Cтепи України

проект

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону земель»

Верховна Рада України постановляє:
1.Внести до Закону України “Про охорону земель” такі зміни:
1.1. Частину 3 Статті 47 викласти у новій редакції:

«Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів. На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Заліснення на схилах крутизною від 3 до 7 градусів здійснюється без попереднього розорювання».

1.2. Статтю 47 доповнити новою частиною п’ятою:

«Консервація деградованих земель пасовищ здійснюється винятково шляхом їх залуження без зміни цільового призначення ділянок»

2. Цей закон набуває чинності з дня його опублікування.
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону земель»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта.
Пропоновані правки вводиться у зв’язку з необхідністю узгодження статей 41 та 47 Закону України «Про охорону земель» (надалі – Закону) та врахування у ньому необхідності збереження пасовищ та сіножатей в процесі консервації деградованих земель. Неузгодженість зазначених статей полягає у тому, що в тексті Закону, одночасно існує заборона розорювання сіножатей та пасовищ і допускається їх розорювання з метою консервації земель шляхом заліснення, в результаті чого відбувається не лише розорювання, а й безповоротна втрата пасовищ і сіножатей.

Стаття 3 Закону «Принципи державної політики у сфері охорони земель» зазначає, що основними принципами державної політики у сфері охорони земель є: пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва та нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси. Стаття 37 Закону «Основні вимоги до охорони родючості ґрунтів» говорить, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. Також, прямо забороняється розорювання сіножатей, пасовищ.
Згідно з категоризацією земель за цільовим призначенням, що передбачена статей 19 та 22 Земельного кодексу України, пасовища та сіножаті є землями сільськогосподарського призначення. Консервація земель, що здійснюється для покращення стану земель передбачає повернення їх у подальшому до сільськогосподарського використання. Так, консервація сіножатей і пасовищ повинна здійснюватись з урахуванням збереження у подальшому їх цільового використання.

Згідно із ст. 51 Закону, консервації підлягають деградовані та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.

При цьому, чинна редакція ч.3 ст.47 Закону говорить, що забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Таким чином, закон дозволяє заліснення пасовищ, розміщених на схилах і у балках, які наразі становлять основну частину пасовищ степової та лісостепової зон України. Схили крутизною від 3 до 7 градусів непридатні для ведення орного землеробства, оскільки їх розорювання призведе до стрімкого поширення ерозійних процесів. Проте, використання їх як природних пасовищ не призводить до ерозії та деградації грунту. Крім того, методика заліснення, що використовується для створення нових лісових насаджень на півдні і сході України, передбачає підготовку грунту шляхом розорювання ділянки. Таким чином, сама підготовка грунту для заліснення стає причиною для поширення ерозійних процесів і унеможливолює в подальшому використання пасовищ і сіножатей, що.суперечить меті консервації земель.

Звертаючись до пункту 2 Порядку консервації земель, що затверджений Наказом Держкомзему України 17.10.2002 N 175, бачимо, що  консервація земель здійснюється за наявності: порушення поверхні земельних ділянок унаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; еродованих земель, перезволожених земель з підвищеною кислотністю або засоленістю та ґрунтів, забруднених хімічними речовинами й іншими видами забруднень, небезпечних для здоров’я людей; малопродуктивних земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю; радіаційно небезпечних, радіоактивно забруднених або забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами земель тощо.

Згідно з п.4 та 5 Порядку консервації земель, консервація земель здійснюється за ініціативи власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, а також за поданням місцевих землевпорядних або природоохоронних органів. Власник землі або землекористувач, у тому числі орендар, подає заяву або клопотання до відповідної державної адміністрації

(сільської, селищної, міської ради) за місцезнаходженням земельної ділянки, указуючи причини необхідності проведення консервації земель. До заяви або клопотання додається у т.ч. матеріали власних спостережень (фотознімки), таблиці динаміки врожайності сільськогосподарських культур тощо. З цього слідує, що крім окремих випадків (наприклад, утворення яружних систем та урвищ), консервація земель не прийнятна для сіножатей і пасовищ, оскільки вона примінима лише для орних земель.

В разі деградації природної рослинності пасовищ і сіножатей внаслідок надміного використання та перевипасу, доцільним є їх тимчасове виведення з використання та залуження, що дозволить поновити їх природний потенціал та економічну роль.

Порядок консервації земель у п. 14 Порядку консервації земель передбачає процедуру повернення земель до поточного використання після завершення строку консервації. Таким чином, у випадку з сіножатями і пасовищами єдиним методом консервації може бути залуження.

В разі ж заліснення деградованих пасовищ, їх частка від загального обсягу земель сільськогосподарського призначення, буде зменшуватись. При цьому, в разі виникнення у майбутньому потреби створювати нові пасовища, здійснити це за рахунок інших категорій земель буде вкрай складно і недоцільно. Тож оптимальним варіантом лишається збереження пасовищ при консервації земель.

Виходячи з цього, необхідним є законодавчо закріпити заборону заліснювати деградовані пасовища і сіножаті та встановити єдиним дозволеним способом консервації вказаної категорії земель їх залуження.

У законопроекті пропонується обмежити перелік заходів консервації земель сножатей і пасовищ залуженням, що дозволить надалі їх використовувати.

Внесення такої правки крім іншого сприятиме і збереженню природних степових ландшафтів і степового біологічного різноманіття. На сьогодні на території України залишилось не більше 3% степів від їх початкової площі. Такий стан справ ставить під загрозу збереження видів флори та фауни, характерних для степових природних комплексів, у т.ч. значної частини видів, включених до Червоної книги України та ряду міжнародних природоохоронних конвенцій. Також, збереження степів, як характерного зонального ландшафту є пріоритетом з точки зору задач, поставлених Європейською ландшафтною конвенцією. Разом з тим, така зміна в законодавстві щодо охорони земель дозволить гарантувати збереження в подальшому пасовищ, як природної кормової бази для свійської худоби та екологічно безпечного промислового тваринництва.

2. Цілі та завдання прийняття акту.
Метою прийняття проекту Закону є необхідність термінового законодавчого врегулювання актуальних проблем, що мають місце у сферах консервації деградованих земель сіножатей та пасовищ, усунення з цих питань суперечностей статей Закону України «Про охорону земель».
 
3. Загальна характеристика та основні положення акту.

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 47 Закону України «Про охорону земель» шляхом викладу частини 3 статті 47 у новій редакції та доповнення статті 47 частиною 5. А саме:
Частину 3 статті 47 дещо змінено та викладено так: «Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів. На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Заліснення на схилах крутизною від 3 до 7 градусів здійснюється без попереднього розорювання».
Статтю 47 доповнено новою частиною 5, відповідно до якої консервація деградованих земель пасовищ здійснюється винятково шляхом їх залуження без зміни цільового призначення ділянок.

4. Стан нормативної бази в даній сфері державного регулювання
Нормативно-правові відносини у сфері охорони земель регламентуються Земельним кодексом України, Законом України «Про охорону земель», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Наказом Держкомзему України 17.10.2002 N 175 «Про порядок консервації земель».

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття зазначеного законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону
Прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону земель” призведе до вдосконалення нормативно-правового регулювання у сферах охорони земель, зокрема у питаннях охорони пасовищ та сіножатей від заліснення, забезпечить захист цієї категорії земель від негативного впливу на них розорювання та заліснення,..