Cтепи України

Окрім створення об*єктів природно-заповідного фонду, Закон України про ПЗФ передбачає і інший, маловмотивований захід – резервувавння під заповідання. Резервування фактично є декларацією про те, що той чи інший об’єкт повинен (колись) стати заповідним. Резервування потребує наукового обгрунтування і реально ніяких обмежень на користування територією не накладає. Враховуючи те, що рішення про резерування є слабким аргументом навіть для того, що на зарезервованій під заповідання території не можна виділяти ділянок під будівництво, цією можливістю майже ніхто не користується. Втім, є один варіант, можна навіть сказати – один унікальний шанс, коли режим резервування територій під заповідання діє. Так, на даному етапі Україна підійшла до моменту, коли почалась розробка генеральних планів областей, районів і населених пунктів. Генеральний план визначає призначення я використання ВСІХ земель. Тобто з одного боку, якщо в ньому не буде передбачено створення ПЗФ – його вже можливо нереально буде створити. З іншого ж боку, якщо в Генеральному плані буде передбачено створення заказника чи заповідного урочища, на його землях вже наврядчи дозволять робити щось інше, навіть сам факт заповідання не матиме принципового значення. Експеримент по резеруванню заказників Генпланів наразі проводиться Національним екоцентром Украни на прикладі Києво-Святошинського району на Київщині.

Для забезпечення реальної охорони червонокнижних об’єктів особливе значення має стаття 11 Закону України «Про Червону книгу України», згідно якій охорона об’єктів Червоної книги здійснюється шляхом: “врахування вимог з охорони під час розробки нормативно-правових актів” і “врахування спеціальних вимог щодо охорони об’єктів Червоної книги України під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відводу земельних ділянок, розробки проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи”. В тій же статті вказується, що: “перебування (зростання) на певній території рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів тваринного та рослинного світу, занесених до Червоної книги України є підставою для оголошення її об’єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення”, та декларується “встановлення підвищеної адміністративної відповідальності за знищення чи пошкодження об’єктів Червоної книги України, спричинення шкоди середовищу їх перебування, зростання”. Зміст наведених фрагментів Закону є базою для офіційного звернення в регіональне управління екології для реалізації схеми дій, що дозволяє здійснювати довгочасну охорону червонокнижних об’єктів, що перебувають/зростають на певній місцевості.

Послідовність дій при цьому може бути наступною.

Залучаючи зацікавлених фахівців (ботаніків, зоологів), необхідно звернутися листом в Держуправління Міністерства охорони навколишнього середовища в відповідній області (м. Києві та Севастополі) чи в Республіканський комітет з екології АР Крим (адреси можна взнати на сайті Мінприроди) з вимогою виїхати на місце запланованої/розпочатої господарської діяльності, що може нанести шкоду популяції червонокнижного об’єкту.

В листі необхідно переконливо та грамотно обґрунтувати вимогу надання екологічного інспектора, пославшись на Закон про Червону книгу України, вказавши реальну загрози для існування того чи іншого червонокнижного об’єкту. Вкрай бажано вимагати включення в виїзну групу представника місцевого органу влади (сільради, райради і т. ін.). Бажано також запросити представника землекористувача (лісгоспу, радгоспу і т. ін.) та землевпорядника зі схемою території. Необхідно пам’ятати, що більшість проблем, пов’язаних з виїздом екоінспектора та інших запрошених осіб на місце обумовлене відсутністю транспорту. Тому для виїзду краще за все мати свою машину.

В присутності запрошених осіб провадиться підрахунок чисельності певного виду рослини чи тварини, складається якомога точніша карта популяції. Відомості про наявність та чисельність об’єкта на території землекористувача станом на день виїзду заносяться в акт. В акті необхідно вказати яким методом оцінювалась чисельність об’єкту. Акт підписується спеціалістом (ами), що здійснює (ють) обстеження. При цьому необхідно вказати відомості про місце роботи, спеціалізацію чи вчене звання експертів. Крім того, акт має бути підписаний представниками державних установ, із вказівкою їх посад, та землекористувачем. До акту прикладається графічна схема чи таблиця розміщення локалітету.

Якщо з якихось причин представник місцевої влади, землекористувач чи землевпорядник не прийняли участь в виїзді та складанні акту, його можна скласти в присутності екологічного інспектора, вас та ще однієї особи. Акт можна складати і без присутності спеціалістів, але в такому разі треба мати при собі їх експертне заключення, що дублює інформацію, яку ви бажаєте викласти в акті

Результат являє собою зафіксований на певному часовому відрізку стан популяції виду, що нас цікавить, та одночасно є офіційним документом. що дозволяє припиняти будь-які зміни стану популяції внаслідок “агресивних» планів землекористувача. Таким чином, складений акт — своєрідний паспорт-гарантія об’єкта, про існування якого має бути добре відомо землекористувачу та місцевій екоінспекції, що дозволяє при достатній увазі з боку громадськості уникнути його втрати. За найменшої загрози спричинення шкоди об’єкту копія акту з вимогою припинити вказані дії направляється в Держуправління та природоохоронну прокуратуру. (18)

***ПРИКЛАД
АКТ
Обстеження території дослідного рибгоспу «Нивка» Інституту рибного господарства УААН на предмет наявності рідкісних та зникаючих видів рослин.

Мною, інспектором Державного управляння екології та природних ресурсів в м. Києві Михайлюком В. П. в присутності громадського екологічного інспектора Парнікози І. Ю. та командира дружини охорони природи «Зелене Майбутнє» Іноземцевої Д. М., проведено обстеження території рибгоспу «Нивка», а також ділянки запланованої для передачі у власність садівницькому товариству «Нивка» (вул. Обухівська, 135, Святошинський район).

Викладені в зверненні Дружини охорони природи від 07.12.2005 р. № 183/1 твердження повністю підтвердилися.

На території дослідного рибгоспу «Нивка», а саме у закинутих нерестовиках та прилеглих до них вологих луках, зростають червонокнижні орхідеї: пальчастокорінник м’ясо-червоний (чисельність оцінюється в 2 тис. екземплярів), коручка болотяна (чисельність оцінюється в 20 клонів-особин), жировик Лезеля (чисельність оцінюється в 40 особин), а також вид, що охороняється рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. – вужачка звичайна (чисельність оцінюється в 100 клонів-особин). Загальна схема розміщення популяцій додається.


Окремо зазначимо, що на ділянці, запланованій для передачі у власність садівницькому товариству «Нивка» виявлено до 40-ка екземплярів пальчастокорінника м’ясо-червоного, усі 40 особин жировика Лезеля та до 20 клонів-особин вужачки звичайної.

Обстеженням також встановлено, що зазначена ділянка, що являє собою прилеглу до ставу вологу луку, розмічена під індивідуальні ділянки, а в її південно-західній частині одну ділянку розорано та зведено капітальну будівлю з шлакоблоку.

Схема розміщення популяцій рідкісних рослин на зазначеній ділянці, що пропонується до передачі у власність садовому товариству «Нивка» додається.

17.06.06.
Підписи

Коли під забудову планується природний об’єкт, що не має природорохоонного чи якогось іншого статусу, то на етапі погодження документації можна встигти подати обґрунтування на створення об’єкту природно-заповідного фонду на місці об’єкту. Якщо на території дійсно мешкають тварини, або зростають рослини, що охороняються Червоною книгою України або міжнародними «червоними» списками, Державне управління охорони навколишнього природного середовища вже не матиме права видати на цей об’єкт позитивного висновку Державної екологічної експертизи. Причина цьому – існування на рівні структури Мінприроди «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок» згідно з яким Державні управління ОНПС не можуть погоджувати землевідведення на ділянках екомережі і в місцях зростання або мешкання зникаючих видів.

Міжнародні конвенції, про які ми так часто згадуємо, в більшості випадків абсолютно бездіяльні. Річ у тому, що ратифікації конвенції і підписання її рукою Президента мало для того, щоб вона запрацювала. Кожна міжнародна конвенція повинна мати відповідне національнодавство, що її реалізує. Так, всі конвенції природоохоронного змісту не мають практично ніяких законів, що передбачали б їх практичне впровадження в нашій країні. Голвний негативний наслідок цього – за порушення конвенцій неможливо притягнути до відповідальності. Як вийти з цієї непростої ситуації, треба думати. Втім, перші позитивні приклади вже є.-

***ПРИКЛАД

Один з варіантів самотужки реалізувати Європейську ландшафтну конвенцію здійснила Київська ландшафтна ініціатива. На основі основних ідей Конвенції, була написана так звана «Київська ландшафтна хартія», декларативний документ, який підписала низка громадських організацій і політичних партій. З тексту хартії виходить те, що її підписанти, фактично, визнають Європейську ландшафтну конвенцію і налаштовані реалізовувати її таким-то і таким-то чином. Після підписання Хартії, перелік підписантів, разом з текстом самої Хартії було опрлюнено і цей документ став засобом громадського тиску на підписантів.

Кожен об’єкт історико-культурної спадщини або природно-заповідного фонду може, згідно з чинним законодавством, мати охоронні зони. Може… прикро, що не повинен. Законодавство дозволяє створювати охоронні зони, проте нікого не зобов’язує робити це. На превеликий жаль, на даний момент мова не йде навіть про винесення в натуру меж природно-заповідного фонду. Ніде не прописані джерела фінансування створення охоронних зон. Натомість ніхто не забороняє проплатити винесення охоронних зон самій громадськості. Більше того, ніхто не забороняє відповідним установам виконати роботи по винесенню охоронних зон безкоштовно.

Варто сказати і про те, що охоронні зони можуть бути створені для парків і інших об’єктів, що не мають охоронного статусу. Натомість охоронний статус фактично, буде надано власне наявністю охоронної зони.

По матеріалах:  Парнікоза І. Ю., Шевченко М. С., Іноземцева Д. М., Василюк О. В., Шевченко О. С. Раритетна флора (Охорона, вивчення, ре інтродукція силами студентських екологічних організацій) – К.: Національний екологічний центр України, 2006. – 164 с.