Cтепи України

Це територія долини Дністра від русла р. Стрипи до русла р. Лядової (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька і Вінницька області), довжиною близько 250 км. і площею близько 20 тис. га. Вона являє собою каньоноподібну дністровську долину з крутими до урвистих (15-70 градусів) схилами, утвореними вісьмома терасами, з котрих вісьма плейстоценова переходить до плакору на висоті 200-220 м. над рівнем ріки. Долина вскриває червоні девонські пісковики, темно-сірі ілурійські сланці і світло-сірі девонські вапняки, перекриті на менш крутих схилах чорноземними і сірими оползневими ґрунтами, а на більш крутих – дерново-карбонатними ґрунтами або тонким шаром мілкозему. У глибокій сильно прогріваємій долині формується більш сухий і теплий мікроклімат. Так, при температурі 24 градуси на плакорі поверхня ґрунту південного схилу долини прогрівається до 62 градусів. У результаті цього її рослинність різко відрізняється від накволишних плакорів лісової Центральної Подолії і лісостепової Західної Подолії своїм більш керофітним виглядом. Саме дуже сухими схилами дністровського каньону степові і навіть напівпустельні види просуваються далеко на захід від свого основного ареалу.

Схили долини з менш глибокими ґрунтами займають степи, котрі і переважають в її рослинному покрові. Найрідкіснішими з них є чагарникові степи ефедри двоколоскової (Ephedreta diatacaya), що зустрічається у вигляді невеликих плям у верхній, найсухішій і прогріваємій частині південних схилів з шаром мілкозему до 5-7 см. Це найбільш північно-західні, відірвані від свого основного ареалу реліктові скупчення цих степів, де зустрічаються ковила волосиста і мигдаль низький.
Дещо трохи більш розповсюдженими є чагарникові степи мигдалю низького (Amigdaleta nanae), що займають менш круті (30-45 градусів) схили. Як і попередні, це найбільш північно-західні реліктові скупчення цих степів, загальна площа котрих складає декілька гектарів. Содомінантними їх видами є ковила волосиста, пирій середній, м’ятлик різнокольоровий (Poa veroicolor), лапчатка попеляста (Potentills cinerea) і шипшина колюча.

Значно частіше у верхніх і середніх частинах південних крутих схилів зустрічаються степи ковиля волосистого, що тягнуться інколи вузькою смугою на 1-2 км. На більш пологих південних схилах і більш крутих східних вони змінюються степами осоту низького (Cariceta humilia). Серед цих степів на уступах карнизів шириною у декілька метрів формуються ендемичні степи мятлику різнокольорового (Poeta veriacoloria). Найбільші площа займають степи бородоча звичайного (Botriochloeta), що приврочені до середньої і нижньої частин південних і східних схилів. Вони мають вторинний характер і сформувалися під впливом випасання.
Крім ефедри двоколоскової і мигдалю низького на дністровських степах цього відтинку проходить північно-західний кордон ще цілого ряду степових видів таких, як волошка східна (Centaurea orientalis), воловик Барєльє (Anohuas barrelieri), опарка ложношерохувата, астрагал, живучка хіоська (Ajuga chia), цибуля крапчата (Allium gutatum), люцерна маленька (Medicago minima), Sideritis montana. На цих же схилах біля села Зелений Гай Залещіцького району Тернопільської області збереглось єдине місцезнаходження степового чагарнику спіреї польської (Spiraca polonika).

На північних дуже крутих схилах каньону у декількох місцях проростають скупчення формації сеслерії Гейфеля, що займає площу в декілька дестятків гектарів. Це рідкісні для України реліктові скупчення, південно-східна межа розповсюдження котрих проходить у каньоні.

Не менш цікаві у научному відношенні і ліси, приврочені до більш щільних, ніж під степами, ґрунтів. На північних і західних схилах тут проростають дубово-грабові, рідше – букові ліси з пануванням у травостої осоту волосистого. У них зустрічається гірський вид дикий салат вонючий, крайня південно-східна точка розповсюдження котрого пов’язана з каньоном. Тут же біля села Зелений Гай на кислих буроземних ґрунтах ростуть дуже рідкісні скеледубові ліси чорничні (Quercetum (petraeae) myrtiosum), котрі далі на схід не зустрічаються. Однак найбільшу цікавість являють собою розповсюджені на південних, рідше східних і західних схилах долини з дерново-карбонатними ґрунтами щільністю 0,5-0,7 м. дубові ліси кизилові. Ці рідкісні для України ліси субсередземноморського характеру широко розсповюджені у дністровському каньоні і представлені майже всіма відомими на території республіки асоціаціями. Як правило, вони займають схили південних експозицій, де у верхній. найбільш пологій частині формується дубовий ліс кизилово-волосистоосотий. У найбільш опуклій і сухій верхній частині схилу формується дубовий ліс кизилово-горобцевий. У нижній або у верхній частині крутих схилів західної експозиції вони змінюються дубовим лісом кизилово-конвалієвим. У дністровському каньоні проходить західна межа розповсюдження майже всіх названих асоціацій. З рідкісних видів тут зустрічається фіалка біла, морозник червонуватий і кизил звичайний.

У найзахіднішій частині долини на дуже крутих кам’янистих схилах верхньої частини каньону у перехідних до степів умовах збереглися фрагменти унікального для республіки скупчення рідкостойного дубового лісу кизилового з пануванням у травостої осоту низького. Це єдине в Україні місце проростання реліктового лісу такого типу, що збереглося на території Подільського підвишення, вочевидь, з пліоцена, воно вказує на достатньо давні зв’язки підвишення з субсередземноморьям.

У заплаві Дністра дубові ліси кизилові зміняються також дуже рідкісними лісами клену польового з переважанням у травостої сниті звичайної або зеленчука жовтого, що тягнуться вузькою смугою вздовж корінного берегу ріки. Під ними формуються скелетні дернові опідзоленні ґрунти на третинних вапняках.
Рослинність дністровського каньону являє собою цікавість не лише у відношенні охорони генофонду рослинності республіки, виявлення історії її розвитку і розповсюдження рчду видів, межа ареалу котрих проходить у каньоні, але і у відношенні його екологічної ролі. Більша частина її спільнот росте в екстремальних екологічних умовах і після якогось впливу людини, як правило, не відновлюється. На їх місці формуються голі, полишені рослинного покриву, кам’янисті схили, мікроклімат котрих різко змінюється. Таким чином, важлива екологічна роль рослинності дністровського каньону підтверджує необхідність її заповідання.