Природний заповідник “Єланецький степ”
Май 15th, 2009 by stepan
Розташування: Миколаївська область, Єланецький та Новоодеський райони
Площа: 1675,7 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: – 55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н,
с. Калинівка
Телефон – (05159) 9 72 14
Перший заповідний об’єкт в районі розміщення заповідника з’явився у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення “Роза” площею 300 га. Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні. У 1982 році вже на площі 976 га, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення “Єланецький”. У 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та українських вчених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник, а 17 липня 1996 року Указом Президента України № 575 було створено природний заповідник “Єланецький степ”.
Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк та “Палац природи”. Перший був створений у заказнику “Роза” у 1978 році за допомогою фахівців з “Асканії-Нова”. Це огороджена ділянка степу площею 70 га, де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. Так званий “Палац природи” був побудований у 1979 році з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Він чудово вписується в оточуючий ландшафт і складається з красивої триповерхової будівлі оригінальної архітектури та ряду допоміжних споруд (обсерваторія, їдальня, душові, відкриті майданчики тощо).
Заповідник призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор’ї ділянки цілинного степу й є першим і поки що єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета – збереження та відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України. В установі працюють 15 чоловік, з них у науковому підрозділі – 1, у службі охорони – 8 осіб.
Згідно з фізико-географічним районуванням заповідник знаходиться у межах Дністровсько-Дніпровської провінції Північностепової підзони Степової зони, на степових відрогах Придніпровської височини Південнобузько-Дніпровського межиріччя.
Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок (Прусакової, Орлової та Рози), що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії – лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 30 – 40° і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу “Єланецького степу” є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар’єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.
Найпоширенішими ґрунтоутворювальними породами є леси, а на схилах балок – вапнякова жорства, мергелі та суглинки. У ґрунтовому покриві переважають малогумусні й щебенюваті чорноземи, а також виходи лесів та елювію вапняків. Характерною ознакою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своєрідності.
Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями.
Середньорічна температура повітря становить +8,4°С, середня температура січня – -4-5°С, а липня – +21-22°С. Максимальна температура повітря (липень) сягає +38°С, мінімальна (січень) – -23°С. Середня тривалість безморозного періоду на ґрунті становить 150-160, а у повітрі – 170-185 діб. Вегетаційний період триває 215-220 діб. Зими малосніжні, з частими відлигами, проте в окремі роки ґрунт може промерзати на глибину до 54 см. Середньорічна сума опадів становить 438 мм, найбільша їх кількість (до 300 мм) випадає у вигляді злив у теплу пору року, особливо в червні-липні. Для другої половини літа характерні сухість повітря і суховії. Весни також посушливі і супроводжуються суховіями, навіть пиловими бурями. В середньому протягом року буває 16-20 днів із суховіями.
Постійних водотоків на території заповідника немає. По днищах балок проходять русла струмків, які наповнюються водою лише навесні та під час дощів і літніх злив. Проте, завдяки особливостям геологічної будови (наявності кількох шарів водопідпірних глеїв), тут існує принаймні три водоносних горизонти, водою яких наповнюються колодязі та джерела, а в Прусаковій балці утворилися досить великі заболочені ділянки, де вода зберігається навіть у посушливі сезони. Від численних колись джерел води у заповіднику залишилось лише одне. Внаслідок бездумної оранки більшість з них зникла під шаром ґрунту, що змивається з навколишніх ланів. З часом, за умови перегляду засобів землекористування, вони можуть відновитися і знову стати прикрасою цих місць.
Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зумовлює багатство його рослинного та тваринного світу.
За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник “Єланецький степ” помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Це дуже важливий і актуальний напрям діяльності, який надає заповідникові особливого значення. Відбитком недавнього господарського освоєння території заповідника (інтенсивне випасання худоби, оранка, проведення лісомеліоративні заходів) є наявність у складі його флори великої кількості бур’янів і культивованих (здичавілих, випадкових, висіяних та інтродукованих) рослин (69 видів).
Водночас природна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною. Вона представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам’янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригінальними чагарниково-деревними комплексами. Тут охороняється 5 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили Лессінга, ковили української, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили вузьколистої.
У флорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед яких переважають степові та лучно-степові види. Із несудинних рослин у заповіднику зареєстровано зростання 5 видів мохоподібних, 29 – водоростей, 14 – лишайників. Тут зростає також 17 видів грибів.
До Червоної книги України занесено 17 видів рослин (5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасивіша, українська та вузьколиста, астрагал шерстистоквітковий, брандушка різнокольорова, шафран сітчастий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо), 7 видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка південнобузька, карагана скіфська, перлівка золотолускова і ін.). Ендемічних рослин на території заповідника нараховується 33 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та ін.) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя.
У складі флори заповідника зареєстровано також багато регіонально-рідкісних видів, які підлягають особливій охороні у межах Миколаївської області.
Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів (більше 10%) є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів і ін.), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова, плавунець широкий, “явка медична тощо). Близько 40% безхребетних становлять мешканці степу, а решту – різних деревно-чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу. Дуже цінним і різноманітним виявився комплекс комах – природних запилювачів рослин (дикі бджоли, джмелі тощо).
Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видів хребетних тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 – плазунів, 142 – птахів, 22 – ссавців. З них 20 видів включено до “червоних” переліків різного рівня (полози чотирисмугий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо).
Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугого, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам’янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок.
Серед птахів є мешканці відкритих просторів та деревно-чагарникових заростей, види-синантропи, а також види, що живляться у степу. Домінують жайворонок польовий та щеврик польовий, численними є чекан лучний, славка сіра, вівсянка садова, припутень та інші, трапляються сиворакша, кам’янка-танцюристка, шпак рожевий та лежень. Ще одна особливість тваринного світу заповідника полягає у значному поширенні тут хижих птахів, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших рідкісних видів тут зустрічаються змієїд та орел-карлик.
Серед ссавців переважають дрібні гризуни. Байбак тримається трьома колоніями загальною кількістю близько 100 особин (більшість з них так і залишились мешкати у вольєрі, звідки цих звірів було випущено у степ на початку 80-х років). З хижих ссавців переважає лисиця, зустрічаються ласка, тхір степовий, інколи заходить вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.
Загалом на території заповідника мешкають 11 видів тварин, занесених до Європйського червоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.
За складом рідкісних, ендемічних і тих представників флори та фауни, що занесені до Червоної книги України, заповідник “Єланецький степ”, безумовно, має велике наукове та природоохоронне значення. Однак не менш важливим є сприймання його як частки ландшафту Правобережжя України, що в природному стані майже не зберігся.
Головною і невід’ємною складовою цього ландшафту є тварини та рослини, які поки що не стали рідкісними, але зумовлюють зональну своєрідність регіону, і без них неможливо уявити собі степ. Зберегти цей ландшафт у всій його цілісності – головне завдання заповідника. У ньому є всі умови для відновлення природних рослинних комплексів, реакліматизації деяких рідкісних видів тварин та репатріації окремих степових видів рослин, які були втрачені внаслідок антропогенної трансформації довкілля.
В заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.
запозичено з УкраїнаІнкогніта
Природный заповедник “Еланецкая степь”
Расположение: Николаевская область, Еланецкий и Новоодесский районы
Площадь: 1675,7 га
Подчинение: Министерство охраны окружающей природной среды Украины
Почтовый адрес: 55553, Николаевская обл., Еланецкий р-н,
с. Калиновка
Телефон – (05159) 9-72-14
Первый заповедный объект в районе размещения заповедника появился в 1978 г., когда тут был организован заказник местного значения “Роза” площадью 300 га. Именно с того времени берет начало история сохранения участков целинной степи в Правобережной Украине. В 1982 г. уже на площади 976 га, был провозглашён ландшафтный заказник местного значения “Еланецкий”. В 1990 г. по инициативе местных природоохранников и украинских учёных было принято решение о резервировании 2000 га под будущий заповедник, а 17 июля 1996 г. Указом Президента Украины № 575 был создан природный заповедник “Еланецкая степь”.
С 70-х г.г. ХХ в. в заповеднике остались зоопарк и “Дворец природы”. Первый был создан в заказнике “Роза” в 1978 г. при помощи специалистов из “Аскании-Нова”. Это огражденный участок степи площадью 70 га, где в полусвободном состоянии содеожались бизоны, куланы, олени пятнистые и муфлоны. Так называемый “Дворец природы” был построен в 1979 г. с целью организации отдыха и экологического образования детей и юношества. Он чудесно вписывается в окружающий ландшафт и состоит из красивого трёхэтажного здания оригинальной архитектуры и ряда дополнительных сооружений (обсерватория, столовая, душевые, открытые площадки и т.д.).
Заповедник предназначен для сохранения и воссоздания степных природных комплексов Правобережной Украины. Он был организован для охраны наибольшего в Юго-Западном Причерноморье участка целинной степи и является первым и пока что единственным степным заповедником в Правобережной Украине. Его цель – сохранение и возобновление типчаково-ковильной степи, не представленной на других заповедных территориях Украины. В учреждении работают 15 людей, из них в научном подразделении – 1, в службе охраны – 8 человек.
Согласно с физико-географическим районированием заповедник находится в границах Днестровско-Днепровской провинции Северостепной подзоны Степной зоны, на степных отрогах Приднепровского возвышения Южнобугско-Днепровского междуречья.
Территория заповедника представляет собой ярово-балковый комплекс, который включает нижнюю часть нескольких больших балок (Прусаковой, Орловой и Розы), которые принадлежат к гидрографической сети речки Громоклеи – левого притока Інгула. Днища этих балок широкие и выровненные, а склоны порезаны разными по размерам, преимущественно сильно задернованными ярами. Крутизна склонов обычно не превыщает 15 °, но в отдельных местах достигает 30-40 ° и больше. Именно благодаря значительному эррозийному расчленению, заповедник существенно отличается от смежных территорий, которые узнали существенный антропогенный пресс. Специфической особенностью рельефа “Еланецкая степь” является минимум водораздельных участков, которые были распаханы в начале ХХ в. Приводораздельные участки территории заповедника были нарушены чрезмерным выпасом, карьерными разработками известняка и лесомелиорацией перед заповеданием.
Наиболее распространёнными почвосоздающими породами являются лёссы, а на склонах балок – известковая дресва, мергели и суглинки. В почвенном покрове преобладают малогумусные и щебенчатые чернозёмы, а также выходы лёссов и элювия известняков. Характерным признаком ландшафта заповедника, который придаёт ему живописности, являются выходы известняков, которые местами создают достаточно высокие и крутые стенки. Местами на днищах балок выходят красные граниты, большие глыбы которых придают всему ландшафту особое своеобразие.
Климат на территории заповедника умеренно континентальный с тёплым долгим летом, малоснежной зимой, дефицитом влаги, частыми засухами и суховеями.
Среднегодовая температура воздуха составляет + 8,4 °С, средняя температура января – 4-5 °С, а июля + 21-22 °С. Максимальная температура воздуха (июль) достигает + 38 °С, минимальная (январь) – 23 °С. Средняя длительность безморозного периода на почве составляет 150-160, а в воздухе – 170-185 суток. Вегетационный период длится 215-220 суток. Зимы малоснежные, с частыми оттепелями, но в отдельные годы почва может промерзать на глубину до 54 см. Среднегодовая сумма осадков составляет 438 мм., наибольшее их количество – до 300 мм., выпадает в виде ливней в теплую пору года, особенно в июне-июле. Для второй половины лета характерны сухость воздуха и суховеи. Вёсны также засушливые и сопровождаются суховеями, даже пылевыми бурями. В среднем на протяжении года бывает 16-20 дней с суховеями.
Постоянных водотоков на территории заповедника нет. По днищам балок проходят русла ручьёв, которые наполняются водой только весной и во время дождей и летних ливней. Но, благодаря особенностям геологического строения (наличие нескольких слоёв водоподпорных глеев), тут существует по крайней мере три водоносных горизонта, водой которых наполняются колодцы и источники, а в Прусаковой балке появились достаточно большие заболоченные участки, где вода сохраняется даже в засушливые сезоны. От многочисленных когда-то источников воды в заповеднике остался только один. Вследствие бездумной распашки большинство из них исчезло под слоем почвы, которая смывается с окружающих полей. Со временем, при условии пересмотра способов землепользования, они могут возобновиться и снова стать украшением этих мест.
Не смотря на относительно небольшие размеры, территория заповедника отличается значительным ландшафтным разнообразием, что и обуславливает багатство его растительного и животного мира.
По составу и территориальному распределению растительности заповедник “Еланецкая степь” заметно отличается от других степных заповедников Украины прежде всего тем, что в нём почти половину площади занимают перелоги разного возраста. Из-за этого одним из основных заданий заповедника рядом с охраной участков целинной степи, является возобновление природной растительности на трансформированных участках. Это очень важное и актуальное направление деятельности, которое придаёт заповеднику особенное значение. Отпечатком недавнего хозяйственного освоения территории заповедника (интенсивное выпасание скота, распашка, проведение лесомелиоративных мероприятий) является наличие в составе его флоры большого количества бурьянов и культивированных (одичавших, случайных, висеяных и интродуцированных) растений (69 видов).
В то же время природная растительность заповедника является чрезвычайно багатой и разнообразной. Она представлена преимущественно настоящими степями разных вариантов и их камянистыми разновидностями, а также лугово-степными, луговыми, лугово-болотными и оригинальными кустерниково-древесными комплексами. Тут охраняются 5 степных растительных группировок, занесенных в Зелёную книгу Украины: формации ковыля Лессинга, ковыля украинского, ковыля волосистого, ковыля красивейшего, ковыля узколистого.
Во флоре заповедника насчитывается 423 вида сосудистых растений, среди которых преобладают степные и лугово-степные виды. Из несосудистых растений в заповеднике зарегестрировано произростание 5 видов мохообразных, 29 – водорослей, 14 – лишайников. Тут произростает также 17 видов грибов.
В Красную книгу Украины занесено 17 видов растений (5 видов ковыля: волосистый, Лессинга, красивейший, украинский и узколистый, астрагал шерстистоцветочный, брандушка разноцветная, шафран сетчастый, сон чернеющий, дрок скифский и т.д.), 7 видов растений, распространённых в заповеднике, занесены в Европейский красный список (гвоздика ланцетная, смелка южнобужская, карагана скифская, перловка золоточешуйчастая и др.). Эндемических растений на территории заповедника насчитывается 33 вида, часть из кторых (астрагал одесский, зиновать Скробичевского, гвоздика прибужская и др.) являются узкими эндемами известнякового субкомплекса и гранитных отслоений среднего Побужья.
В составе флоры заповедника зарегестрировано также много регионально-редких видов, которые подлежат особенной охране в границах Николаевской области.
Не смотря на значительное хозяйственное освоение окружающих территорий и последствия прошлого хозяйствования в самом заповеднике, его животный мир сохранил главные зональные черты. На территории заповедника и его наиболее близких окрестностей живёт приблизительно 1500 видов безпозвоночных животных, из них 158 видов (больше 10 %) является редчайшими или регионально редкими и требуют охраны. Больше трети их занесено в Красную книгу Украины (16 видов перепончастокрылых, например, сколия степная, шмели моховой, лезус, армянский, глинистый и яркий, 32 вида бабочек и др.), а в Европейский красный список занесено 8 видов безхребетных (например, сатурния грушевая, толстун многобугорчатый, дыбка степная, плаунец широкий, пиявка медицинская и т.д.). Около 40 % безпозвоночных составляют жители степи, а остальные – разных древесно-кустарниковых групприровок, лугов, а также виды, которые не отдают преимущества ни одному биотопу. Очень ценным и разнообразным оказался комплекс насекомых – природных опылителей растений (дикие пчёлы, шмели и т.д.).
Общее количество зарегестрированных в заповеднике видов позвоночных животных соствляет 181 вид: 13 видов земноводных, 4 – пресмыкающихся, 142 – птиц, 22 – млекопитающих. Из них 20 видов включено в “красные” списки разного уровня (полозы четырёхполосый и желтобрюхий, скворец розовый, канюк степной, журавль чёрный, сорокопуд серый, барсук и т.д.).
Интересной особенностью является значительная плотность популяции полоза четырёхполосого, или Палласового, который встречается почти на всех участках заповедника, но преимущество отдаёт стремящимся, местами камянистым и не очень зарослым кустарниками склонам балок.
Среди птиц есть жители открытых просторов и древесно-кустарниковых зарослей, виды-синантропы, а также виды, которые питаются в степи. Доминируют жаворонок полевой и щеврик полевий, многочисленными являются чекан луговой, славка серая, овсянка садовая, припутень и другие, встречаются сиворакша, камянка-танцовщица, скворец розовый и лежень. Ещё одна особенность животного мира заповедника состоит в значительном распространении тут хищных птиц, прежде всего мелких соколов, луней, сов. Из других редчайших видов тут встречаются змееед и орёл-карлик.
Среди млекопитающих преобладают мелкие грызуны. Суслик держится тремя колониями общим количеством около 100 особей (большинство из них так и остались обитать в вольере, откуда этих зверей выпустили в степь в начале 80-х г.г. ХХ в.). Из хищных млекопитающих преобладает лисица, встречаются ласка, харёк степной, иногда заходит волк. Из диких копытных в заповеднике обитает косуля, встречается дикий кабан.
В общем на территории заповедника обитает 11 видов животных, занесённых в Европейский красный список, 71 вид животных, занесённых в Красную книгу Украины.
По составу редчайших, эндемических и тех представителей флоры и фауны, которые занесены в Красную книгу Украины, заповедник “Еланецкая степь”, безусловно, имеет большое научное и природоохранное значение. Однако не менее важным является восприятие его как частицы ландшафта Правобережья Украины, который в природном состоянии почти не сохранился.
Главной и неотъемлющей составляющей этого ландшафта являются животные и растения, которые пока что не стали редчайшими, но обусловливают зональное своеобразие региона, и без них невозможно представить себе степь. Сохранить этот ландшафт во всей его целостности – главное задание заповедника. В нём есть все условия для возобновления природных растительных комплексов, реаклиматизации некоторых редчайших видов животных и репатриации отдельных степных видов растений, которые были утрачены вследствие антропогенной трансформации окружающей среды.
В заповеднике создана одна экологическая тропинка длиной 1,2 км., маршрут которой проходит возле вольера зоопарка. Посетители имеют возможность познакомиться с историей появления заповедника, его растительным и животным миром, увидеть собственными глазами способ жизни обитателей вольера. Маршрут по тропинке действует с начала апреля до середины октября.
Взято с УкраїнаІнкогніта
Заповідна справа в Україні. Том 11. Випуск 1. 2005
*Антонов Є.В. Екологічні особливості угруповань кровосисних комарів заповідника “Єланецький степ”
Заповідна справа в Україні. Том 12. Випуск 1. 2006
*Редінов К.О. Орнітофауні природного заповідника “Єланецький степ”
Заповідна справа в Україні. Том 14. Випуск 1. 2008
*Воронова С.М. Раритетний фітофлорофонд та природно-заповідна мережа Єланецько-Інгульського регіону
Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорзіноманіття: Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю Канівського природного заповідника (Канів, 9-11 вересня 2003 р.). – Канів, 2003. – 351 с.
*Редінов К.О. Птахи Червоної книги України у заповіднику «Єланецький степ» та на прилеглих територіях
Миколаївська Асканія-Нова.
Фільм розповідає про перший степовий заповідник Правобережної України – природний заповідник “Єланецький степ”, що знаходиться в басейні річки Громоклія в Миколаївській областi.
