «Брандушкин яр». На території розширеного об’єкту ПЗФ мають бути додержані наступні вимоги:
1.    Заборона будь-якої забудови, прокладання комунікацій, розорювання степових територій;
2.    Заборона полювання, зокрема здобування птахів та байбаків;
3.    Заборона збору гарноквітуючих весняних ефемероїдів: воронця та ін.
4.    Заборона створювання звалищ сміття.

Доцент кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, канд. біол. наук
Подобайло А.В.

Підпис Подобайла А. В. засвідчую
декан біологічного факультету КНУ
Остапченко Л. І.

Координатор робіт зі створення об`єктів ПЗФ Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ)
Парнікоза І.Ю.

Директор КЕКЦ
Борейко В.Є.