Cтепи України

Об’єкт являє собою цінну в флористичному, фауністичному та ландшафтному плані балку – долину р. Грузька. В двох фрагментах цього об’єкту в 1995 році було створено невеличкі об’єкти природно-заповідного фонду: ботанічний заказник місцевого значення «Грузька балка» на площі 18 га та заповідне урочище «Кучерів яр» площею 12.0 га.

В липні-серпні 2006 р. зазначена територія була вивчена науковцями Київського національного університету імені Тараса Шевченка та фахівцями Київського еколого-культурного центру. Результати дослідження переконливо свідчать про необхідність охорони усього тутешнього балочного комплексу шляхом створення на всій його території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Грузька», що включить два існуючі та винесені в натуру об’єкти ПЗФ
Об’єкт знаходиться на південь від с. Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області. Межі об’єкту: з півдня – по північній межі дачного селища, далі на заході по краю лісосмуги до відгалуження на захід до с. Вільне – звідси на захід по південній межі лісосмуги, включаючи землі лісового фонду, виключаючи територію кладовища, від якого на північ, виключаючи 24,9 га до лісосмуги, по північному краю якої межа йде до головної балки, звідки на північ по західній межі лісосмуги, включаючи заповідне урочище «Кучерів яр» (12 га), на північ аж до с. Золотий Колодязь; тут межа проходить по південному краю села, перетинаючи балку і далі на захід від дороги Золотий Колодязь-Рози Люксембург, виключаючи орні поля А/Ф Каравай та включаючи заказник місцевого значення Грузька балка 18,0 га. Площа об’єкту 329.64 га.

Землекористувачем вказаної території є Золотоколодязька сільська рада. Вказана територія відноситься до непридатних для ведення сільського господарства.
Об`єкт являє собою величну балочну систему, в якій народжується і тече р. Грузька, що належить до басейну Сіверського Дінця. По схилах балки пісковики та піски третинного віку перекриваються шарами чорноземних ґрунтів. По днищу балки переважають болотисті та лучно-солонцюваті ґрунти. Рельєф розсічений, ландшафт степовий.

1. Клімат, гідрологічні умови, геологічна характеристика
Клімат зони розташування об’єкту теплий помірно-континентальний з порівняно холодною малосніжною зимою та спекотним, посушливим літом. Середня температура січня -80С, липня 200С. Тривалість безморозного періоду 160-170 днів.

Водні ресурси на території об’єкту представлені витоком та верхньою течією р. Грузької, що тече в р. Казенний Торець. Р. Грузька належить до малих річок, більша частина стоку яких  припадає на весняний період. Саме в цей час вона розливається. Літній стік струмка не перевищує 10% загального стоку.

В балці відслонюються сарматські вапняки . Це тріщинуваті крихкі породи, що складають водоносний горизонт. Вони належать до органогенних, бо складаються з уламків та цілих черепашок давніх м’якунів. Черепашки складаються із зерен мінералу кальциту, що мають мікроскопічні розміри. Сарматські вапняки формувалися
в ранньому неогеновому періоді кайнозойської ери – приблизно 13 млн. років тому.

2. Рослинність та флора
За геоботанічним районуванням об’єкт відноситься до Європейсько-Азіатської степової області, Причорноморської (Понтичної) степової провінції, Приазовсько-Чорноморської степової під провінції, смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Донецького округу, Слов’янсько-Артемівського району різнотравно-типчаково-ковилових степів.
Рослинність вказаної території представлена такими основними групами:
•    різнотравно-ковиловими степами;
•    деревною та чагарниковою рослинністю;
•    вологолюбною мезофітною та гідрофітною рослинністю.

Степові угруповання займають приблизно 50% території об’єкту. Дана балка збереглася нерозораною в 20-ті роки минулого століття завдяки використанню її як пасовища. Степові угруповання сформовані в основному з вівсяниці валійської, пирію середнього та куничника наземного. Значною є участь ковили волосистої – виду, занесеного до Червоної книги України. Рідкіснішими є ковили дніпровська, Лессінга, Іоанна, Графа. Їх наявність поширює на степові угруповання цієї балки охорону згідно Зеленій книзі України. Флористичне ядро формують тонконоги вузьколистий та стиснутий, шавлії кільчаста та поникла, горицвіт волзький, ломиніс цілолистий, залізняк колючий, житняк гребінчастий, миколайчики рівнинні, льонок дроколистий, полин гіркий, люцерна посівна, котяча м’ята дрібноквіткова, шандра рання, молочай степовий, хатьма тюрингська, перстач пісковий, синяк звичайний, шавлія дібровна, дивина щільноквіткова, кермек донецький та гоніолімон татарський. Велику цінність становлять популяції червонокнижного сону чорніючого. По схилах північної експозиції знаходяться угруповання півонії тонколистої (воронцю), що занесена до Червоної книги України.

Дещо відмінний рослинний покрив мають місця виходу на денну поверхню пісковиків. Тут розвивається чебрецевий варіант типчаково-ковилового степу: домінують чебреці Маршала та двовидний, ковила дніпровська та типчак. В таких угрупованнях зростають цмин пісковий, сон чорніючий, підмаренник руський, звіробій звичайний. Навесні біленькими дзвониками квітує гіацинтик блідий, що охороняється на території Донецької області рішенням облради.

На території об’єкту існує і найбільша в Добропільському районі популяція рідкісного степового первоцвіту – брандушки різнокольорової. Цей вид занесений до Червоної книги України. На схилах Грузької балки можна також побачити різнокольорові варіанти типово-степового виду – синяка плямистого.

На найнижчих ділянках схилу вказані різновиди типчаково-ковилового степу замінюються на чагарниковий степ, де домінують мигдаль степовий, що охороняється на території Донецької області рішенням облради, та карагана кущова. Серед цих чагарничків також зростає півонія тонколиста.

На ділянках тальвегу балки зустрічаються більш вологолюбні асоціації рослинності за участю очерета. На невеличких плесах р. Грузька розвивається покрив з ряски малої.

Загалом флора урочища нараховує більше 250 видів судинних рослин.

3. Тваринний світ
Значна площа урочища та поєднання кількох типів рослинності створює тут сприятливі умови для існування фауни природного степового комплексу. На території балки зустрічаються комахи, занесені до Червоної книги України: подалірій, махаон, бджола-тесляр фіолетова.

Територію об’єкту заселює 4 види амфібій. З них джерелянка охороняється Міжнародною Червоною книгою, а часничниця та зелена ропуха – Бернською конвенцією. Звичайною є ставкова жаба. З поширених на степових луках плазунів прудка ящірка охороняється Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія –  жовтобрюхий полоз Червоною книгою України. Звичайною змією вологого днища балки є водяний вуж.

На території балки зустрічаються чапля сіра, крижень, чирянка велика, курочка водяна, лиска, мартин звичайний. Також тут можна зустріти великих хижаків: великого яструба, канюка звичайного та зимняка (всі ці виду входять до Додатку ІІ Бернської конвенції). Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого в Україні орла – орлана-білохвоста, якого занесено до Європейського Червоного списку, Міжнародної та української Червоних книг.

Тут також все ще зустрічаються байбак та типовий гризун-рийник степу – сліпак звичайний. Наявність помірного пасовищного збою сприятлива для більшості рідкісних наразі степових гризунів: байбаків, ховрахів та земляних зайців.

4. Необхідність розширення ботанічного заказника «Балка Грузька» та створення на його базі ландшафтного заказника місцевого значення.
Україна в Європі, а Донецька область (одна з найбільш порушених антропогенною діяльністю в країні загалом) в Україні має найменші площі, які мають природоохоронний статус. Створення заповідних об’єктів на Добропіллі повністю відповідає Указу Президента України від 23.05.05 р. за № 838/2005 «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні». Територія об’єкту, що є частиною водозбору р. Грузька, входить до складу екологічного каркасу району та Донеччини загалом.

Наразі гостро стоїть питання збереження степової зони України загалом. Для цього необхідне взяття під охорону усіх ділянок степу, що зберегли генофонд степової біоти та, що найважливіше, певну критично малу площу для самопідтримання. Балочна система р. Грузької якраз являє собою приклад такої ділянки степу. В той же час, створений в 1995 році об’єкт – ботанічний заказник місцевого значення «Балка Грузька» включив лише 18,0 га території балочної системи. Така площа є недостатньою для охорони усієї тутешньої степової екосистеми.

Додатково зазначимо, що наразі в умовах майже тотальної трансформації екосистем Донбасу необхідним є збереження усіх площ нетрансформованих екосистем, що збереглися, адже за останні 50 років в області зникло 33 види рослин. Кожен рік зростає кількість видів, що потребують спеціальної охорони в області.
Важливо також те, що оголошення режиму заказника на території об’єкту не призведе до вилучення земель з сільськогосподарського фонду та припинення традиційного землекористування. Адже у випадку проектованого заказника «Байрачна діброва» його землі непридатні для ведення сільського господарства внаслідок крутизни схилів.

5. Рекомендації
Виходячи з вищезазначеного, пропонується створити ландшафтний заказник місцевого значення «Байрачна діброва». На території розширеного об’єднаного об’єкту ПЗФ мають бути додержані наступні вимоги:
1.    Заборона будь-якої забудови, прокладання комунікацій, розорювання степових територій, зміни гідрорежиму водних об’єктів;
2.    Заборона полювання, зокрема здобування птахів та байбаків;
3.    Заборона збору гарноквітуючих весняних ефемероїдів: сон-трави та ін.
4.    Заборона створювання звалищ сміття.

Доцент кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, канд. біол. наук
Подобайло А.В.

Підпис Подобайла А. В. засвідчую
декан біологічного факультету КНУ
Остапченко Л. І.

Координатор робіт зі створення об`єктів ПЗФ Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ)
Парнікоза І.Ю.

Директор КЕКЦ
Борейко В.Є.