Cтепи України

Територія проектованого заказника знаходиться в межах та на околицях с. Оленівка, Фастівського району, Київської області. Землекористувачем є Інститут селекції плодових культур УААН та Оленівська сільська рада.

Територія об’єкту включає комплекс мальовничого природно-історичного ландшафту в долині струмка – притоки р. Стугни, від його витоку до території с. Мотовилівка. Площа об’єкту 200 га.

Об`єкт являє собою поєднання рослинності реліктових залишків дубового гаю з штучно-створеними в долині струмка деревними насадженнями з верби білої (Salix alba), в’яза гладенького (Ulmus laevis) та гіркокаштану кінського (Aesculus hyppocastanum). Значна частина території проектованого заказника являє собою степові ділянки та ділянки дерево-чагарникової рослинності на схилах балки, дном якого протікає притока р. Стугна. На ставах та вздовж відрізків вільної течії струмка поширена прибережно-водна та суто-водна рослинність.

Ділянка реліктового дубового рідколісся, як свідчить дослідження басейну р. Стугна проведене В.І. Мальцевим та спів. (1997), є частиною реліктового лісового масиву, головні рештки якого розташовані вздовж русла р. Стугна між с. Велика Мотовилівка та Борова. В складі фрагменту даного масиву, що знаходиться на території с. Оленівка на крутому правому березі струмка притоки р. Стугна, збереглися надзвичайно цінні 200-річні та навіть одне 400-річне дерево дуба черещатого (Quercus robur), які нагадують нам про часи суцільних лісових масивів, що вкривали цю частину Європи та нагадували своїм виглядом славетну Біловезьку Пущу. Не даремно саме цей фрагмент природного лісу було обрано для розбудови парку біля резиденції відомих цукрових магнатів та патріотів України – Варвари та Богдана Ханенків. Вони перетворили місцевість на схилі балки на райський куточок, по суті, на дендропарк з трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду та джерелом оздобленим бронзовою фігуркою Амура. Наразі від джерела лишилася тільки мурований каптаж, а від маєтку тільки стара водонапірна вежа-пам’ятка техніки початку ХХ ст.

Долина ж струмка в межах дендропарку була засаджена вербами, які наразі досягнули поважного віку, зокрема зустрічаються і столітні екземпляри. Багато з дерев загинули та впали. Втім така ситуація обумовлює надзвичайно сприятливі умови для цілого ряду тварин: кажанів, птахів, зокрема дятлів та сов. Всі ці тварини знаходяться на Україні під охороною згідно положенням Бернської конвенції. Зважаючи на це на території проектованого заказника рекомендується здійснювати висадку нових дерев верби, без усунення старих, що не тільки створюють романтичний пейзаж, але й дуже важливі для збереження цінних тварин. Слід відмітити, що наявність старих дубів створює сприятливі умови для існування популяції червонокнижного жука-оленя (Lucanus cervus), а старі верби не менш сприятливі умови для іншого червонокнижного жука – вусача мускусного (Aromia moschata).

Не менш важливе значення має збереження наявних на території об’єкту водно-болотяних ландшафтів. Вони представлені каскадом ставів та відрізками вільної течії річки, в яку збираються бічні притоки, в результаті чого формується справжній каньйон, дно якого по краю плеса ставів та вздовж русла вкрите стіною при бережно-водної рослинності, представленої угрупованнями очерету (Phragmites australis) та рогозу (Typha latifolia). Подекуди русло поросло вологими дерево-чагарниковими заростями. Стави є середовищем існування цінних видів риб, серед яких сазан (Cyprinus carpio) та сріблястий карась (Carassius auratus), які часто досягають поважних розмірів. Зважаючи на це територія заказника має значну рекреаційну цінність як місце спортивного лову риби. Прибережна рослинність дає прихисток таким коловодним птахам, як очеретянки (Acrocephalus sp.) та блакитний рибалочка (Alcedo athis), що охороняються Бернською конвенцією. Зарості ряски малої (Lemna minor) створюють кормову базу для качок.

Значну площу на території об’єкту займають степові біотопи, представлені асоціаціями типчака (Festuca rupicola), пирію середнього (Elytrigia intermedia), бородача (Botrichloa ischaemum) та куничника наземного (Calamagrostis epigeos). В умовах недосяжності крутих схилів балки, або зменшення поголів’я рогатої худоби, вони стали центром поширення значного різноманіття лучно-степових трав, багато видів, яких належать до числа лікарських. Недарма дані території цінуються серед місцевого населення, що традиційно збирає тут трави. Звичайними видами різнотрав`я є Galium verum, Agrimonia eupatoria, Eryngium campestre, Falcaria vulgaris, Hypericum perforatum, Knautia arvensis, teucrium chamaedrys, Medicago romanica, Onobrychis arenaria, Origanum vulgare, Potentilla argenteа, Trifolium alpestre, T. montanum, Scabiosa ochroleuca, Stachys recta, Thalictrum minus, Veronica incana, V. spicata та ін. Зустрічаються також Thymus marschallianus.

Лучно-степові біотопи поєднуються з ділянками заростей Pyrus commnis, лоху (Eleagnus angustifolia), сосни (Pinus sylvestris), Rosa canina, свидини (Swida sanguinea) та калини (Viburnum opulus). Подекуди посилюють кормність угідь для диких тварин залишки фруктових садів. Лучно-степові біотопи заселені степовими гризунами є місцем полювання совиних та яструбиних птахів, що знаходяться під охороною Бернської конвенції.