Cтепи України

«Дикі Гуси»

Am F
Холодом вітри…
Dm Am
В сірім небі дикі гуси
F
Сплять дерева,
G Am
В’янучи шепочуть:
F Em
Спить країна, яку ти так
Am
Любив…

Am
Браття, рушаймо в далекий похід
F Dm Am G
Та й по любу весну
F Dm G
На прозорих конях неба
Am G F
(йє-гоу, йє-гоу, йє-гоу)
Em
Над білим снігом.

Наше синє і жовте зіллється в одне.
О, мій зелений краю,
Не давай зимі спочину!
(йє-гоу, йє-гоу, йє-гоу)
Назустріч веснам!

A# Dm
В мені прокинулось минуле
A# Dm
Вогнем над травами степів.
A# C Dm C A# Am
Воно з’єдналося зі співом птахів…

Козацькому роду нема переводу,
Немає тих, хто вмер ні за що,
Хто проніс даремно прапор
(йє-гоу, йє-гоу, йє-гоу)
Над Диким Полем.

В мені прокинулось минуле
Вогнем над травами степів.
Воно з’єдналося зі співом птахів…
Йє-гоу, йє-гоу…

Подихом вітрів
Повертались дикі гуси.
Вже й дерева протирають очі –
Вирушаймо на зустріч цій Весні.

«Палає Степ»
Am F Fm Am F Fm Am F Fm Am
Лук залило. Лихо стиха
F G
Стільки птахів погубило…
Am F Fm Am F Fm Am F Fm
Вмер Дід-Поріг: нічим дихать,
F G Am
Сиві скелі мулом вкрило.

Степ в кайданах у німоти
Православної подоби.
Мить, тільки мить, тільки мить,
І від нас лишився попіл.

Am Dm Fm
На лихо чи щастя вночі
Am Dm F G
Зайнялися фігури.

Am Dm F Fm Am F Fm
Подивись, палає Дикий Степ болем…
Подивись, палає Дикий Степ журбою…

Hm G Gm Hm G Gm Hm G Gm Hm
Ти не один, ти не з тих,
G A
Хто згорить разом з травою.
Hm G Gm Hm G Gm Hm G Gm Hm
Дим сліпить всіх. Біль достиг.
G A
Він усюди за тобою.

Шлях твій лежить через пал за пороги:
Вогнище Дніпро вгамує.
Сокіл летить, наче стяг перемоги –
Крик його весь степ почує.

Hm Em Gm
Не озирайся назад… на нас,
Hm Em G A
Ми палаєм в вогні!!!

Hm Em G Gm Hm G A
Подивись, палає Дикий Cтеп болем…
Подивись, палає Дикий Cтеп журбою…

F G Am
Постане з очерету Мати-Січ,
F G Am
На волі пригорне до грудей сина.
F G Am
Тут попелом впаде додолу ніч,
F G Am
А з полум’я повстане Україна.

(О. Василюк – С. Василюк, О. Василюк)

«Козаки»

Їхали козаки, їхали по полю
І лунала пісня про їхнюю долю.
Про їхнюю долю, про справжнюю волю.
Їхали козаки, їхали по полю…

Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі…

Ой, у лузі-лузі тая пісня ллється,
А дівоче серце, як пташина, б’ється…
Віддала кохання хлопцю молодому
Їхали козаки, їхали додому…
(текст – Момот Валентин, музика – Момот Кирило)

«В Дикім Полі»

День і ніч навпростець в поля
Я іду один, я топчу рілля.
Обрій сонцем світ засліпив,
Я дивлюсь навкруг вже нема степів…

Чути тихо пісню в Дикім полі —
То птахи співають сутінкові,
Вітер жене хвилі ковилові:
Немає більше місця в світі козакові.
Чути тихо пісню в Дикім полі —
То птахи співають сутінкові,
Вітер жене хвилі ковилові:
Нема більше щастя в світі козакові.

І вітер дме, в нього стільки сил —
Я би теж хотів, я би так хотів!
Земле, де ж всі твої сини?
Я кричу щосил, та нема луни…
(О. Василюк)

«Розорана Цілина»
Am F Dm G Am F Dm G
Переорали цілину, переламали молоді ростки.
Am F Dm G Am Dm7 G
Я чую тріск – я перейму козацький біль – то козаків кістки.

Розворотили борозну, перелякали зграю журавлину
Ґрунт сірий сохне на вітру: сира земля, це чорнозем із тліном.

Ріллям пустили борону, лишили сохнути кущі полину,
Заборонили цілину, де боронили козаки країну.

(О. Василюк)

«Козача Могила»

Am
Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
F Em
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.
Am
Ти мабуть не бачив і не відчув
Мить, коли вічним сном заснув,
F Em
Востаннє побачивши ці вільні небеса.

F Em Am
Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа,
F Em Am
По росі промайне сльоза.
F Em Am
Твої сини та онуки триматимуть в серцях
F Em Am
Подвиг твій, він і вкаже шлях…

Ти віриш, та в серці вже щось не так:
Не тішить ні поле, ані байрак,
На дотик немає сил і встати вже ніяк…
Земля — то для тебе ярмо і гніт,
Бо вільне життя — то стрімкий політ,
Як вірити можна в попіл, коли так сяє Світ?

F Em Am
Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа,
F Em Am
Честь твоя освятить наш край.
F Em Am
Твої сини та онуки почують у серцях
F Em G
Голос твій, він і вкаже шлях…

F G
Навпростець до своїх
Dm Am
Споконвічних доріг,
F G Am
Де вогнем гартувалося серце.
F G
Будь таким, як ти є,
Dm Am
І не зраджуй себе!
F
Вирушай:
G Am
Б’є життя через край!

Козача могила — то біль степів,
Колиска бентежних нестримних снів,
Їй ніч свої сльози ллє та молиться трава.
Шуліка кружляє над нею, зве:
«Прийди і зі степом з’єднай себе!
Стану в пригоді, сину, як не забув мене…»

Навпростець до своїх
Споконвічних доріг,
Де вогнем гартувалося серце.
Будь таким, як ти є,
І не зраджуй себе!
Вирушай:
Б’є життя через край!

Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.

(К. Науменко, С. Василюк)