Cтепи України

В Луганській області Лутугінському районі в околицях селища Волнухіне (близько 1 км на захід від селища) по лівому березі річки Луганчик зберігся унікальний степовий масив з відслоненнями метаморфізованих вапняків, де зростає значна кількість рідкісних та зникаючих видів флори України [8], які утворюють рідкісні рослинні угруповання [3]. Загальна площа даної земельної ділянки приблизно складає 50 га. Особливістю ділянки є величезна популяція гіацинтику Палласа (Hyacinthella pallasiana (Steven) Losinsk)  , рідкісного і зникаючого виду світової флори, який занесений до Червоного списку МСОП (категорія III) [10], донецько-приазовського ендеміка, що охороняється на регіональному рівні у Луганській, Донецькій та Ростовській областях [4 – 6], а також запропонований до включення у третє видання Червоної книги України (2008). Щороку у квітні місяці, під час квітування виду, степові пагорби у даному місці набувають блакитного кольору, явище просто фантастичне і раніше ні ким не описане. За нашими підрахунками середня щільність особин виду в популяції складає 283,5±47,57 особин/м2, приблизно 75% відсотків особин перебувають в генеративному стані. Другий показник у значенні середньої щільності є середнім лінійним відхиленням, оскільки він не перевищує 30%, можемо стверджувати, що особини в популяції розташовані рівномірно. Треба зазначити, що на території запропонованої до заповідання розташований колишній вапняковий кар’єр і на цій території іде відновлення популяції Hyacinthella pallasiana. Відмічаємо, що дана популяція Hyacinthella pallasiana є ізольованою у регіоні.

Згідно фізико-географічного районування України [7] дана територія відноситься до Донецької північно степової провінції Донецької фізико-географічної області Донецької височини. Згідно геоботанічного районування України 1977 року [1] вона відноситься до Штерівсько-Краснодонського району Донецького геоботанічного округу смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Згідно геоботанічного районування України 2003 року [2] територія відноситься до Донецького лісостепового округу дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових та петрофітних степів Чорноморсько-Азовської степової підправінції Понтичної степової провінції Євразійської степової області.

У геоморфологічному відношенні ця ділянка приурочена до Донецького кряжу. Територія складається з ланцюга пагорбів з відносною висотою над рівнем моря від 180 м до 235 м, основний тип рослинності – степовий. Ґрунти – слабо гумусні чорноземи з виходами підстилаючих порід: метаморфізованих вапняків і пісковиків.
Основними степовими угрупованнями, що утворюють рослинний покрив ділянки є асоціації ковили волосистої (Stipeta capillatae), карагани кущової (Сaraganeta fructicis), мигдалю степового (Amygdaleta nanae), кринитарії волохатої (Crinitarieta villosae). Наведені рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України [3]. У них беруть участь 7 видів, внесені до Червоної книги України [8]: ковила волосиста (Stipa capillata L.), ковила пірчаста (S. pennata L.), ковили Лессінга (S. lessingiana Trin. et Rupr.), ковила найкрасивіша (S. pulcherrima C. Koch.), сон лучний (Pulsatilla pratensis (L.) Mill.), тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz), громовик донський (Onosma tanaitica Klokov), а також 6 регіонально рідкісних видів: ефедра двоколоскова (Ephedra distachya L.), горицвіт волзький (Adonis wolgensis Steven), мигдаль степовий (Amygdalus nana L.), півники карликові (Iris pumila L.), льон Черняєва (Linum czernjaevii Klokov), солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum Pall.).

Зважаючи на велику наукову, фітосозологічну, ландшафтно-естетичну та еколого-виховну цінність описаного масиву, його негайно треба взяти під охорону на правах ботанічного заказника загальнодержавного значення. Інакше країна втратить унікальну територію з однією з найбільших популяцій Hyacinthella pallasiana і місцезростання низки рідкісних і зникаючих видів рослин. Такі місця щороку зникають на Донецькому кряжі!

В заповідному об’єкті недоцільно проводити видобування вапняку і пісковику, розорювати і забудовувати територію, проводити сінокосіння та надмірно випасати худобу та інші роботи, які можуть негативно вплинути на стан рослинності.

Список літератури:
1. Геоботанічне районування УРСР – К.: Наук. думка, 1977. – 304 с.
2. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій // Укр. ботан. журн. – 2003. – Т. 60., № 1. – С. 6-17.
3. Зеленая книга Украинской ССР / Под ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.- К.: Наук. думка, 1987. – 216 с.
4. Остапко В.М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология) – Донецк: ООО «Лебедь», 2001. – 121 с.
5. Положення про „Перелік видів рослин, не занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні на території Луганської області” затвердженого рішенням №20/21 двадцятої сесії Луганської обласної ради від 25 грудня 2001 р.
6. Редкие и исчезающие виды растений, грибов и лишайников Ростовской области / Под ред. В.В. Федяевой. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Пайк», 1996. – 246 с.
7. Физико-географическое районирование Украинской ССР – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – С. 423 – 439
8. Червона книга України. Рослинний світ. – Київ: Українська енциклопедія, 1996 – 608 с.
9. Mosyakin S., Fedoronchuk M. Vascular plants of Ukraine. A Nomenclatural checklist – Kiev, 1999. – xxiii + 346 s.
10. The IUCN Plant Red Data Book. – Morges: International Union for the Conservation of Nature, 1978. – 540 s.

Н.с. Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, к.б.н.
М.М. Перегрим

Ст. лаборант Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Ю.С. Перегрим